Ван Хелзiнг (Van Helsing / Ван Хелзинг). США, 2004. Режисер Стiвен Соммерс. У ролях: [Х’ю Джекмен->], [Кейт Бекiнсейл->], [Рiчард Роксберг->], [Дейвiд Венхем->], [Шулер Хенслi->], [Кевiн Дж. О’Коннор->], [Вiлл Кемп->], [Семюел Вест->].
1+1, недiля 18 вересня, 20.20
Гебрieл Ван Хелзiнг (Джекмен) – найманець, який знищуe нечисту силу за наказом католицькоi церкви, – такий собi аналог сучасних таeмних агентiв з лiцензieю на вбивство. Вiн виконуe завдання у Трансильванii i перемагаe Дракулу, створеного Франкенштейном монстра i людину-вовка. Йому допомагаe чарiвна Анна (Бекiнсейл), чия родина вже 400 рокiв бореться з графом.
Абрахам (таке справжнe iм’я цього героя) Ван Хелзiнг – персонаж роману “Дракула” Брема Стокера, професор, який невiдомо звiдки знаe, як боротися проти вампiрiв та iншоi нечистi. Фантазiя голлiвудських сценаристiв ще у 30-х роках перетворила його на архi-ворога короля упирiв. У 50-60-х у циклi англiйських фiльмiв про Дракулу (з Крiстофером Лi у заголовнiй ролi) Ван Хелзiнга грав актор Пiтер Кашинг; саме вiн зробив цього героя хрестоматiйним персонажем кiнематографiчноi “дракулiади” i пiдкреслив основну рису його характеру – фанатизм. Наступнi виконавцi ролi здебiльшого використовували знахiдки Кашинга. Винятком, який пiдтверджуe правило, вважаeться Ентонi Хопкiнс у “Дракулi” (1992) Френсiса Форда Копполи – його Ван Хелзiнг видавався бiльш зловiсним, нiж сам володар темряви.
Iдея “Ван Хелзiнгу” виникла ще у 1994 р.: вiн мав стати продовженням успiшного “Дракули” Копполи, а головна роль у ньому призначалася, звичайно ж, Хопкiнсу. Проте потiм задум трансформувався у дещо зовсiм iнше: лiтнiй професор перетворився на крутого авантюриста а-ля Iндiана Джонс. Eдиним кандидатом на цю роль студiя “Юнiверсал” вважала австралiйця Х’ю Джекмена. “Вони не могли дозволити собi Мела Гiбсона”, – жартуe виконавець ролi Росомахи з “Людей Iкс”, зiзнаючись, що пiд час пiдготовки до нового фiльму переглядав “Шаленого Макса”, а також стрiчки Клiнта Iствуда про “Брудного Гаррi” та старi пригодницькi картини за участю Еррола Флiнна.
“Тут усе буде набагато грандiознiшим, нiж у “Людях Iкс-2”, – декорацii, “екшн”, – розповiдав про свою нову роботу Джекмен. – Фiзично це моя найскладнiша роль. Так, бiйку з Келлi Ху у “Людях Iкс-2” ми знiмали три тижнi, але там я здебiльшого залишався на землi або тикався лицем у стiну, а у “Ван Хелзiнгу” менi самому довелося багато висiти на дротi, виламувати собою у стрибку вiконнi шибки i скакати верхи. До того ж цей мiй герой – все ж таки професор, iнтелiгент, i очi у нього свiтяться не лише люттю, як у Росомахи”. Актор виконав багато трюкiв, однак постраждав, як не дивно, тiльки пiд час зйомок нескладноi сцени у болотi: у водi довелося сидiти два днi, вiн пiдхопив iнфекцiю i отримав запалення вуха.
E у героя i власний зброяр – монах Карл (Дейвiд Венхем, вiдомий за роллю Фарамiра у “Володарi перснiв”), який створив 18 рiзних знарядь для знищення монстрiв (серед них – арбалет, булава, срiбнi кулi та рушниця, що стрiляe гаками). Монстра Франкенштейна зiграв театральний актор Шулер Хенслi, який вже двiчi знiмався разом з Джекменом (у телефiльмi “Оклахома” i в романтичнiй комедii “Флiрт зi звiром”). Роль перевертня виконав балетний танцюрист Вiлл Кемп.
Зйомки, якi почалися 20 сiчня 2003 р., проходили у Празi. Студiя вирiшила осучаснити образ кожного з чудовиськ, з якими доведеться зiткнутися Ван Хелзiнгу. Дракула у стрiчцi – це жахлива потвора з крилами кажана, монстр Франкенштейна – кiборг з паливним баком, а перевертень стаe вовком, просто скинувши людську шкiру. На початку картини герой б’eться з мiстером Хайдом, який тут e не лише вбивцею жiнок, а й велетнем (втiм, щось подiбне ми бачили у “Лiзi екстраординарних джентльменiв”). Усi цi комп’ютернi “фокуси” коштували 160 млн. доларiв.
“Фабрика мрiй” черговий раз продемонструвала абсолютну байдужiсть до лiтературного першоджерела, але про це було вiдомо заздалегiдь, тому це не так рiже очi. Найкраще у фiльмi – чорно-бiлi першi десять хвилин, вмiло стилiзованi пiд “дракуло-франкенштейнiвську” кiнокласику 30-х; якби всю картину вдалося втримати на такому рiвнi, ii можна було б вважати перемогою сучасного Голлiвуду i Соммерса зокрема. Однак вже через хвилин п’ятнадцять стрiчка починаe грузнути у блокбастерних штампах, i в результатi Дракула та його кровожернi нареченi тягнуть фiльм в один бiк, нещасне чудовисько Франкенштейна – у протилежний, а зiграна без будь-якого натхнення любовна лiнiя – взагалi невiдомо куди. У подiбнiй картинi необхiднi виразнi образи монстрiв, але часи Борiса Карлоффа та Крiстофера Лi, схоже, минули назавжди: Рiчарду Роксбергу не загрожуe перспектива вписати нову сторiнку у хрестоматiю кiнематографiчних втiлень зла. Залишаeться розслабитися i спостерiгати за спецефектною метушнею на екранi.