Мулан

Мулан (Mulan / Мулан). Пригоди / фентезі. США, 2020. Режисер Нікі Каро. У ролях: Лю Іфей, Донні Йєн, Джейсон Скотт Лі, Йосон Ан, Ци Ма, Гун Лі, Джет Лі, Джиммі Вонг.

Коли її немічного батька призивають в імператорську армію, щоб йти воювати за правителя зі смертоносною армією завойовників, його дочка Хуа Мулан наважується взяти його зброю та обладунки і піти служити замість нього, вдаючи з себе чоловіка…

Як чергова художня стрічка, зроблена студією Діснея за сюжетом її власного анімаційного мюзиклу 1990-х, “Мулан” суттєво виграє у таких представників цього так би мовити нового піджанру, як “Красуня і Чудовисько”, “Аладдін” та “Король Лев”. Хоч б тому, що є не переспіваним і перезнятим ігровим двійником мультфільму, а новою варіацією навіть не сюжету, а основної сюжетної ідеї з деякими зовсім новими персонажами та сценами.

Навіть центральний мотив зазнав певних змін. В “Мулані” 1998 р. головна героїня може похвалитися розумом та сміливістю, а не якимись надзвичайними бойовими талантами. В римейку вона з дитинства володіє природним талантом керування життєвою енергією “ци”, який робить її надзвичайним бійцем. Оскільки вважається, що “ци” можуть опановувати тільки чоловіки, а справа жінки – це виключно бути вправною хазяйкою, дружиною і матір’ю, то талант Мулан є ганьбою для сім’ї, і героїня змушена приховувати його від оточуючих (можна легко здогадатися, що виходить це у неї не дуже добре). Звичайно, в результаті всі дізнаються правду і оцінять талановиту войовницю – тобто ця Мулан є, фактично, простішою в усіх відношеннях копією Джен з нині класичного епосу кунг-фу Анга Лі “Тигр скрадається, дракон ховається”, до якої доля виявилась прихильнішою. З анімаційною Мулан могла себе ототожнити, фактично, будь-яка розумна й смілива дівчина; з новою Мулан у неї спільного стільки ж, скільки у звичайного хлопчика і Гаррі Поттера.

У сюжет внесено деякі зміни спеціально з розрахунком на найбільше осучаснення. В мультфільмі Мулан була закохана в свого командира. В сучасному світі роман з начальником – це зовсім не те, що відповідає уявленням про сильну, самостійну і успішну жінку. Тому героїня кладе око на такого ж звичайного воїна, як вона, та й до справжнього роману справа не доходить, їх ніби то стосунки залишаються майже на периферії основного сюжету. Для авторів набагато важливіше те, що Мулан знаходить розуміння у представниці протилежного табору – відьми, яка володіє такими самими здібностями, тільки в значно більшій мірі – фактично, на рівні справжньої магії. Свого часу незвичний талант зробив її вигнанницею і змусив служити ворогам, навіть при тому, що вони теж не визнають її рівною, виключно використовуючи як зброю. До цього додається мотив чесності як однієї з запорук справжнього успіху: Мулан по-справжньому розкривається лише тоді, коли перестає вдавати з себе чоловіка і показує усім, хто вона насправді. Мораль нехитра: будь хороброю, чесною та відданою і ніколи не переходь на темний бік – і все у тебе врешті-решт вийде (якби ще так було в реальності…). Особливо кумедно виглядає те, як героїню після розкриття її маленької таємниці не страчують і не майже не принижують, а практично відразу починають слухатися – так-так, у стародавньому Китаї саме це й було б.

Щодо акторства, то з Лю Іфей, колишньої юної войовниці Золотий Горобець з підліткової казки кунг-фу “Заборонене царство” з Джекі Чаном, вийшла гідна Мулан. Це з урахуванням того, що відповідна зовнішність і бойові навички у неї є, а грати їй потрібно усього лише вірність, сміливість і врешті-решт чесність – більшого від неї цей сценарій не вимагає. Легендарна Гун Лі у ролі відьми, лиходійки не без залишків шляхетності, намагається дійсно дещо зіграти, але і її завдання надзвичайним не назвеш. Інші щось зробити, окрім як відпрацювати свій дуже нескладний номер-роль, і не намагаються, навіть знаменитості, в тому числі Джет Лі у вкрай невеликій і незначній ролі імператора (він майже весільний генерал).

З візуального боку картина справляє непогане враження, але її красивість швидше нагадує світ казки/фентезі, ніж давній Китай чи взагалі якусь реальну країну – у цьому плані вона фантазійна у більшій мірі, ніж анімаційна “Мулан”. Додати до цього дуже не найкращий, порубаний монтаж бойових сцен (стрибнула в одному місці в першому кадрі, приземлилась в іншому місці в другому) – і висновок робиться не дуже втішний. “Мулан” виграє у попередніх перезнятих діснеївських творінь тому, що намагається бути однозначно не простою копією, а чимось більшим. Однак як для самостійного розважального фільму у неї дуже небагато того, чим можна похвалитися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *