Стрiчка вiдомого британського режисера Лоуча виграe в першу чергу за рахунок не яскравих художнiх рiшень, а обраноi тематики. Навiть якщо не брати до уваги, що будь-яка картина, що торкаeться проблеми ставлення до мусульманства у сучасному свiтi i особливо пов’язаних з ним несправедливостей, приречена зараз на найпильнiшу увагу – проблема вибору мiж особистим щастям та вiрностi своiй сiм’i та своiй культурi була i завжди буде актуальною.
Головним плюсом фiльму, швидше за все, можна назвати те, що постановник в жоднiй мiрi не полегшуe глядачу проблему вибору симпатiй, вiдмовляючись пiдiгрувати тiй чи iншiй сторонi зображеного конфлiкту. У Шекспiра все було значно очевиднiше: молодих закоханих знищувала жорстокiсть й непримиримiсть ворожнечi iхнiх рiдних, тобто стосовно симпатiй питань не виникало. Сучасний конфлiкт, який у Лоуча аж нiяк не здаeться надуманим, набагато складнiший.
Вiдчайдушна боротьба родини Касима за свого сина з використанням будь-яких, часом вiдразливих, методiв може викликати негативнi почуття, але цi люди поводяться так не тому, що e злими чи твердолобими фанатиками. За iх мотивацieю стоять багаторiчнi приниження, якi навчили iх не довiряти <чужим>, iхнiм почуттям, iхнiм iнститутам влади. Опора цих людей – iх спiльнота, це iх маленький всесвiт, зв’язаний докупи настiльки тiсно, що будь-яке вiкно у зовнiшнiй великий свiт може завдати йому шкоди. Касим руйнуe не тiльки власний майбутнiй шлюб, а й шлюб своei сестри, знищуe репутацiю своi сiм’i. Вiн може отримати своe щастя, тiльки зробивши нещасними рiдних.
Чи буде вiн справдi щасливий, маючи це на душi? Чи варте того його почуття до привабливоi бiлявоi вчительки музики? Для неi все значно очевиднiше – вона звикла розраховувати лише на себе, тому, зустрiвши того, кого вважаe своeю половинкою, керуeться, власне кажучи, егоiзмом. У неi своi проблеми – зв’язок з мусульманином позбавляe ii можливостi викладати у католицькiй школi, i священик, вiдповiдальний за таке рiшення, теж по-своeму правий. Вiн знаe, що, як би добре вчитель не виконував своi прямi обов’язки, до цiei професii iснуe ще цiлий ряд вимог, особливо у тому випадку, коли йдеться про виховання з чiтким релiгiйним напрямом, – особистий приклад людини, яка виконуe роль наставника, e тодi дуже важливим.
У Лоуча вийшов фiльм навiть не про кохання, а про силу суспiльноi думки, невiд’eмною частиною якоi завжди e певний набiр стереотипiв. Можна не звертати на неi уваги, забути про неi, спробувати втекти вiд неi, але цей процес нiколи не буде безболiсним. Можливо, тому режисер залишаe пару головних героiв у станi до кiнця не вирiшеному, <пiдвiшеному>: сьогоднi вони щасливi, але чи довго це триватиме? Остаточний вибiр буде зроблений <за кадром>, а глядачу даeться право самому вирiшити, хто правий, виходячи з власного досвiду i поглядiв.
Фiльм вибраний для фестивального показу напевно завдяки тематицi, а не якимось художнiм чи драматичним особливостям – напевно в сучаснй Британiї мiжнацiональнi стосунки справдi породжують подiбнi проблеми. Гарний фiльм, гарна рецензiя!