Сутінки. Сага: Світанок. Частина I

Поганий приклад заразний – недаремно так кажуть. Як і “поттерівці”, “сутінковці” вирішили “розтягти задоволення” і розбити фінальну серію на дві частини. В результаті вийшло щось дуже нудне навіть за “сутінковими” стандартами.

breaking_dawn1.jpg

У порівнянні з цим перша частина була просто-таки сповнена подій. У трьох перших все ж таки було якесь протистояння: хороші вампіри, погані вампіри, вовчики-ведмедики. Четвертий фільм нагадує дівчину, яка годинами милується собою у дзеркалі і знає, що може собі це дозволити, бо навколо лише ті, кому вона подобається. “Світанок” абсолютно самодостатній: глядач, який прийшов дивитися кіно, йому не потрібен, бо у нього є своя публіка – ті, хто прийшов дивитись саме “Сутінки”. Це переважно люди, які знають напам’ять “сутінкові” книги або принаймні фільми. В жодному разі не хочу сказати про них нічого поганого, але їхня вірність цей кіносеріал розбещує. Ставлення до своїх обов’язків режисера, сценаристів тощо щоразу стає все більш нахабним.

breaking_dawn2.jpg

Подібна картина може дозволити собі нікуди не квапитись, вже майже на рівні мексиканського серіалу, даючи можливість фанам вивчати улюбленців ну з усіх можливих кутів. Звичайно, не квапиться “Світанок” не тому, що так треба і так задумано, а тому, що при такому розбитті на дві частини для першої подій майже не залишилося. Є одна у першій третині, одна в останній і ще одна в останню хвилину – це й усе. Все інше – безкінечне блукання у трикутнику головних персонажів. При цьому чомусь на лиходіїв Вольтурі, які прикрашали попередні частини, не виділили, фактично, жодної екранної хвилини. Стрічка складається з кількох простих елементів: Белла дивиться на Едварда так, ніби з’їла щось не те; Едвард дивиться на Беллу так, ніби вона його нагодувала чимось не тим; Белла дивиться на Джейкоба так само, як на Едварда; Едвард дивиться на Джейкоба значно ніжніше, ніж на Беллу. Це майже і усе.

breaking_dawn3.jpg

Рятує гумор. Ні, не той, який заклали у свій витвір автори – його майже немає, це кіно (так і хочеться взяти в лапки) надто поважає себе і свою цільову аудиторію. У даному випадку становище рятує сам глядач: найчастіше гучні репліки і сміх в залі дратують, але не тут. Такою була ситуація в кінотеатрі на всіх попередніх “Сутінках”, крім, здається, найперших. От і під час перегляду “Світанку” у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis” зал не підвів – надто вже багато приводів не підвести дає фільм. Тут і метаморфози [Стюарт->kristen-stewart]: з нагоди весілля з неї раптом роблять людину, а потім вона повертається до свого звичайного стану. І жах в очах Белли на весіллі: вона теж, мабуть, розуміє, що це лише перші півгодини фільму. І гра у шахи в медовий місяць. Вся історія з вагітністю – готовий анекдот від початку і до кінця. Дуже хочеться всім народом зібрати гроші на кращі спецефекти для сцен з вовчиками. А фінальний вибір Джейкоба – це вже навіть і не смішно.

Підсумок: часом весело, часом сумно. Жодна критика у цієї стрічки її публіку не відбере – всі, кому треба, її вже подивились три рази, і DVD вони куплять, і по телевізору жодного разу не пропустять. Радує лише те, що остання частина, судячи з анонсів, буде жвавішою, з битвами і Вольтурі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *