Поганий приклад заразний – недаремно так кажуть. Як і “поттерівці”, “сутінковці” вирішили “розтягти задоволення” і розбити фінальну серію на дві частини. В результаті вийшло щось дуже нудне навіть за “сутінковими” стандартами.
У порівнянні з цим перша частина була просто-таки сповнена подій. У трьох перших все ж таки було якесь протистояння: хороші вампіри, погані вампіри, вовчики-ведмедики. Четвертий фільм нагадує дівчину, яка годинами милується собою у дзеркалі і знає, що може собі це дозволити, бо навколо лише ті, кому вона подобається. “Світанок” абсолютно самодостатній: глядач, який прийшов дивитися кіно, йому не потрібен, бо у нього є своя публіка – ті, хто прийшов дивитись саме “Сутінки”. Це переважно люди, які знають напам’ять “сутінкові” книги або принаймні фільми. В жодному разі не хочу сказати про них нічого поганого, але їхня вірність цей кіносеріал розбещує. Ставлення до своїх обов’язків режисера, сценаристів тощо щоразу стає все більш нахабним.
Подібна картина може дозволити собі нікуди не квапитись, вже майже на рівні мексиканського серіалу, даючи можливість фанам вивчати улюбленців ну з усіх можливих кутів. Звичайно, не квапиться “Світанок” не тому, що так треба і так задумано, а тому, що при такому розбитті на дві частини для першої подій майже не залишилося. Є одна у першій третині, одна в останній і ще одна в останню хвилину – це й усе. Все інше – безкінечне блукання у трикутнику головних персонажів. При цьому чомусь на лиходіїв Вольтурі, які прикрашали попередні частини, не виділили, фактично, жодної екранної хвилини. Стрічка складається з кількох простих елементів: Белла дивиться на Едварда так, ніби з’їла щось не те; Едвард дивиться на Беллу так, ніби вона його нагодувала чимось не тим; Белла дивиться на Джейкоба так само, як на Едварда; Едвард дивиться на Джейкоба значно ніжніше, ніж на Беллу. Це майже і усе.
Рятує гумор. Ні, не той, який заклали у свій витвір автори – його майже немає, це кіно (так і хочеться взяти в лапки) надто поважає себе і свою цільову аудиторію. У даному випадку становище рятує сам глядач: найчастіше гучні репліки і сміх в залі дратують, але не тут. Такою була ситуація в кінотеатрі на всіх попередніх “Сутінках”, крім, здається, найперших. От і під час перегляду “Світанку” у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis” зал не підвів – надто вже багато приводів не підвести дає фільм. Тут і метаморфози [Стюарт->kristen-stewart]: з нагоди весілля з неї раптом роблять людину, а потім вона повертається до свого звичайного стану. І жах в очах Белли на весіллі: вона теж, мабуть, розуміє, що це лише перші півгодини фільму. І гра у шахи в медовий місяць. Вся історія з вагітністю – готовий анекдот від початку і до кінця. Дуже хочеться всім народом зібрати гроші на кращі спецефекти для сцен з вовчиками. А фінальний вибір Джейкоба – це вже навіть і не смішно.
Підсумок: часом весело, часом сумно. Жодна критика у цієї стрічки її публіку не відбере – всі, кому треба, її вже подивились три рази, і DVD вони куплять, і по телевізору жодного разу не пропустять. Радує лише те, що остання частина, судячи з анонсів, буде жвавішою, з битвами і Вольтурі.