Маленьким синім (не плутати із зеленими) чоловічкам вже більше ніж півстоліття. Раніше їх пригодам присвячували комікси та мультсеріали (останні досить відомі і у нас), тепер вони дослужились до художнього фільму. Чи додасть він їм слави? Напевно, так, принаймні ознайомить з ними наймолодших нового покоління: у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis” малеча була у захваті.
Дітям кіно подобається, а от відгуки від дорослих далеко не такі радісні. Не те щоби кіно погане (хоча в цьому сезоні можна підшукати кращі фільми для сімейного перегляду), просто у ньому небагато того, що могло б зацікавити публіку, старшу 10 років. Найбільший провал – [Хенк Азарія->hank-azaria] у ролі Гаргамеля: актор рівня Робіна Вільямса перетворив би роль на справжній комічний феєрверк, однак у Азарії вийшло щось нудне, зігране на одній ноті і майже не смішне. Взагалі рівень гумору залишає бажати кращого, з усіма цими падіннями смурфів в унітаз і таке інше. Сценарій – купа штампів з багатьох попередніх сімейних стрічок, герої яких потроху вчаться любити не роботу, а прості людські радощі. Та й пісенька чоловічків конкретно засмурфобує.
Проте, як було сказано, позитивні моменти у фільмі теж є. В лінії пробудження людяності у запрацьованому рекламному робітнику оригінального немає нічого, однак є кілька зворушливих епізодів. Відомий актор Бродвею та серіалів Ніл Патрік Харріс непогано впорався з головною роллю: у порівнянні з безпомічним акторством Азарії він грає майже драматично.
Посмішку викликає спроба осучаснити пісні смурфиків, як і жарт про гугл. Фінальна битва більш-менш видовищна, та й взагалі у плані спецефектів картину зроблено на досить високому рівні: чоловічки вийшли майже живими. Для повноцінного художнього фільму цього малувато, але дітям стрічка, швидше за все, сподобається, і їх батьки ще довго слухатимуть пісню смурфиків.