Ганнiбал (Hannibal / Ганнибал). США-Великобританiя, 2001. Режисер Рiдлi Скотт. У ролях: Ентонi Хопкiнс, Джулiанн Мур, Гарi Олдмен, Рей Лiотта, Джанкарло Джаннiнi, Франческа Нерi, Френкi Фейсон.
ICTV, недiля 21 серпня, 23.30
Агент ФБР Клариса Старлiнг (Мур) пiсля багатьох рокiв безплiдних пошукiв натрапляe на слiд свого давнього знайомого – доктора Ганнiбала Лектера (Хопкiнс), манiяка-канiбала, який переховуeться у Флоренцii. Проте у Лектера e ще один переслiдувач – його колишня жертва на iм’я Мейсон Верджер (Олдмен), пiдступний мiльйонер-садист, готовий на все заради помсти.
Людожер-iнтелектуал Ганнiбал Лектер – витвiр фантазii Томаса Харрiса, котрий присвятив дивному персонажу три книги: “Червоний дракон”, “Мовчання ягнят” i “Ганнiбал”. Цей письменник e дуже таeмничою особистiстю: колись вiн був кримiнальним репортером, а зараз намагаeться уникати будь-яких контактiв. Сер Ентонi Хопкiнс, якому роль Лектера принесла шалену популярнiсть та купу премiй (зокрема приз нью-йоркських кiнокритикiв та “Оскар”), розповiдаe про зустрiч з Харрiсом наступне: “Вiн сказав менi, що, коли вiн писав першу книгу, в кiмнату до нього несподiвано увiйшов Ганнiбал i почав диктувати йому текст. З героями це iнколи трапляeться…”
Екранiзацiя першого роману трилогii, вiдома пiд назвою “Мисливець на людей” (1986, реж. Майкл Манн; роль Лектера виконував британський актор Браян Кокс), пройшла непомiченою. Натомiсть “Мовчання ягнят” Джонатана Демме потрапило до десятки касових лiдерiв 1991 р. i вибороло 5 основних “Оскарiв”: за режисуру, сценарiй, головну жiночу (Джодi Фостер) i чоловiчу (Ентонi Хопкiнс) ролi та як найкращий фiльм року. Однак на “Ганнiбала” довелося чекати ще цiле десятирiччя.
Iталieць Дiно Де Лаурентiс, який виплатив за право на екранiзацiю чергового твору Харрiса 9 млн. доларiв, зiткнувся з численними проблемами. Джодi Фостер, котра зiграла Кларису, та режисер Демме вiдмовились вiд роботи над новою стрiчкою; сценарiй виявився занадто жорстоким i вимагав доопрацювання; мешканцi Флоренцii протестували проти того, щоб iхнe мiсто стало тлом для кривавих подiй “Ганнiбала”.
Досвiдчений продюсер швидко подолав усi перешкоди. Моторошний фiнал майбутньоi картини було термiново перероблено. Зайвий мiльйон допомiг отримати дозвiл на зйомки у Флоренцii. На роль Клариси Старлiнг претендували мало не всi голлiвудськi акторки вiдповiдного вiку (Хелен Хант, Джиллiан Андерсон, Хiларi Свонк, Анжелiна Джолi, Кейт Бланшетт та iншi); врештi-решт перемогла талановита Джулiанн Мур, яка двiчi номiнувалася на премiю Кiноакадемii. Ставити фiльм погодився англieць Рiдлi Скотт – випускник Британського Королiвського коледжу, ас режисури, знаний за стрiчками “Дуелянти”, “Чужий”, “Блейд-раннер”, “Гладiатор”.
Завдяки майстерностi постановника i високому професiоналiзму акторського ансамблю “Ганнiбал” змiг видiлитися серед великоi кiлькостi трилерiв про серiйних вбивць. Критики писали про рiзнi недолiки картини, проте бiльшiсть з них досить високо оцiнили режисуру Рiдлi Скотта та гру Ентонi Хопкiнса. Фiльм виправдав свiй 87-мiльйонний бюджет, зiбравши тiльки у прокатi США понад 150 млн. доларiв.
Моральний бiк картини викликав певне занепокоeння. Ще у “Мовчаннi ягнят” Лектер, хоча й вважався втiленням зла, не викликав у публiки вiдрази та ненавистi, оскiльки допомагав Кларисi врятувати жертву iншого манiяка. У “Ганнiбалi” акценти ще бiльше змiстилися завдяки появi нового персонажа – Мейсона Верджера. Англieць Гарi Олдмен, котрий за роки працi в Голлiвудi встиг зiграти усiх можливих лиходiiв (вiд Дракули до Понтiя Пiлата), сягнув вершини негативного амплуа. Його Верджер – жахливо спотворений i прикутий до iнвалiдного вiзка збоченець, який легко купуe сенаторiв та урядових агентiв, утримуe власний штат найманих вбивць, а для розваги згодовуe живих людей свиням-канiбалам. У порiвняннi з цим нелюдом iнтелiгентний i витончений доктор Лектер видаeться мало не позитивним героeм. Частина критикiв стривожилася: добрий людожер – це вже занадто навiть для американського кiно. Втiм, дехто, можливо, роздiлить точку зору виконавця головноi ролi, який стверджуe: “Я не вважаю, що симпатii до Ганнiбала роблять нас психами або манiяками. Принаймнi менi не доводилось ходити через фiльми до психоаналiтикiв”.