Спроба зазирнути у минуле героїв зазвичай викликає не дуже позитивну реакцію у рецензентів ще до перегляду – мовляв, знову все намагаються звести до підліткового рівня. І думати так про “Перший клас” буде помилкою. Тому що за темами він не менш дорослий, ніж трилогія Сінгера-Ратнера, за дією – не менш насичений, актори на ключовий ролях, фактично, не гірші, і до всього цього додається освіжаюча доза молодої енергії. Цю стрічку варто переглянути тим, хто вважає, що [“Тор”->thor] – вдалий зразок кінокоміксу. А у Львові зробити це зараз можна лише у залах “Планети кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis” (“Кінопалац” знову пасе задніх).
Про хронологічні зв’язки з попередніми “Іксами” думати довго не потрібно – ні до чого це. Була трилогія, потім був не дуже вдалий “Росомаха”, який в хронологію трилогії одночасно вписувався і не вписувався, а тепер “Перший клас”, який здається, просто потішається над тими, хто спробує звести всі вищезгадані фільми в одне ціле. У ньому є кілька камео, які неможливо не помітити, але при цьому він використовує знайомих глядачу персонажів для створення власної міфології, яка вже частково суперечить тій, що запропонував Сінгер. Звістка про те, що це перша частина нової трилогії, ще раз доводить, що “Перший клас” слід сприймати як окремий фільм, не пріквел до попередніх картин.
А сприймається він пречудово в першу чергу завдяки акторам. Іан Маккеллен завжди дуже добре грав Магнето, але Майкл Фассбендер веде роль у зовсім іншому напрямку – слід визнати, цікавішому. Його антигерой стартує як мисливець на нацистів, що втекли, і діє у стилі дуже раннього Бонда – [Шона Коннері->sean-connery] у двох найперших, цілком серйозних, фільмах серіалу. Тобто колишніх катів знищує легко, холоднокровно, з шармом і інколи цинічним гумором. Згодом до характеру додаються нові фарби, часом світлі, дружні, часом темні, і в результаті він виходить напрочуд життєвим, повнокровним, таким, який не можна однозначно віднести до добра чи зла. Це такий персонаж, якого історія про те, як він таким став, у жодному разі не применшує, а робить ще цікавішим.
[Макевой->james-mcavoy] у ролі професора Ксав’єра теж переконливий, і не його провина у тому, що герой у нього менш виразний. Що ж поробиш, якщо багатій, який горя не знав і шукає миру, завжди програватиме у симпатіях плебею-циніку, який пройшов вогонь і воду і знає ціну компромісам. “І як же ти вижив у таких умовах?” – з сарказмом питає Магнето Ксав’єра, побачивши його розкішний маєток, а той навіть не розуміє, про що йдеться. Це одна зі сцен, які дають зрозуміти, що сценаристи з режисером підіграють з двох героїв саме Магнето. З нього фільм починається і ним же закінчується, всі дівчата його, як у Мачете, і відповідь на питання, хто з мутантів найсильніший, картина теж дає у фіналі однозначну.
Кевін Бейкон традиційно чудовий у ролі справжнього лиходія фільму, розмах сил і планів якого розкривається у стрічці поступово, зі збереженням інтриги до останнього. [Дженуарі Джонс->january-jones] (у ролі ефектної в плані і сил, і зовнішності Емми Фрост) та Дженніфер Лоренс (у ролі Містік) теж запам’ятовуються, хоча останній не дуже пощастило у тому плані, що її балакуча героїня суттєво програє мовчазній і загадковій Містік з трилогії Сінгера-Ратнера. Часом просто хочеться, щоб вона помовчала. Не можна не згадати камео Рея Вайза і Майкла Айронсайда. Хорват Раде Сербеджиа як завжди смішний у ролі росіянина.
Вдалим було рішення розгорнути центральний конфлікт на тлі Карибської кризи – воно дає можливість Вону втримувати напругу до самого фіналу, лише з деякими короткими перервами на відпочинок у вигляді поданих з гумором тренувань юних мутантів. Фільм з честю виконує розважальну програму літнього блокбастера, і при цьому тупим чи підлітковим його не назвеш. Багато шансів, що кожен глядач зможе вибрати з густонаселеного мутантського світу для себе улюбленця чи улюбленицю – так само, як це було в Ікс-фільмах Сінгера. І цього, в принципі, вже достатньо для того, щоб чекати – не те щоб з нетерпінням, а просто чекати – наступну частину.