Рік: 2005

Стiвен Спiлберг

Стiвен Спiлберг народився 18 грудня 1947 р. у мiстi Цинцинаттi (штат Огайо). Подieю, яка найбiльше вразила його у дитинствi, було розлучення батькiв. Ця тема згодом стане однieю з центральних у творчостi режисера. “Я був дитиною, а свiт вже здавався менi жорстоким. I я весь час чекав, коли щось змiниться у ньому, i люди стануть добрiшими одне до одного”, – згадуe Спiлберг.

Телебачення з дитинства пiдживлювало його уяву. Стiвену не дозволяли дивитись програми та фiльми, де було насильство, i вiн рiс на мультиках Дiснея та картинах 30-40-х рокiв. Вiн плакав, коли вперше дивився “Бiлоснiжку та сiм гномiв” i стрiчку “Хлопець на iм’я Джо” зi Спенсером Тресi.

Стiвен Спiлберг народився 18 грудня 1947 р. у мiстi
Цинцинаттi (штат Огайо). Подieю, яка найбiльше вразила його у
дитинствi, було розлучення батькiв. Ця тема згодом стане однieю з
центральних у творчостi режисера. “Я був дитиною, а свiт вже здавався
менi жорстоким. I я весь час чекав, коли щось змiниться у ньому, i люди
стануть добрiшими одне до одного”, – згадуe Спiлберг.

Телебачення
з дитинства пiдживлювало його уяву. Стiвену не дозволяли дивитись
програми та фiльми, де було насильство, i вiн рiс на мультиках Дiснея
та картинах 30-40-х рокiв. Вiн плакав, коли вперше дивився “Бiлоснiжку
та сiм гномiв” i стрiчку “Хлопець на iм’я Джо” зi Спенсером Тресi.

Спiлберг
нiколи не мiг похвалитися доброю фiзичною формою, бо мав погане
здоров’я. Коли в школi на уроцi фiзкультури набирали бейсбольну
команду, про нього згадували в останню чергу. Йому ставало погано на
уроках бiологii, коли доводилось проводити дослiди на комахах та жабах.

В
12 рокiв Спiлберг взяв участь у фотоконкурсi. Туди потрiбно було
принести оповiдання у фотографiях, але для Стiвена, який вже навчився
користуватись любительською кiнокамерою, зробили виняток – на конкурс
вiн принiс свiй найперший фiльм. Пiсля того, як Спiлберг переглянув
“Лоренса Аравiйського” Дейвiда Лiна, кiно стало для нього сенсом життя.

У
1968 р. Стiвен привернув до себе увагу, знявши короткометражку
“Емблiн”, i таким чином став наймолодшим режисером, який пiдписав
контракт зi студieю “Юнiверсал”. Сенсацieю стала перша ж його
повнометражна стрiчка “Дуель” (1971), скромний трилер про двобiй людини
з вантажiвкою, за кермом якоi сидить невiдомий манiяк. Критики непогано
зустрiли i “Шугарлендський експрес” – фiльм-погоню про двох втiкачiв
вiд закону. Однак справжню популярнiсть Спiлбергу принесли “Щелепи”
(1975), де втiленням безликого зла була величезна акула. Стiвен казав,
що однieю з головних причин робити цю стрiчку був його власний страх
перед водою.

Хiтом
стала i наступна робота режисера – фантастичний фiльм “Близькi контакти
третього ступеня” (1977). Головним суперником “Близьких контактiв” у
боротьбi за симпатii публiки i нагороди Кiноакадемii були “Зорянi
вiйни”, але iхнiй режисер Джордж Лукас побачив у Спiлбергу не
конкурента, а однодумця. Пiсля провалу “1941” (1979), першого
спiлбергiвського досвiду в жанрi комедii, генii американського
розважального кiно разом вигадали iсторiю про Iндiану Джонса,
археолога, який у 30-х роках стаe на шляху нацистiв, якi шукають для
Гiтлера мiстичнi релiквii. Трилогiя про Джонса (“Шукачi загубленого
ковчега”, 1981; “Iндiана Джонс i Храм Долi”, 1984; “Iндiана Джонс i
останнiй хрестовий похiд”, 1989) стала одним з найприбутковiших
проектiв в iсторii Голлiвуду. У перервi мiж зйомками “Iндiан” Спiлберг
створив “Iнопланетянина” (1982), який вiдразу ж пiсля виходу на екрани
став найкасовiшою стрiчкою в iсторii кiно.

Далi
режисер поставив собi мету завоювати репутацiю кiнематографiста, що
може працювати з серйозним матерiалом. Його першi двi спроби, “Колiр
пурпуровий” (1985) та “Iмперiя сонця” (1987), були не дуже вдалими,
проте у 1993 р. Спiлберга чекав справжнiй трiумф: “Юрський парк” побив
прокатнi рекорди його ж “Iнопланетянина”, а “Список Шиндлера” отримав 7
“Оскарiв”, в тому числi за режисуру та як найкращий фiльм року. Другий
“Оскар” Спiлбергу принесла картина “Врятувати рядового Раяна” (1998).

