Термінал (Terminal / Конченая). Кримінальний трилер. США, 2018. Режисер Вон Штайн. У ролях: Марго Роббі, Саймон Пегг, Майк Маєрс, Макс Іронс, Метью Льюїс, Декстер Флетчер, Катаріна Кес, Нік Моран, Джей Сімпсон, Роберт Гудман, Пол Рейнольдс.
З 17 травня стрічку “Термінал” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Двоє найманих вбивць отримують небезпечне завдання. У місцевому кафе герої зустрічають офіціантку Енні (Роббі), яка починає їм допомагати. Невдовзі виявляється, що дівчина теж вплутана у справу і що у неї, здається, є свої таємниці…
Можна вважати це компліментом або ж навпаки, але навряд чи хтось поставить під сумнів те, що Марго Роббі нині – одна з небагатьох сучасних кінозірок у класичному голлівудському значенні цього слова. Це зовсім не значить, що вона не може грати складні драматичні ролі, – про це свідчить хоча б недавня “Я, Тоня”. Це значить, що сила її екранної присутності може забезпечити інтерес до, фактично, будь-якого проекту.
З проектами Роббі, на жаль, не завжди щастить: “Тарзан” виявився далеко не найкращою версією цієї легенди, і “Загін самогубців” теж розчарував певну категорію глядачів. До категорії розчарувань відноситься і “Термінал” – недорогий кримінальний трилер, вся дія якого відбувається, фактично, в одній декорації. Стрічка майже повністю будується навколо зірки, даючи їй можливість показатися на екрані у цілому ряді костюмів: спочатку вона офіціантка, потім Лулу Луїзи Брукс, далі Бонні Паркер Фей Данавей, нарешті, Червона Королева Льюїса Керролла. Звичайно ж, її завдання не обмежується носінням різноманітного одягу: Марго абсолютно на своєму місці у ролі фатальної жінки, чарівної, хитрої і підступної. На жаль, все інше у картині до її рівня, м’яко кажучи, не дотягує.
Є у ній, звичайно, ще Пегг та Маєрс у досить непоганих, але маленьких ролях, які погоди не роблять. Решті виконавців похвалитися немає чим, персонажі залишаються плоскими і не викликають майже ніякого інтересу. Головна ж проблема – сценарій, який примушує згадати чимало набагато кращих стрічок подібного жанру, оскільки бере від них багато і використовує не дуже творчим способом. Тут і ранній Тарантіно, і кримінальні комедії Гая Річі, і “Звичайні підозрювані” з їх несподіваним фінальним поворотом, і ще багато чого. Діалоги у більшості випадків нагадують те, що ми вже чули більше двадцяти разів. В результаті свого обличчя картина, фактично, не має.
Підсумок: слабенька стрічка, в якій немає козирів, крім Роббі і фінального сюрпризу, якого ще треба дочекатися. Рекомендується найпалкішим прихильникам зірки (і навіть вони, можливо, будуть нудьгувати).