Найбільш таємничий, мабуть, проект цього літа, який зараз можна побачити у “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”, може похвалитися річчю досить незвичною у блокбастерах – хорошим сценарієм. Не блискучим, але помітно, що для авторів була головною саме історія, не спецефекти (теж, до речі, непогані).
Фільм (як, власне, зізнавались його творці) утворився з двох різних ідей, двох різних проектів – реалістичного і фантастичного. Одна лінія пов’язана зі спробами юних спілбергів (не дивно, що метр настільки зацікавився картиною) створити гідний уваги і призу любительський фільм. Друга – з діяльністю загадкової істоти, що втекла з потягу, і спроб уряду упіймати її. Другу лінію важко назвати оригінальною, вона тримається здебільшого на перевірених штампах наукової фантастики, тому серцем фільму є саме перша. Добре написані і непогано зіграні персонажі-школярі, у кожного з яких в характері є якась родзинка, їх щира любов до кіно, трагедія, конфлікт між сім’ями, жертвами якого стають діти, – емоційна складова стрічки на висоті. Чогось надзвичайного у ній теж немає, але помітно, що над нею старанно працювали.
“Супер 8” можна назвати [“Інопланетянином”->e-t] нашого часу, тому що ближче до кінця він надзвичайно нагадує і цей спілбергівський шедевр, і інший – “Близькі контакти третього роду”. Але якщо почати їх порівнювати, у “Супер 8” майже немає внутрішнього спокою і віри у неодмінну перемогу добра, значно більше уваги приділяється саспенсу, і рівень жорстокості теж вищий.
Картина майже напевно сподобається дітям, щоправда, не найменшим, бо їм може здатися страшнуватою. А для тих, хто середнього шкільного віку і старше, вона має всі шанси перетворитися на один з найяскравіших спогадів. Дорослішим може здатися дивним, наскільки холоднокровно діє у смертельно небезпечних ситуаціях головний герой, звичайний хлопчик (іноді напрошуються порівняння з [Томом Крузом->tom-cruise] у [“Війні світів”->war-of-the-worlds]), а діти просто будуть щиро вболівати за нього.