Останнiм
часом режисер постiйно змiнюe жанр, займаючись то серйозним, то
розважальним кiно, i не дивно – досить важко знайти вершину, яка йому
ще не пiдкорилася. Можливо, нею слiд вважати жанр науковоi фантастики:
“Штучний iнтелект” (2001) та “Особливу думку” (2002) чекав досить
прохолодний прийом. Однак на екрани щойно вийшла “Вiйна свiтiв”, i,
схоже, саме ii назвуть черговою перемогою Спiлберга, творчою i,
звичайно ж, касовою.

Швидкiсть-2: Контроль над круiзом

Швидкiсть-2: Контроль над круiзом (Speed 2: Cruise Control / Скорость-2: Контроль над круизом). США, 1997. Режисер Ян Де Бонт. У ролях: Сандра Баллок, Джейсон Патрiк, Вiллем Дефоу, Темурра Моррiсон, Браян Маккардi.

ICTV, недiля 3 липня, 21.00

Героiня першого фiльму Еннi (Баллок) посварилась зi своiм новим бойфрендом (вiн полiцейський, а збрехав, що працюe у пляжному патрулi), i той, щоб спокутувати провину, запрошуe ii в круiз на розкiшному лайнерi по Карибському морю. Але й тут на них чекаe черговий манiяк, тобто божевiльний комп’ютерний генiй (Дефоу), який захоплюe контроль над круiзом… Повний провал вдалого першого фiльму, плоскi персонажi, напруги майже немаe, хоча зйомки масштабнi. Стрiчку не рятуe навiть Дефоу.

Швидкiсть-2: Контроль над круiзом (Speed 2: Cruise Control / Скорость-2: Контроль над круизом). США, 1997. Режисер Ян Де Бонт. У ролях: Сандра Баллок, Джейсон Патрiк, Вiллем Дефоу, Темурра Моррiсон, Браян Маккардi.

ICTV, недiля 3 липня, 21.00

Героiня першого фiльму Еннi (Баллок) посварилась зi своiм новим бойфрендом (вiн полiцейський, а збрехав, що працюe у пляжному патрулi), i той, щоб спокутувати провину, запрошуe ii в круiз на розкiшному лайнерi по Карибському морю. Але й тут на них чекаe черговий манiяк, тобто божевiльний комп’ютерний генiй (Дефоу), який захоплюe контроль над круiзом… Повний провал вдалого першого фiльму, плоскi персонажi, напруги майже немаe, хоча зйомки масштабнi. Стрiчку не рятуe навiть Дефоу.

Едрiан Бродi

Едрiан Бродi народився 23 грудня 1976 р. у Нью-Йорку, в сiм’i шкiльного вчителя. Дещо екзотична зовнiшнiсть Бродi пояснюeться тим, що у його жилах тече угорська кров. Цим вiн зобов’язаний своiй матерi – вiдомiй фотожурналiстцi Сильвii Плачi. Мати використовувала незвичну зовнiшнiсть сина у своiх роботах, i, за словами Едрiана, саме вона навчила його поводитись перед камерою. Юнi роки хлопець провiв у Квiнсi. Едрiан з дитинства мрiяв стати актором: у 12 рокiв вiн виконував роль чарiвника на дитячих вечiрках i навiть отримав прiзвисько Дивовижний Едрiан. Мати допомогла йому отримати освiту у Вищiй школi акторськоi майстерностi та в Американськiй академii драматичного мистецтва. Невдовзi юний Бродi вже брав участь у позабродвейських постановках, а у 1988 р. дебютував на телебаченнi. Пiсля зйомок у кiлькох серiалах Едрiан повернувся до навчання.

Першим успiхом молодого актора стала другорядна роль у ретро-мелодрамi про часи Великоi депресii “Цар гори” (1993) Стiвена Содерберга. Робота Бродi сподобалась критикам, i вiн отримав вiдразу декiлька запрошень з Голлiвуду. Едрiан знявся у кiлькох низькобюджетних фiльмах, якi не користувались успiхом у прокатi (“Востаннe, коли я запланував самогубство”, “Шiсть шляхiв до недiлi”, “Весiлля пiдприeмця”), а прославився у 1998 р., виконавши одну з провiдних ролей – капрала Файфа – у драмi про Другу свiтову вiйну “Тонка червона лiнiя” Терренса Малiка. Багато сцен з актором вирiзали пiд час монтажу, однак вiн все ж таки привернув до себе увагу. Чимало рецензентiв порiвнювали Бродi з молодим Аль Пачiно, маючи на увазi не лише зовнiшню подiбнiсть, а й рiвень акторськоi майстерностi. Едрiан не розчарував iх i в своiх наступних стрiчках. В “Лiтi Сема” (1999) Спайка Лi вiн зiграв маргiнала Рiтчi, який став першою жертвою нью-йоркцiв, що збожеволiли вiд спеки та страху перед нiчним манiяком, в трилерi “Кисень” був досить переконливим хитромудрим вбивцею, а в “Iсторii з намистом” (2001) Чарлза Шаeра довiв, що добре вписуeться в рiзнi епохи. Не лишились непомiченими роботи актора у картинах “Висоти свободи” Баррi Левiнсона та “Хлiб i троянди” Кена Лоача.

