Репродукція (Replicas / Репродукция). Фантастичний трилер / мелодрама. США, 2018. Режисер Джеффрі Начманофф. У ролях: Кіану Рівз, Еліс Ів, Емілі Алін Лінд, Томас Міддлдітч, Джон Ортіз, Емджей Ентоні.
З 1 листопада стрічку “Репродукція” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Віл Фостер (Рівз) займається нейробіологічними дослідженнями, намагаючись пересадити людський мозок у механічне тіло. Коли в автокатастрофі гинуть його дружина і троє дітей, герой вирішує скористатися своїми дослідами, щоб повернути рідних з того світу…
А це кіно наші глядачі отримали можливість побачити раніше, ніж американські: у США воно вийде на екрани у січні наступного року. Зазвичай це не є ознакою високої якості, і в даному випадку це правило лишилося незмінним. Очікувати чогось надзвичайного від “Репродукції” не варто, хоча й зовсім поганою її назвати не можна.
Тема клонування для фантастичних фільмів цього століття є такою ж звичною, як робототехніка для кінофантастики століття минулого. Робилися і картини серйозні, часом філософські, і звичайні бойовички. Привидів для роздумів тема дає безліч. Чи має право людина створювати своїми руками життя, особливо створювати іншу людину? Чи можна вважати клона людини повноправною людиною? Чи можливо таким чином зробити крок до безсмертя? Чи є у клонів те, що можна назвати душею? І ще багато цікавих питань.
Герою “Репродукції” роздумувати над цими питаннями нема коли. В одну мить уся його сім’я гине, і оскільки йому пощастило працювати в науковому центрі, де крім усього іншого займаються клонуванням, а сам він досліджує можливість пересадження людського мозку, перше, що йому спадає на думку, – склонувати тіла загиблих і пересадити їм мізки. Мало того, що це суперечить засадам моральним, це ще й порушення законів кримінальних, особливо з урахуванням того, що герою та його спільнику доводиться “позичити” з лабораторії дуже дороге обладнання. Поводиться Віл при цьому вкрай необережно: в сучасному світі сховати на кілька днів членів сім’ї нелегко, і те, що його практично не спалили, можна пояснити тільки великодушністю сценаристів. Справжня ж аморальність в діях вченого починається тоді, коли він починає дещо видаляти з пам’яті своїх рідних (те, що його апаратура з пошуку спогадів працює майже як Гугл – це окремий смішний жарт).
Мотив небезпеки, з якою пов’язані експерименти, які можна порівняти з грою у Бога, спостерігався ще у “Франкенштейні”. Практично у будь-якому літературному та кінематографічному творі подібні досліди ні до чого хорошого не приводили. У цьому плані “Репродукція” по-справжньому дивує, оскільки за свої дії головний герой жодної кари не несе. Його творіння виявляються нормальними людьми, що не несуть жодної небезпеки. Носієм небезпеки є стандартна зла корпорація, від посланців якої, людей у чорному, персонажам доводиться тікати. Тому, якщо перша половина стрічки поступово підготовлює глядача до того, що, навіть якщо Вілу вдасться задумане, платня за це буде високою, то друга розчаровує. Вона могла стати по-справжньому напруженим трилером про невпевненість у найближчих людях, брехню і провину, а виявилась звичайною біганиною. Фінальний хід досить веселий, проте у жодному разі не несподіваний.
В якійсь мірі картину рятують актори. За винятком “Джонів Уїків” Рівз в останні роки знімається у фільмах не дуже високої якості, і “Репродукція” – це аж ніяк не виняток, однак він принаймні переконливо грає людину, яка відмовляється приймати реальність і бере на себе роль Творця без жодних роздумів. Героїня Еліс Ів виявляється більш рішучою і здатною на ефективні дії у небезпечних ситуаціях, ніж можна було очікувати, що теж є приємним сюрпризом, і з Ортіза вийшов цілком прийнятний для такого типу стрічок лиходій. Спецефекти ж у фільмі приблизно на рівні “Робокопа” 1986 р.
Підсумок: середній за усіма параметрами фантастичний мелодраматичний трилер, який дає на складні питання дуже прості і непереконливі відповіді. Втім, для одноразового перегляду годиться і прихильників Рівза, швидше за все, порадує.