Знову “фабрика мрій” випускає, з невеликою – піврічною – перервою, два фільми з майже однаковим сюжетом. Півроку тому друзями по ліжку ставали [Наталі Портман->natalie-portman] та [Ештон Катчер->ashot-kutcher] у стрічці “Більше ніж секс”, зараз те саме роблять персонажі [Міли Куніс->mila-kunis] і [Джастіна Тімберлейка->justin-timberlake]. Це зовсім не значить, що, якщо ви бачили перший фільм, вам буде нудно на другому: у сценарії вистачає відмінностей, у кожної пари своя власна динаміка характерів і акторська алхімія. Кожен з “двійників” має свої достоїнства і недоліки.
Перш за все, “Друзі по” набагато смішніші за “Більше ніж” – більше кумедних діалогів і витівок героїв, переважно пов’язаних з інтимним боком їх стосунків (це не та комедія, на яку варто йти з дітьми). Мелодраматизму цього разу менше: з самого початку зрозуміло, що ці двоє створені один для одного (у “Більше ніж” це зовсім не виглядало як факт), між ними менше непорозумінь, і в тому, що все у них буде гаразд, немає сумнівів не те щоби ніяких, а зовсім ніяких. Тому “велике непорозуміння”, яке неодмінно має бути у третьому акті романтичної комедії, цього разу виглядає зовсім притягнутим за вуха – у “Більше ніж” цей момент виглядав переконливіше.
Розстановка акцентів у сценаріях двох стрічок різниться, тому у кожній з них пара героїв виглядає по-своєму. В “Більше ніж” героїня Портман вважається емоційно травмованою, тоді як персонаж Катчера – звичайний хлопець, усього-навсього розчарований. В “Друзях по” обоє героїв однаково несильно травмовані і однаково розчаровані. Тому у першому випадку відчувалась різниця у вагових категоріях: Портман серйозно вела свою роль, у той час як від її партнера вимагалось просто бути милим у кадрі. У другому фільмі йде рівна гра і не відчувається, що один з акторів сильно випереджає іншого. Внаслідок цього хімія між ними виникає простіша, але переконливіша і приємніша для глядацького споживання.
Чого в обох картинах вистачає, так це хороших акторів у ролях другого плану. В “Друзях по сексу” це у першу чергу Патріція Кларксон у ролі матері Джеймі та Річард Дженкінс в ролі батька Ділана, а також [Вуді Харрелсон->woody-harrelson] у ролі гея, колеги героя Тімберлейка. Попри очікувану передбачуваність, стрічка залишає досить приємне враження: обоє головних виконавців чудово почуваються у даному жанрі, і їх екранна алхімія робить фільм вартим перегляду.