Едрiан Бродi народився 23 грудня 1976 р. у Нью-Йорку, в сiм’i шкiльного вчителя. Дещо екзотична зовнiшнiсть Бродi пояснюeться тим, що у його жилах тече угорська кров. Цим вiн зобов’язаний своiй матерi – вiдомiй фотожурналiстцi Сильвii Плачi. Мати використовувала незвичну зовнiшнiсть сина у своiх роботах, i, за словами Едрiана, саме вона навчила його поводитись перед камерою. Юнi роки хлопець провiв у Квiнсi. Едрiан з дитинства мрiяв стати актором: у 12 рокiв вiн виконував роль чарiвника на дитячих вечiрках i навiть отримав прiзвисько Дивовижний Едрiан. Мати допомогла йому отримати освiту у Вищiй школi акторськоi майстерностi та в Американськiй академii драматичного мистецтва. Невдовзi юний Бродi вже брав участь у позабродвейських постановках, а у 1988 р. дебютував на телебаченнi. Пiсля зйомок у кiлькох серiалах Едрiан повернувся до навчання.

Першим успiхом молодого актора стала другорядна роль у ретро-мелодрамi про часи Великоi депресii “Цар гори” (1993) Стiвена Содерберга. Робота Бродi сподобалась критикам, i вiн отримав вiдразу декiлька запрошень з Голлiвуду. Едрiан знявся у кiлькох низькобюджетних фiльмах, якi не користувались успiхом у прокатi (“Востаннe, коли я запланував самогубство”, “Шiсть шляхiв до недiлi”, “Весiлля пiдприeмця”), а прославився у 1998 р., виконавши одну з провiдних ролей – капрала Файфа – у драмi про Другу свiтову вiйну “Тонка червона лiнiя” Терренса Малiка. Багато сцен з актором вирiзали пiд час монтажу, однак вiн все ж таки привернув до себе увагу. Чимало рецензентiв порiвнювали Бродi з молодим Аль Пачiно, маючи на увазi не лише зовнiшню подiбнiсть, а й рiвень акторськоi майстерностi. Едрiан не розчарував iх i в своiх наступних стрiчках. В “Лiтi Сема” (1999) Спайка Лi вiн зiграв маргiнала Рiтчi, який став першою жертвою нью-йоркцiв, що збожеволiли вiд спеки та страху перед нiчним манiяком, в трилерi “Кисень” був досить переконливим хитромудрим вбивцею, а в “Iсторii з намистом” (2001) Чарлза Шаeра довiв, що добре вписуeться в рiзнi епохи. Не лишились непомiченими роботи актора у картинах “Висоти свободи” Баррi Левiнсона та “Хлiб i троянди” Кена Лоача.

У 2002 р. Бродi знову заглибився у тематику Другоi свiтовоi вiйни, погодившись на головну роль у “Пiанiстi” – екранiзацii однойменноi книги, виданоi ще у 1946 р. Роман Поланський особисто запросив його, оскiльки вважав, що схiдноeвропейське походження допоможе Едрiану переконливо зiграти Владислава Шпiльмана – eврея-пiанiста з Варшави, який дивом уникнув смертi. Для того, щоб перевтiлитись у свого героя, актору довелося сильно похудiти i навчитися грати на фортепiано. Внесок Бродi в успiх картини, котра здобула “Золоту пальмову гiлку” Каннського фестивалю, “Сезар” та премiю Британськоi кiноакадемii, був дуже важливим: завдяки його переконливiй грi глядачi побачили жахи концтабору очима людини з тонкою вразливою душею, загнаноi у нелюдськi умови i позбавленоi можливостi навiть торкатися улюбленого iнструмента. Це й оцiнила Американська кiноакадемiя, присудивши Бродi приз за найкращу чоловiчу роль, хоча його конкурентами були такi зiрки, як [Джек Нiколсон->], [Нiколас Кейдж->], [Майкл Кейн->], [Денieл Дей-Льюiс->]. Таким чином Едрiан поставив два рекорди: став у своi 29 наймолодшим лауреатом “Оскара” (попереднiй рекорд належав Рiчарду Дрейфусу) i першим, хто перемiг четвiрку колег-“оскароносцiв”.

Пiсля [“Пiанiста”->Пiанiст] Бродi зiграв невеликi ролi у “Детективi, що спiваe” (2003) Кейт Гордон та [“Таeмничому лiсi”->Таeмничий лiс] (2004) М. Найта Шаямалана i разом з [Кiрою Найтлi->Кiра Найтлi] знявся у [“Пiджаку”->Пiджак] (2005) Джона Мейберi. Цього року вiн також з’явиться на екранах у [новому “Кiнг-Конгу” Пiтера Джексона -> Кiнг-Конг].

Малюк-каратист

Малюк-каратист (The Karate Kid / Малыш-каратист). США, 1984. Реж. Джон Евiлдсен. У ролях: Ральф Маккiо, Норiукi Пат Морiта, Елiзабет Шу, Мартiн Коув, Рендi Хеллер, Вiльям Забка.

ICTV, суббота 2 липня, 14.40

Пригодницька мелодрама. Школяр Денieл Ларуссо (Маккiо) разом зi своeю матiр’ю Люсiль (Хеллер) переiздить зi штату Нью-Джерсi на захiдне узбережжя – у Лос-Анджелес. Вiн вiдразу стикаeться з образами та утисками з боку своiх однолiткiв, якими керують жорстокий власник мiсцевоi секцii карате Джон Крiз (Коув) та його найкращий учень Джоннi Лоренс (Забка). Старий японець Мiягi (Морiта), неперевершений майстер бойових мистецтв, навчаe Денieла прийомам боротьби, а також особливому способу свiтосприйняття. Для того щоб самоствердитися i набути впевненостi в собi, хлопець наважуeться взяти участь у змаганнях молодих каратистiв… Занадто повчальна i сентиментальна стрiчка, яка iлюструe головний американський мiф про “створення самого себе”, мала великий успiх у США (чистий прибуток вiд прокату становив 43 мiльйони доларiв) i дочекалася появи трьох продовжень.

Малюк-каратист (The Karate Kid / Малыш-каратист). США, 1984. Режисер Джон Евiлдсен. У ролях: Ральф Маккiо, Норiукi Пат Морiта, Елiзабет Шу, Мартiн Коув, Рендi Хеллер, Вiльям Забка.

ICTV, суббота 2 липня, 14.40

Пригодницька мелодрама. Школяр Денieл Ларуссо (Маккiо) разом зi своeю матiр’ю Люсiль (Хеллер) переiздить зi штату Нью-Джерсi на захiдне узбережжя – у Лос-Анджелес. Вiн вiдразу стикаeться з образами та утисками з боку своiх однолiткiв, якими керують жорстокий власник мiсцевоi секцii карате Джон Крiз (Коув) та його найкращий учень Джоннi Лоренс (Забка). Старий японець Мiягi (Морiта), неперевершений майстер бойових мистецтв, навчаe Денieла прийомам боротьби, а також особливому способу свiтосприйняття. Для того щоб самоствердитися i набути впевненостi в собi, хлопець наважуeться взяти участь у змаганнях молодих каратистiв… Занадто повчальна i сентиментальна стрiчка, яка iлюструe головний американський мiф про “створення самого себе”, мала великий успiх у США (чистий прибуток вiд прокату становив 43 мiльйони доларiв) i дочекалася появи трьох продовжень.

Вiйна свiтiв

Це не “фiльм столiття”, як нам обiцяв Спiлберг, але це цiлком тягне на “найяскравiше видовище лiтнього сезону 2005 року”. Хоча лiтнiй сезон ще далекий до завершення, i на нас чекають “Фантастична четвiрка”, “Чарлi i шоколадна фабрика” Бертона, “Брати Грiмм” Гiллiама, “Острiв” Майкла Бея, “Стелс” Роба Коена тощо, тож переможця визначати зарано. I все ж таки здаeться, що ним стане Спiлберг.
Втiм, починаeться картина не з видовища, а зi звичайноi сiмейноi мелодрами. Розлучення батькiв як травма для дитини – це взагалi основна тема творчостi Спiлберга, хоча б тому, що вiн сам пережив це. Мати, яка вдруге, i бiльш вдало, вийшла замiж, низькооплачуваний батько з обличчям Тома Круза i двоe дiтей – старший син, який тата, м’яко кажучи, не поважаe, i 10-рiчна дочка. На нiй варто зупинитись в першу чергу, бо це Дакота Фаннiнг, героiнi якоi мислять вдвiчi логiчнiше, нiж дорослi персонажi, i яка граe вдвiчi професiйнiше, нiж ii дорослi колеги. Спiлберг знав, що робить, коли запрошував цю дитину у свiй фiльм. У неi велике майбутнe, хоча лише у тому випадку, якщо амплуа “дорослоi дитини” не прилипне до неi назавжди, а привiд для цих побоювань e, бо саме такою вона з’являлась на екранi вже кiлька разiв поспiль. Однак у “Вiйнi свiтiв” до неi жодних претензiй немаe: далi по ходу дii вона реагуe, як звичайна дитина, яка боiться i панiкуe. Бiльше того, в якийсь момент фiльму ii гра переходить на якiсно новий рiвень. Незворушний дитячий погляд на тлi кривавого (без жодних перебiльшень) свiтанку – це немовби цiна перемоги людства. I пiсля цього погляду ззовнi щасливий фiнал вже не здаeться зовсiм безхмарним.

