Аквамен (Aquaman / Аквамен). Фантастичний бойовик / кінокомікс. США, 2018. Режисер Джеймс Ван. У ролях: Джейсон Момоа, Ембер Херд, Патрік Вілсон, Віллем Дефо, Ніколь Кідман, Яхья Абдул-Матін II, Дольф Лундгрен, Темура Моррісон, Рендалл Парк.
З 13 грудня стрічку “Аквамен” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Артур (Момоа) – дитя двох світів: його батьком був наглядач маяка, матір’ю – королева підводного царства Атлантида. Коли світи суші та океану наближаються до війни, лише Артур, він же Аквамен, може встановити мір, перемігши войовничого брата-короля…
У своїх спробах хоча б якось зрівнятись на кінематографічному фронті з Marvel DC, друга найбільша з компаній, що займаються коміксами та їх екранізаціями, вдруге за останні роки зробила правильний хід. Перший був з “Диво-Жінкою”: вони першими встигли випустити кіно з супергероїнею у центральній ролі. І тут – поринули на дно океану раніше за конкурентів (а свій підводний супергерой у тих є теж). Вийшло видовищно, достатньо динамічно і, головне, весело.
Є, звичайно, певний недолік у тому, що вийшло у жодному разі не оригінально. Що ж, не всім фільмам про коміксових героїв обов’язково слід старатися бути новим “Темним Лицарем”. І є однозначний плюс у тому, що Ван в “Аквамені” зовсім не намагається наслідувати “Бетмен: Початок” та “Людину зі сталі” – це було б недоречно, могло б вийти щось дійсно несмачне. На щастя, автори чудово розуміють, що єдиний спосіб екранізувати пригоди цього супергероя – це влаштувати величну казкову виставу з великою кількістю спецефектів і без будь-яких спроб ігор у так званий реалізм. Історія Аквамена – це класична історія одночасно сходження короля на трон і знаходження героєм свого місця у світі, розповідається прямолінійно, але з необхідним гумором, з пунктирною лірикою і не без самоіронії. Виходить саме те, що й мало бути, – дуже розважальний і зовсім не тупий блокбастер, який чесно робить свою справу і, власне, нічого більше.
Один з великих плюсів – це головний герой. У Момоа достатньо харизми, щоб створити переконливий образ майбутнього правителя підводного королівства, достатньо фізичної присутності, щоб бути у кадрі гідним корони бійцем, і достатньо самоіронічного гумору, щоб не змушувати глядача сприймати події на екрані занадто всерйоз. Херд до певної міри змогла бути гідною героя союзницею – у тому плані, що вона у першу чергу не потенційна кохана, а воїн, що досконало володіє водяною магією (у жодному разі не слід пускати цю жінку в алкомаркет). Особливої “хімії” між головними героями не спостерігається, тому коли вони раптом починають цілуватись, це не те щоб несподіванка, але виглядає не зовсім природно. Значно краще любовну історію зіграли Кідман та Моррісон – у них значно менше екранного часу, проте їх екранному коханню віриш однозначно.
На щастя, сили зла в “Аквамені” не звелися до чергового могутнього спецефектного антагоніста, який просто лупцює героїв і влаштовує великі вибухи, – все трохи цікавіше. Є лиходій неоднозначний, не без почуттів і переконань, який може в майбутньому стати союзником або ж ні. Є лиходій з особистою вендетою, який точно ніколи не стане союзником і, цілком можливо, ще принесе ворогу-герою чимало бід, – знайомство з ним тільки почалося, однак в своїй головній сцені він показує себе більш ніж гідним супротивником. Є також багато різновидів підводних істот – у авторів картини вистачило ентузіазму і бюджету показати підводні королівства в усьому їх різноманітті, нехай навіть деякі з їх мешканців занадто нагадують Чужих. І ще є Дольф Лундгрен у не дуже великій ролі, але з рожевим волоссям – добре, що він повернувся у фільми першого ешелону, нехай навіть у другорядному складі.
“Аквамен” – дуже добрий зразок передріздвяного/передноворічного блокбастера. Думати він не примусить, а от посміхнутись – далеко не один раз, неодмінно здивує розкішшю і різнобарвністю підводного світу (особливо у форматі IMAX-3D, як у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”), а також викликає бажання побачити ще одну стрічку про саме цього героя та його пригоди. В даному випадку більшого і не передбачалося.