На хвилi успiху фiлософськоi “фентезi” “Володар перснiв” i екранiзацiй популярних дитячих книжок про пригоди маленького чарiвника Голлiвуд взявся за ще один вiдомий “фентезiйний” епос, у якого теж вистачаe прихильникiв. Знову ж таки залишаю цiй категорii глядачiв можливiсть висловитись на тему, наскiльки стрiчка близька до першоджерела i чи вiрно перенесенi на екран характери й подii. З точки ж зору людини, яка роман не читала, фiльм видаeться дуже якiсною розвагою для дiтей i певноi частини дорослоi публiки, але, на жаль, позбавленою глибокого змiсту, який надавав особливоi ваги “Володарю”.
Мiфологiя (принаймнi та ii частина, яку до нас донесли сценаристи) розроблена непогано, хоча нiчого принципово нового в нiй не помiтно. Це сумiш рiзних казкових персонажiв i стандартних сюжетних поворотiв, яку найбiльше хочеться назвати масштабною екранiзацieю “Снiговоi королеви”. Серйозних мiркувань про природу добра i зла та iх протистояння вона не навiюe, хоча це найперше завдання будь-якоi амбiцiйноi фантазii.
Дiти грають непогано, особливо наймолодша. Втiм, слово “грати” не дуже доречне, вiд них вимагалось просто природне iснування в кадрi, i в цьому планi зауважень не виникаe. [Тiльда Суiнтон->tilda-swinton] – актриса чудова, але неможливо позбутися думки, що в ролi бiлоi чаклунки набагато краще б виглядала [Мiшель Пфайффер->michelle-pfeiffer], яку намагались запросити в першу чергу. Контраст мiж янгольською зовнiшнiстю i крижаною жорстокiстю працював би в даному образi якнайкраще, а у Суiнтон зовнiшнiсть все ж таки незвична – недаремно iй доручають екстравагантнi ролi, такi, як чоловiк-жiнка Орландо в картинi Саллi Поттер.
Душею фiльму (як i у випадку з iншим потужним рiздвяним блокбастером) став персонаж комп’ютерний: Аслан, безумовно, буде сильним суперником [Кiнг-Конга->king-kong] у боротьбi за звання найкращого вiртуального кiногероя року, а сцена його “смертi” – найемоцiйнiша в стрiчцi. Можна сказати ще багато комплiментiв на адресу вiзуального рiшення фiльму, костюмiв i декорацiй, краeвидiв i спецефектiв, проте навряд чи це маe сенс: у тому, що це буде зроблено на найвищому рiвнi, якраз не виникало найменших сумнiвiв.
Пiдсумок: якiсне кiно для сiмейного перегляду, рекомендуeться в першу чергу юним глядачам та любителям видовищ з голлiвудським розмахом. Тим, хто навiть в розважальному кiно шукаe психологiзм та фiлософiю, можна не турбуватись.
Близька, вiрно. Як на мене – найкраща екранiзацiя книги.
Згоден з кожним словом.
Прочитав коментар до фiльму. НІчого не можу сказати щодо зауважень про гру. Але обурює сама думка людини, яка не прочитала твiр, а пише про те, чи iнакше, що булоб крашще донести. Це не просто фентезi. Чи вiдомо вам, що автор бдув християнином, у повгному сенсi цього слова ( а не так як нашi українцi – один раз на рiк i то, на Паску). Вiн хотiв через образ Аслана алегорично передати Історiю про Христа. А те, що усе зодягнуто в казковi лаштунки – так дорослi самi бовдури корчать iз себе незацiкавлених i дорослих. А, власне, вiрять лише у свої казки (грошi поможуть, нове здоров’я, у новому роцi буде усе по новому…)
Просто прочяитайте цю книгу i зрозумiйте, ЩО хотiв донести автор.
Що хотiв донести автор – то його справа, моя – те, що лидина там побачила.
Християнству до Нарнiї зась. Воно має до неї вiдношення не бiльше, анiж СРСР до “Мiста Сонця” Томмазо Кампанелли.
Так може говорити людина, яка не дослiджувала нi творчостi Клайва Льюїса, а нi його бiографiї. Почитайте серйозну лiтературу i iншi тврори, хоча б “Страждання”, “Чудо”,”Листи крутеня”. Я вже не кажу про догматичний труд “Просто християнство”, який уже за життя автора був одним з обов’язкових для прочитання у семiнарiях.
Хiба типовий голiвудський фiльм, який за рiк збирає грошей бiльше за всi iншi, робитьcя для тих, хто вивчає iншi працi цього ж письменника в семiнарiї?
Хiба ми оцiнюємо роботи письменникiв за їх життєвими поглядами?