Це не “фiльм столiття”, як нам обiцяв Спiлберг, але це цiлком тягне на “найяскравiше видовище лiтнього сезону 2005 року”. Хоча лiтнiй сезон ще далекий до завершення, i на нас чекають “Фантастична четвiрка”, “Чарлi i шоколадна фабрика” Бертона, “Брати Грiмм” Гiллiама, “Острiв” Майкла Бея, “Стелс” Роба Коена тощо, тож переможця визначати зарано. I все ж таки здаeться, що ним стане Спiлберг.

Втiм, починаeться картина не з видовища, а зi звичайноi сiмейноi мелодрами. Розлучення батькiв як травма для дитини – це взагалi основна тема творчостi Спiлберга, хоча б тому, що вiн сам пережив це. Мати, яка вдруге, i бiльш вдало, вийшла замiж, низькооплачуваний батько з обличчям Тома Круза i двоe дiтей – старший син, який тата, м’яко кажучи, не поважаe, i 10-рiчна дочка. На нiй варто зупинитись в першу чергу, бо це Дакота Фаннiнг, героiнi якоi мислять вдвiчi логiчнiше, нiж дорослi персонажi, i яка граe вдвiчi професiйнiше, нiж ii дорослi колеги. Спiлберг знав, що робить, коли запрошував цю дитину у свiй фiльм. У неi велике майбутнe, хоча лише у тому випадку, якщо амплуа “дорослоi дитини” не прилипне до неi назавжди, а привiд для цих побоювань e, бо саме такою вона з’являлась на екранi вже кiлька разiв поспiль. Однак у “Вiйнi свiтiв” до неi жодних претензiй немаe: далi по ходу дii вона реагуe, як звичайна дитина, яка боiться i панiкуe. Бiльше того, в якийсь момент фiльму ii гра переходить на якiсно новий рiвень. Незворушний дитячий погляд на тлi кривавого (без жодних перебiльшень) свiтанку – це немовби цiна перемоги людства. I пiсля цього погляду ззовнi щасливий фiнал вже не здаeться зовсiм безхмарним.

Що ж стосуeться ii екранного батька (i за сумiсництвом головноi зiрки фiльму), то тут зауваження одне: якщо це дiйсно уособлення “простого американця”, то Спiлберг i його сценаристи трохи переоцiнюють його здатнiсть зберiгати здоровий глузд i тримати себе в руках у подiбнiй ситуацii. Але якщо це не “простий американець”, а один з тих, хто, за дарвiнiвським законом, заслужив своe право на життя, то тодi жодних проблем немаe: саме такого героя граe Круз.

Щодо видовищноi сторони картини – майже бездоганно. Спiлберг “Щелеп”, молодий i енергiйний майстер саспенсу, нарештi зустрiвся з Спiлбергом “Врятувати рядового Раяна”, досвiдченим суворим реалiстом, i в результатi маeмо найвеличнiшу сцену iнопланетного нападу в iсторii кiно. “День Незалежностi” вiдпочиваe, незважаючи на епiзод знищення Бiлого Дому, який неможливо не любити. Нiмець Еммерiх показував вторгнення широкими мазками – великi вибухи, в яких гинуть мiльйони, яких ми не бачимо. А Спiлберг зблизька показуe, як промiнь з iнопланетноi “триногi” зрiзаe чоловiка, з яким секунду тому розмовляв герой, спопеляe перехожих на вулицi. Режисер хотiв, щоб його глядач вiдчув себе комахою, безсилою перед могутнiстю Всесвiту, – вiн цього досяг. Вiн хотiв довести, що може перевертати пасажирськi кораблi не гiрше, нiж Кемерон, – вiн це довiв. Що ж тодi казати про абсолютно апокалiптичнi кривавi свiтанки, якi здатнi майже вбити надiю на перемогу? Або про екстремальний епiзод, коли героiня Дакоти бачить справжню рiку трупiв? Спiлберг всерйоз ризикуe своeю репутацieю “сiмейного кiнематографiста”, але це того варте.

Eдиний момент, до якого можуть виникнути питання, – поява самих прибульцiв. Як вiдомо, монстра боiшся, доки не побачиш його обличчя (зайве пiдтвердження – останнi недурнi жахи на кшталт “Бугiмена”). Ще складнiше показати сучасному глядачу iнопланетянина, який його б не те щоб налякав, а не розсмiшив. Здаeться, Спiлберг i не намагаeться це зробити. Що ж це – режисерський прорахунок? Елемент ненав’язливоi самопародii? Чи щось iнше?

