Суворі й справедливі маніяки починають набридати. Спочатку був улюбленець інтелектуалів Ганнібал, який їв поганих людей і завжди був готовий допомогти здібній агентці з особистими проблемами. Потім шаленець з [«Семи»->seven]: чого він насправді хотів, зрозумів тільки [Бред Пітт->brad-pitt], тому й намагався покінчити з собою, щоб сховати таємницю в могилу. Потім снайпер з «Телефонної будки», який доводив цинічно-успішному [Коліну Фарреллу->colin-farrell], наскільки мізерним є його життя (в той час як за самим психопатом інших моральних якостей, крім наявності гвинтівки з оптичним прицілом під рукою, не спостерігалось). І от тепер маємо нового духовного поводиря – божевільного, який вважає, що єдиний порятунок для сучасної людини – це змусити її «відчути життя», провівши крізь низку смертельно небезпечних пасток.
Маячня це все. Будь-яке підґрунтя для кривавого маніяцтва позбавлене сенсу за своєю природою. Алекс з «Заводного апельсину» Кубрика назавжди залишиться недосяжною вершиною з однієї причини – він мав чесність не приховувати, що вбивати йому просто подобається. Без філософії, без аргументації, без логіки взагалі.
Маніяк з обох «Пил» по-своєму оригінальний, бо він одночасно володар ілюзій і їх жертва. Міф про те, що сучасний високооплачуваний міський житель, «яппі», позбавлений стресів настільки, що не відчуває свого життя, і що один «крок убік», який призведе до зустрічі з шахраями й вбивцями, змусить його це життя відчути, – це велика ілюзія, на якій побудовано цілий голлівудський жанр, який має умовну назву «яппі в небезпеці». Насправді в звичайному житті, незалежно від матеріального становища, проблем і стресів вистачає і без кривавих психопатів: не кожній людині можна допомогти, не кожну хворобу вилікувати і цей список можна продовжувати безкінечно. (Свого часу всі молились на [«Матрицю»->matrix], де герой дізнається, що його яппістське життя – ілюзія, і жертвує ним заради чорно-білої реальності фантастичної антиутопії. Але це не прорив до реальності. Це втеча від тієї реальності, яка не дає простих відповідей. Саме тому її вдалось так легко продати.)
Конструктор смерті спритно конструює свої пастки, тут треба віддати належне і його вигадливості, і фантазії сценаристів обох частин. Але тут швидше не прагнення донести якусь думку, а майже дитяче бажання залишити останнє слово за собою – мовляв, все одно у нас є хід, який ти, глядач, не зміг передбачити. Насправді ж мотивація Конструктора слабенька, навіть у межах звичайного людиноподібного маніяка без особливих амбіцій. Він просто хоче прихопити з собою туди якомога більше душ. Нічого іншого, що б він не казав.
Підсумок: якщо відкинути слабку і фактично порожню мотивацію центрального персонажу, друга «Пила» є досить спритно сконструйованим трилером, який принесе чимало приємних хвилин любителям жанру.
Друга пила в черговий раз підтвердила твердження про те, що сіквели, як правило, гірші за батьків. От так і тут вийшло. Тут звичайно додали більше крові, більше смертей, більше ефектності, але сама ідея відійшла на другий план. Сам план вбивці тут виглядає не дуже бездоганним і при прискіпливому аналізі зрозуміло, що все може зруйнуватись в одну мить, а що було фішкою першої частини – це якраз добре сплановані вбивства, в яких немає виходу для жертв, окрім хіба що гри за правилами. Тут вже автори не утруднювали себе питаннями “А що буде якщо?”, гроші вже заробляються самі по собі 🙂