Пiдтримую Олексiя – не звалюйте в одну тарiлку мух та котлети, пане Олег.
Ще триста рокiв тому автора Нарнiї спалили б за вiдьомськi книжки тi ж християни.
можливо i спалил
и б. Але зараз ми по роботi якихось людей хочемо знецiнити те, що хотiв вкласти в книгу автор. Я на хочу суперечки, а простого визнання, що це не чергова фентезi у попсовому її виглядi. Дякую.
а в якому словi рецензiї знецiнена робота письменника?
припускаю, що рецензiя написана людиною, яка не читала книжки, для бiльшостi людей, якi також не читали i не прочитають.
приємно прочитати про враження людини, яка знає щось iнше бiльше поза iсторiєю, але при всiй суб’єктивностi за визначенням написаного, кожен може оцiнити адекватнiсть думки автора своїм поглядам.
А автор цiєї рецензiї намагався цей змiст вiдшукати?
Натякну: змiст стосується вiри.
Ендрю Адамсон чудово перенiс атмосферу i змiст книги на екран.
Раджу прочитати весь цикл.
В однiй з частин циклу чiтко помiтне протистояння християнства та мусульманства.
Намагався вiдшукати змiст. Є там про вiру i про iншi чудовi людськi якостi, але тлумачення на рiвнi доволi простому (пiдкреслюю – в фiльмi). Де немає неоднозначностi конфлiкту, немає глибини. Є одна паскудна дитина, яку перевиховують, на втiлення людських грiхiв вона не тягне. Воскресiння лева так, як його тут подали, швидше не християнське, а просто казкове, до того ж хитра тварина знала, на що йде. Так, взяв грiшки хлопчика на себе, пiшов на уявну смерть i т. i. – але щоб зрозумiти це, напружуватись не треба. І якщо вже проводити паралелi з Христом, не пригадую, щоб вiн пiсля воскресiння когось порвав.
Я радий, що втягнув людей у дискусiю. Але при усiх хороших якостях цього фiльму (я теж це визнаю), йому бракує початку. Просто у першiй книзi цiєї збiрки “Племiнник чародiя” усе пояснюється.
А щодо паралелi iз Христом, то простий, сiринький грiх, наприклад брехня, нiколи не перестане бути грiхом, навiть якщо вiн i на вигляд простий. Ось що малось на увазi у хлопчику-зраднику.
— Тим, хто навiть в розважальному кiно шукає психологiзм та фiлософiю, можна не турбуватись.
Тобто немає у фiльмi психологiзму (цiкаво що це слово означає) i фiлософiї? Як на мене це дуже сильний фiлософський фiльм про мрiю за казкою у дiтей в приреченiй (як тодi здавалось) на смерть Британiї.
— З точки ж зору людини, яка роман не читала, фiльм видається дуже якiсною розвагою для дiтей i певної частини дорослої публiки, але, на жаль, позбавленою глибокого змiсту, який надавав особливої ваги “Володарю”.
Не погоджуюсь, “Володарь” i близько не стоїть бiля цього фiльму.
Хлопцi, ви ж хоч прочитайте книгу. НЕвже це не викликало бажання почитати?
Олег, значна частина фiльмiв:
а. робиться за книжками
б. є так чи iнакше рiмейками
в. мають iнше оригiнальне художнє пiдгрунтя
Чи обов’язково для того, щоб говорити про окремо взяту стрiчку, ознайомлюватись iз всiєю попередньою роботою?
Я наприклад не люблю лiтературу, як вид мистецтва. Люблю кiно, театр та живопис. Вiзуал 😉
Цiлком погоджуюсь. Не потрiбно плутати лiтературний твiр та його екранiзацiю. Фiльм не повинен перетворюватись на вiзуальне доповнення книжки – на такий собi набiр iлюстрацiй, якi дуже швидко рухаються. Це окремий та незалежний продукт, який саме так i має прийматися. Все-одно, що обурюватись неточнiстю перекладу арiй в оперi, яка виконується, скажiмо, iталiйською. А тепер подумайте, наскiльки смiшно це звучить, оскiльки замiсть того, щоб насолоджуватись спiвом та музи
кою, ви шукаєте помилки. Так само i в кiно. Його потрiбно сприймати повнiстю, а не перевiряти подумки наскiльки правильно чи не правильно була вiдтворена книжка. Особисто я книжки не читала, однак мої друзi, якi вже давно її прочитали залишились незадоволенi фiльмом. Якось вже занадто примiтивненько.
А рецензiя написана чудово. Повнiстю вiдповiдає переглянутому. Так що не варто придиратися до її автора.
а ви знаєте, що Толкієн теж був віруючим і писав свій “Володар” з прихованою метою, як Льюїс “Нарнію”?