В США e два по-справжньому видатних кiноказкаря – Лукас i Спiлберг. Два десятирiччя тому Лукас закiнчив трилогiю, в якiй розповiв про перемогу добрих повстанцiв, сил демократii, над абсолютною владою – Галактичною Iмперieю. Два десятирiччя тому Спiлберг зняв iсторiю про доброго iнопланетянина, довiвши можливiсть компромiсу з чужим та потворним i перекресливши всю попередню багаторiчну кiнотрадицiю зi злими прибульцями-загарбниками. Цього року Лукас завершив трилогiю про те, що Галактичною Iмперieю стала, як виявляeться, Галактична Республiка, уособлення демократii Всесвiту. I цього року Спiлберг створив свiй епос про те, що за великими очима iнопланетянина, чужого, несхожого, ховаeться не спiвчуття, бажання пiзнати iншого, а натуральна жага кровi.

Мабуть, всi чотири факти – просто спiвпадiння. I виходити з залу треба з бадьорим настроeм, оскiльки не страшнi нам жоднi прибульцi, бо людство – така зараза, з якою не треба зв’язуватись. Останню тезу фiльм доводить якнайкраще.

Пiдсумки XXVII Московського кiнофестивалю

Головний приз XXVII Московського кiнофестивалю “Золотий Георгiй” дiстався eдинiй росiйськiй конкурснiй картинi – “Космос як передчуття” Олексiя Учителя. Другий рiк поспiль журi найбiльшого росiйського кiнофестивалю обираe вiтчизняну картину.

Приз Станiславського за досягнення вершини акторськоi майстерностi отримала Жанна Моро. “Срiбний Георгiй” за перемогу в конкурсi молодих режисерiв дiстався американцi Джорджинi Мерi Рiдл за стрiчку “Як дiвчата Гарсiя провели лiто”. Годинник i приз за найкращу жiночу роль в картинi “Вкраденi очi” отримала болгарська актриса Весела Казакова. Найкращим актором фестивалю визнали iранця Хамiда Фаранеджада. Томас Вiнтернберг був вiдзначений за режисуру фiльму “Дорога Вендi”, а спецприз журi дiстався фiнськiй “Вiчнiй ожеледi”.

Головний приз XXVII Московського кiнофестивалю “Золотий Георгiй” дiстався eдинiй росiйськiй конкурснiй картинi – “Космос як передчуття” Олексiя Учителя. Другий рiк поспiль журi найбiльшого росiйського кiнофестивалю обираe росiйську картину.

Приз Станiславського за досягнення вершини акторськоi майстерностi отримала Жанна Моро. “Срiбний Георгiй” за перемогу в конкурсi молодих режисерiв дiстався американцi Джорджинi Мерi Рiдл за стрiчку “Як дiвчата Гарсiя провели лiто”. Годинник i приз за найкращу жiночу роль в картинi “Вкраденi очi” отримала болгарська актриса Весела Казакова. Найкращим актором фестивалю визнали iранця Хамiда Фаранеджада. Томас Вiнтернберг був вiдзначений за режисуру фiльму “Дорога Вендi”, а спецприз журi дiстався фiнськiй “Вiчнiй ожеледi”.

Великий

Великий (Big / Большой). США, 1988. Режисер Пеннi Маршалл. У ролях: Том Хенкс, Елiзабет Перкiнс, Роберт Лоджа, Джон Херд, Джаред Раштон, Дейвiд Москоу, Мерседес Рул.

ICTV, п’ятниця 1 липня, 21.00

12-рiчний хлопчик мрie якнайшвидше стати дорослим, i одного ранку його бажання здiйснюeться: вiн прокидаeться i бачить, що став 30-рiчним чоловiком (Хенкс). Однак свiт дорослих виявляeться не таким простим, як здавалось хлопчинi… Фантастична комедiя, яка експлуатуe тему, що стала популярною пiсля успiху “Назад у майбутнe”, – рiзноманiтнi неймовiрнi пригоди дiтей та пiдлiткiв, якi подорожують у часi, змiнюють свiй вiк або зустрiчаються з матерiалiзацieю своiх фантазiй. “Великий” теж мав великий успiх в прокатi, ставши одним з головних хiтiв 1988 р. Гумор у стрiчцi в порiвняннi з сучасними комедiями може видатися майже iнтелектуальним, i Хенкс чудово зiграв головну роль, за що отримав свою першу номiнацiю на “Оскар”.

Великий (Big / Большой). США, 1988. Режисер Пеннi Маршалл. У ролях: Том Хенкс, Елiзабет Перкiнс, Роберт Лоджа, Джон Херд, Джаред Раштон, Дейвiд Москоу, Мерседес Рул.

