Жінки люблять чоловіків в військовій формі, особливо морських піхотинців. Як героїчно виглядають їх бриті «під горщик» голови (декількамісячний вимушений целібат), натільні бляхи з іменем (ризикнув життям) та фотографії в камуфляжі із M-16 в руках (мужній, а ще йому довірили захищати свободу)!
По прибутті до місця бойових дій солдат збирають на п’ятихвилинку ненависті, пропаганди для підняття бойового духу. Підполковник не може вірно назвати кодове ім’я військової операції та використовує дешеву, але ефективну пропаганду – обпалене хімічною зброєю Саддама обличчя іранського хлопчика. Що примусило всіх цих молодих хлопців слухати та схвалюючи кричати дурневі, який розігрує суворого, але справедливого татка, а насправді гонить їх на смерть заради нафти для інших? Збіг від тюрми, не вмію нічого робити, окрім як торгувати кокаїном, та просто «заблукав по дорозі в коледж». Когось не влаштовує теплий бік жінки ввечері та діти зі шкільними ранцями зранку, потрібна екстремальна «робота». Героїчний початок, еге ж?
Солдати зовсім схиблені через відсутність жінок, палюче сонце, невизначеність та абсурдність їх місії. Схибленість була б звичайною, якби не страх, звіриний страх, який душить уві сні та скручує кишки. Цей страх примушує збиватися у стадо, ставити собі клеймо та кричати. Він штовхає людину на найстрашніший злочин – вбити, аби реалізуватись хоч в чомусь і пояснити собі своє існування. «Лайно», – в прямому та переносному розумінні описують піхотинці свою екскурсію по країнах Перської затоки.
Фільм Сема Мендеса розчарує тих, хто прийшов за військовою романтикою, бо мало чого доброго та романтичного там, де гинуть люди. Героїзм в бою, справжня чоловіча дружба та вдячні очі жінки, яка чекала на повернення свого чоловіка-військового, залишились в інших фільмах і, мабуть, в іншому світі. Війна назавжди залишається з усіма, хто її бачив: руки продовжують стискати карабін, а очі далі бачать ворожу пустелю.
«Морпіхи» – великий крок від несміливих питань авторів мейнстрімових «Трьох королів», питань про те, що ж насправді відбувалось у начебто «справедливій» війні за звільнення Кувейту, але і немає у фільмі в’їдливої сатири «Загону Америки». Драматичні сцени взаємовідносин, чудова акторська гра ([Гілленхаал->jake-gyllenhaal], Саарсгард та [Фокс->jamie-foxx]) та сюрреалістичні сцени палаючих нафтових свердловин роблять стрічку гідним продовжувачем традицій відвертості про війну «Апокаліпсису сьогодні», «Тонкої червоної лінії», «Мисливця на оленів» та «Суцільно металічної оболонки».