Еліс, хто ж така ця Еліс? Схоже, що цього достеменно не знає сама головна героїня, особливо після тих дивних видінь, які приходять до неї останнім часом. Втім, і їй, і світу не до з’ясування таких питань. Поки всемогутня парасолька – корпорація “Амбрелла” – продовжує відсиджуватися в підземних бункерах, її “дитятко” Т-вірус захоплює материк за материком та перетворює Землю на суцільну пустелю, схожу на гербертівський Арракіс. Цією пустелею бродять люди, що якимось дивом вціліли в полум’ї епідемії, та займаються звичними для людей справами: одні шукають вцілілих та збирають їх разом, аби гуртом вижити, інші тих же вцілілих грабують та вбивають – власне з тою ж метою. Одним словом – звичайнісінька анархія в масштабах планети, доповнена мільярдами мертвяків, які бігають за кожним, хто дихає, аби його з’їсти. І повернути людству поганеньку, але цивілізацію, може лише Аліса, якій доведеться вкотре спуститись в нору “Амбрелли” і навести там лад.