ICTV, п’ятниця 1 липня, 21.00

12-рiчний хлопчик мрie якнайшвидше стати дорослим, i одного ранку його бажання здiйснюeться: вiн прокидаeться i бачить, що став 30-рiчним чоловiком (Хенкс). Однак свiт дорослих виявляeться не таким простим, як здавалось хлопчинi… Фантастична комедiя, яка експлуатуe тему, що стала популярною пiсля успiху “Назад у майбутнe”, – рiзноманiтнi неймовiрнi пригоди дiтей та пiдлiткiв, якi подорожують у часi, змiнюють свiй вiк або зустрiчаються з матерiалiзацieю своiх фантазiй. “Великий” теж мав великий успiх в прокатi, ставши одним з головних хiтiв 1988 р. Гумор у стрiчцi в порiвняннi з сучасними комедiями може видатися майже iнтелектуальним, i Хенкс чудово зiграв головну роль, за що отримав свою першу номiнацiю на “Оскар”.

Зображуючи Бога

Зображуючи Бога (Playing God / Изображая Бога). США, 1997. Режисер Ендрю Вiлсон. У ролях: Дейвiд Духовни, Тiмотi Хаттон, Анжелiна Джолi, Петер Стормар.

ENTER-фiльм, п’ятниця 1 липня, 21.00

Позбавлений лiцензii хiрург (Духовни) рятуe гангстера (Хаттон), який, вирiшивши пограти в мефистофеля-благодiйника, пропонуe йому роботу. Лiкарю дуже подобаeться подружка мафiозi (Джолi), i вiн втягуeться у небезпечний свiт… Одна з кiлькох (невдалих) спроб агента Малдера затвердитись на великому екранi. Пересiчний трилер без особливого саспенсу i тим паче змiсту – як кажуть, нi уму, нi серцю. Джолi розповiдала, що для цiei картини знялась у двох еротичних сценах – з Духовни i з Хаттоном, i обидвi залишились на пiдлозi монтажноi. Шкода – було б хоч на щось подивитись.

Зображуючи Бога (Playing God / Изображая Бога). США, 1997. Режисер Ендрю Вiлсон. У ролях: Дейвiд Духовни, Тiмотi Хаттон, Анжелiна Джолi, Петер Стормар.

ENTER-фiльм, п’ятниця 1 липня, 21.00

Позбавлений лiцензii хiрург (Духовни) рятуe гангстера (Хаттон), який, вирiшивши пограти в мефистофеля-благодiйника, пропонуe йому роботу. Лiкарю дуже подобаeться подружка мафiозi (Джолi), i вiн втягуeться у небезпечний свiт… Одна з кiлькох (невдалих) спроб агента Малдера затвердитись на великому екранi. Пересiчний трилер без особливого саспенсу i тим паче змiсту – як кажуть, нi уму, нi серцю. Джолi розповiдала, що для цiei картини знялась у двох еротичних сценах – з Духовни i з Хаттоном, i обидвi залишились на пiдлозi монтажноi. Шкода – було б хоч на щось подивитись.

Вiйна свiтiв

Вiйна свiтiв (War Of The Worlds / Война миров). Фантастичний трилер. Режисер Стiвен Спiлберг. У ролях: Том Круз, Дакота Фаннiнг, Тiм Роббiнс, Мiранда Отто.
Сюжет знаменитого роману Герберта Веллса перенесено в нашi днi. Одного звичайного дня на Землю прибувають марсiани, проти надсучасноi зброi яких людство виявляeться безсилим…
Першi читачi книги Веллса, надрукованоi у 1898 р., були настiльки наляканi, що починали всерйоз запасатись iжею i шукати сховище. Багато галасу наробила радiопостановка, створена у 1938 р. Орсоном Веллсом, майбутнiм режисером “Громадянина Кейна”. Екранiзацiя роману, знята у 1953 р., отримала “Оскар” за спецефекти.

Вiйна свiтiв (War Of The Worlds / Война миров). Фантастичний трилер. Режисер Стiвен Спiлберг. У ролях: Том Круз, Дакота Фаннiнг, Тiм Роббiнс, Мiранда Отто.

Сюжет знаменитого роману Герберта Веллса перенесено в нашi днi. Одного звичайного дня на Землю прибувають марсiани, проти надсучасноi зброi яких людство виявляeться безсилим…

Першi читачi книги Веллса, надрукованоi у 1898 р., були настiльки наляканi, що починали всерйоз запасатись iжею i шукати сховище. Багато галасу наробила радiопостановка, створена у 1938 р. Орсоном Веллсом, майбутнiм режисером “Громадянина Кейна”. Екранiзацiя роману, знята у 1953 р., отримала “Оскар” за спецефекти.

Нову “Вiйну свiтiв” планували знiмати ще наприкiнцi 2001 р., але через трагедiю 11 вересня проект вiдклали до кращих часiв. У травнi 2002 р. стало вiдомо, що справою займуться наймогутнiшi люди в Голлiвудi – Спiлберг та Круз. За словами Круза, iдея належала Спiлбергу, а вiн охоче ii пiдтримав, хоча ранiше не працював в жанрi науковоi фантастики. Проект почав рухатись вперед у березнi 2004 р. 12 серпня було пiдписано всi необхiднi папери. Згiдно з контрактом, Крузу дiстанеться 10% касових зборiв фiльму, а також доля прибуткiв вiд продажу DVD, вiдеоiгор та iграшок з логотипом картини. Експерти прогнозують, що в результатi актор заробить 520 млн. доларiв.

“Вiйну свiтiв” рекламували як найдорожчий фiльм в iсторii. Спiлберг заявив, що збираeться зняти “стрiчку десятирiччя”, тому не буде економити нi на чому. Бюджет картини точно перевищив 100 млн. доларiв, а деякi джерела взагалi називають цифру 350 мiльйонiв. Спiлберг заради “Вiйни” вiдклав роботу над стрiчкою про Мюнхенську олiмпiаду, а Круз – зйомки третьоi частини “Неможливоi мiсii”. Сценарiй за романом Веллса написав Джош Фрiдман, а потiм його переробив Дейвiд Коепп, який разом зi Спiлбергом працював над двома першими “Юрськими парками”. У вереснi 2004 р. до знiмальноi групи приeдналась Дакота Фаннiнг, якiй дiсталась роль дочки героя Круза, а через мiсяць – Тiм Роббiнс (Огiлвi) та Мiранда Отто (дружина головного героя). У вереснi оголосили i дату прем’eри – 29 червня 2005 р. Зйомки почались у листопадi 2004 р., хоча спочатку вважали, що це трапиться не ранiше другоi половини 2005 р.

“Марсiани в книзi Веллса злi i потворнi, вони нiчим не нагадують спiлбергiвських чутливих iнопланетян з великими очима, – розповiдаe Круз. – У фiльмах Стiвена завжди e мiсце людяностi. Але, незважаючи на це, “Вiйна свiтiв” – це буде щось захоплююче, щось дiйсно страшне i те, що цiлком вiдповiдаe духу книги Веллса”.

Я люблю неприeмностi

Я люблю неприeмностi (I Love Trouble / Я люблю неприятности). США, 1994. Режисер Чарльз Шаeр. У ролях: Джулiя Робертс, Нiк Нолт, Сол Рубiнек, Роберт Лоджа, Джеймс Ребхорн, Чарльз Мартiн Смiт.

“1+1”, четвер 30 червня, 23.50

Пiтер Брекетт (Нолт) – поважний оглядач новин у чиказькiй газетi. Сабрiна Пiтерсон (Робертс) – репортер-початкiвець з конкуруючоi газети. Вперше вони стикаються, розслiдуючи залiзничну катастрофу, i вiдразу ставляться одне до одного вороже. Кожен з них намагаeться обiйти конкурента, розкопуючи новi подробицi справи, i в результатi виходять на дiйсно небезпечний матерiал, що викриваe незаконну дiяльнiсть великоi хiмiчноi компанii. Небезпека змушуe героiв об’eднатись, i мiж ними виникають почуття… Для того, щоб зараз працювати з таким демонстративно старомодним матерiалом у стилi комедiй “золотоi доби Голлiвуду”, потрiбен, по-перше, по-справжньому кумедний i розумний сценарiй, а по-друге, дiйсно привабливий, зiграний дует зiрок. “Я люблю неприeмностi” програe за обома пунктами. Дiалоги та ситуацii вкрай штампованi. Робертс сама вибрала Нолта собi в партнери, однак особливоi “алхiмii” мiж iхнiми персонажами не спостерiгаeться.

Я люблю неприeмностi (I Love Trouble / Я люблю неприятности). США, 1994. Режисер Чарльз Шаeр. У ролях: Джулiя Робертс, Нiк Нолт, Сол Рубiнек, Роберт Лоджа, Джеймс Ребхорн, Чарльз Мартiн Смiт.

“1+1”, четвер 30 червня, 23.50

Пiтер Брекетт (Нолт) – поважний оглядач новин у чиказькiй газетi. Сабрiна Пiтерсон (Робертс) – репортер-початкiвець з конкуруючоi газети. Вперше вони стикаються, розслiдуючи залiзничну катастрофу, i вiдразу ставляться одне до одного вороже. Кожен з них намагаeться обiйти конкурента, розкопуючи новi подробицi справи, i в результатi виходять на дiйсно небезпечний матерiал, що викриваe незаконну дiяльнiсть великоi хiмiчноi компанii. Небезпека змушуe героiв об’eднатись, i мiж ними виникають почуття… Для того, щоб зараз працювати з таким демонстративно старомодним матерiалом у стилi комедiй “золотоi доби Голлiвуду”, потрiбен, по-перше, по-справжньому кумедний i розумний сценарiй, а по-друге, дiйсно привабливий, зiграний дует зiрок. “Я люблю неприeмностi” програe за обома пунктами. Дiалоги та ситуацii вкрай штампованi. Робертс сама вибрала Нолта собi в партнери, однак особливоi “алхiмii” мiж iхнiми персонажами не спостерiгаeться.