І ще одна похмура антиутопія, в якій юнаки та дівчата рятують світ від загрози дорослих, яким у жодному разі не можна вірити. Цього разу роблять вони це ще менш цікаво і переконливо, ніж у півдюжині попередніх фільмів цього надзвичайно популярного зараз жанру.
Стрічка починається з дуже ефективного плану захоплення Землі прибульцями – щоправда, на спецефектах в сценах руйнувань помітно зекономили. Далі сюжет поділяється на дві лінії, які йдуть паралельно, доки не зійдуться разом ближче до фіналу. Перша описує мандри Кейсі, дівчини, які після загибелі батьків намагається розшукати єдину близьку людину – маленького братика. Морец, відома у першу чергу за роллю дівчинки-месниці в “Пипцях”, грає тут звичайну старшокласницю, яка зовсім випадково опинилась серед небагатьох, хто вижив і тепер намагається відстояти свою планету або хоча б захистити рідних, тому розвернутися в плані екшну їй тут не дали. Роль звелася до біганини, кількох нездалих діалогів і багатьох дуже смішних здивованих і переляканих виразів обличчя – це при тому, що грати Хлоя вміє.
Друга лінія пов’язана з дітьми, забраними до військового табору, де з них роблять тренованих солдатів, тому що вони є останньою надією людства (виглядає це так само безглуздо, як і звучить). Як і перша лінія, вона містить так звану таємницю, яка вираховується дуже легко і швидко, зводячи майже до нуля будь-яку напругу. Однак принаймні у цій частині фільму є Шрайбер і Белло у ролях безжальних військових, а також Майка Монро в ролі крутої пацанки, найбільш цікавого персонажу картини, якій, на жаль, приділено не стільки уваги, скільки майже безпорадній головній героїні. Обидва претенденти на роль бойфренда Кейсі, її шкільне кохання Бен (Нік Робінсон) і загадковий випадковий знайомий Еван (Алекс Роу), у своїх спробах виглядати крутими і гарячими переважно смішать. Ще трохи – і стрічка перетне межу самопародії або пародії у стилі чергового “Дуже… кіно”, і не дає їй це зробити тільки безмежна нудьга, яку викликає перегляд.
Підсумок: невдалий зразок популярного різновиду кіно, в якому задіяні актори марнують свої можливості, а сценарій зібрано з усіх можливих штампів. Рекомендується хіба що тим, хто обожнює “Дивергентів” і все інше, породжене “Голодними іграми”, і жити не може без таких стрічок.
1 коментар для “П’ята хвиля”