Закон ночі

У режисера, сценариста і актора Аффлека одна з найбільш нерівних кар’єр у сучасному Голлівуді. Він стартував як багатообіцяючий незалежний актор і друг Кевіна Сміта, після чого знявся у низці блокбастерів, які, попри принесені гроші, змусили усіх сміятися над його здібностями, і низці провальних проектів, над якими теж сміялися усі, але які при цьому ще й не принесли очікуваних грошей. Переселившись до категорії найгірших високооплачуваних акторів “фабрики мрій”, Бен вирішив не бути зіркою, зайнявся режисурою і швидко знову став улюбленцем, в результаті здобувши “Оскар” за “Арго”.

live-by-night1

Але після цього у нього знову почалася смуга невдач: “Бетмен проти Супермена” аж ніяк не став такою гучною перемогою, як очікувалося, Аффлек зараз знову серед претендентів на звання найгіршого актора року, його наступні проекти успіху не мали, і його рішення не бути режисером наступної картини про Бетмена точно навіює роздуми про його недостатню впевненість у своїх силах.

“Закон ночі” – одна з невдач, які останнім часом переслідують Бена, його перша режисерська робота, яка відверто не сподобалась критикам. Не зовсім зрозуміло, на що він розраховував: всі найкращі гангстерські фільми давно зняті, з жанром вже і експериментували, і відверто над ним знущалися, намагалися сказати нове слово і пробували переказувати найкраще з вже сказаного. З іншого боку, кожен голлівудець хоча б потайки мріє принаймні раз у житті відчути себе Богартом. Мабуть, це й була основна мотивація Аффлека цього разу.

live-by-night2

Він зробив те, що сотні разів робили до нього. Розповів історію злочинця, який починав як одинак, мало не Робін Гуд, потім став частиною кримінальної системи, що розповзлася по всій країні, пізнав успіх, розкіш і щире кохання вродливих жінок (які, втім, теж любили розкіш та успіх), кілька разів жорстоко за це заплатив і кілька разів гідно помстився кривдникам. Хтось прочитав у попередньому реченні щось по-справжньому цікаве? Отож бо. Немає родзинки, яка б зробила проект дійсно гідним Аффлека як талановитого режисера, яким його визнавали неодноразово найсуворіші рецензенти.

До речі, і Аффлеку як актору у стрічці теж особливо нічого робити. Він не міг показати поступову трансформацію героя від непоганого хлопця до холоднокровного бездушного тирана-ката, у стилі ранніх Пачіно та Де Ніро, просто тому, що персонаж так і залишається у фільмі відносно непоганим хлопцем. За цією ж причиною він не міг створити і образ сильного підступного звіра в людській подобі, як Депп у “Чорній месі”, – а Бен з його нинішніми м’язами міг би бути на екрані значно більш жахливою фізичною загрозою, ніж Депп, навіть без потворного гриму. Залишається спостерігати за тим, як він носить дорогі костюми, кохає вродливих жінок і час від часу когось вбиває – і це завжди неприємні люди, як, наприклад, місцевий керівник Ку-клукс-клану.

live-by-night3

Ні, насправді кіно непогане і переглядається відносно легко. Ретро відтворене дуже якісно, створюючи спокійну, комфортну атмосферу. Добре попрацював увесь акторський склад другого плану: і Глісон в ролі батька героя, і Месіна в ролі вірної правої руки, і Купер в ролі поліцейського начальника. Жінки теж не пасуть задніх: Салдана зробила з досить обмеженою у всіх значеннях роллю усе можливе, Фаннінг продовжує впевнено рухатися до зоряного статусу, і треба бачити, як грає свою останню сцену Міллер. Особлива подяка Аффлеку за запрошення на роль мафіозі Джироне, незабутнього Тано зі “Спрутів”.

Підсумок: якісно знятий гангстерський фільм, який, тим не менш, не демонструє з вигідної сторони Аффлека як режисера та актора. Задіяні у картині таланти давали надію на дещо дійсно варте уваги, проте цього не сталося.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *