Які думки й почуття виникають під час перегляду першого українського фільму, який вийшов у більш-менш широкий прокат? Жалість перш за все. Хочеться пожалкувати про те, що нині наше кіно може вибити собі пристойний бюджет, бути знятим і стати доступним до глядача лише за умови відвертої політизованості. Не акторські імена звуть глядача в кінотеатр, не режисерський талант і навіть не жанр, а винесений у назву колір, який, як не крути, відношення до мистецтва не має жодного.
В принципі і політизованість можна прийняти, якщо подати її з присмаком сенсаційності фільму-розслідування, покликаного донести до глядача освітлену неординарним мистецьким поглядом маленьку частинку закулісної правди. Дайте нам українського Олівера Стоуна, українську “Усю президентську рать”! Скажіть вголос, що ж насправді відбувалось у ті дні – не там, де всі стояли, а там, де все вирішувалось. Розмріявся, рецензенте. На таке кіно будеш чекати років десять, і його все одно не знімуть – за зрозумілих причин. А політизованість, яку пропонує “Помаранчеве небо”, називається іншим словом. Мелодраматична історія на тлі прапорів з чітким поділом на добро-зло і кількома знайомими обличчями в кадрі, якими невдовзі знадобляться наші голоси. Це агітка. Той факт, що творцям фільмів саме такої тематики вдалось знайти кошти, промовляє сам за себе, навіть якщо сам задум і мав мало спільного з пропагандою.
В якості агітки кіно працює добре. Агітка не має примушувати мислити – вона має пояснювати, як воно є і як має бути. Російськомовні менти й чиновники стали історією, майдан переміг, хеппі-енд, все, що було після нього, не має жодного значення. Завданням є не аналіз подій, а спроба за допомогою емоційного навантаження наблизити їх до глядача, змусити події річної давнини стати вчорашніми. Те, що фільм виходить в прокат саме зараз – теж факт красномовний.
Картина дійсно вловила дух тих подій, але не реальність, а легенду, яка почала формуватись з перших же днів. Легенду, якою жила в ті дні країна. Ілюзію про можливість абсолютного протистояння добра і зла, влади хорошої і влади поганої, в якій перемога однієї зі сторін має хоча б якесь значення для тисяч людей, які не побоялись ризикувати роботою і часом життям. Прагнення змін, відчуття протесту, в якому мудрі заокеанські технології поєднали стихійний молодіжний бунт проти чого-небудь, незадоволення мізерними зарплатами та пенсіями і обурення кожної поважаючої себе людини тим фактом, що обличчям країни має шанс стати тип з подвійною судимістю. Цей настрій, атмосферу тих днів стрічка передає непогано. А якщо сприймати це кіно як екранізацію легенди, то немає жодних проблем з усіма іншими компонентами картини, яка нагадує розіграний на майдані індійський фільм, в якому актори забули, як співати й танцювати, але не згадали, як грати. Тим, кому потрібен саме той настрій, отримають те, за чим прийшли.
Хм, жорстоко занадто 🙂 І заполітизовано :))
А кадри там є до речі яким і 4 місяців нема =)
До речі, не бачу нічого поганого в тому що фільм вийшов саме зараз, щоб деякі розчаровані мали можливість роздуплитись трошки 🙂 Та зрозуміти що свій вибір не завадило б і підтвердити =)
Яка агітка? Де? Зніміть біло-сині, або помаранчеві окуляри, пане.
Це – якісне середнє кіно, яке наразі повністю відсутнє в українському кінематографі. Так, воно поверхове – але добре показує те, що відбувалося восени 2004 – і ці події, як би їх не хотів хто очорнити, змінили нашу історію. Звісно, показуються не події серед верхівки – яким власне на життя таких, як таж Іванна, плювати, але немає жодного сенсу знімати такі фільми – оце і буде агітка, схожа на 9/11.
В чому агітка? Хіба тут показане “прозріння” біло-синіх, що увірували в ідеали Помаранчевої революції? Чи показано, що Помаранчева революція- це вище благо?
Загалом, фільм вдався. 4 з мінусом йому можна сміливо ставити.
А чому б і ні, якщо фільм знято як рекламу це одне, але Помаранчова Революція поза політичним контекстом, як повстання громадян за свої права, це подія на віки, тому фільми про це мають бути.
Не знаю, що Ви собі думали, коли писали цю статтю, але аж надто помітно, що автор вкрай негативно ставиться не тільки до фільму, але й насамперед до самої Помаранчевої Революції (я знаю, що це була не революція, бо було зроблено все, щоб не пролилось ані краплини людської крові, але все ж таки слово “революція” мені більш подобається:-)))) Звичайно, не поважаючи помаранчевих, можна писати такі статті!!! Я не була того листопада на майдані в Києві, але я була на майдані в рідному Запоріжжі і того почуття, що там народилося, не замінить мені ніщо!!! Там люди плакали і, як ніколи, любили Україну. Саме тоді я стала пишатися тим, що живу саме в цій країні!!!! Кажіть що хочете, але моє серце назавжди помаранчеве!!!!!
P.S.Я дуже хочу подивитися цей фільм, але, на жаль, в Запоріжжі його чомусь нема (Мабуть йому закрила путь біло-блакитна пропаганда :-(()
А мені дуже сподобався Марк…дуже… взагалі фільм дуже вражаючий, довго не могла відійти від чудових життєвих чарівних почуттів які передав цей фільм після перегляду…ех… мені б таке щастя… у Іванки дуже знайоме обличчя (чи то в житті її раніше бачила, чи то в якомусь фільмі чи серіалі)…а Марк супер- молодець…гарнюння такий…
Прекрасний фільм!!! Чудово, що можна побачити сучасне українське кіно!!! Рекомендуйте його до перегляду і агітуйте друзів!
Артисти – молодці!
Фільм – для тих, хто через себе, через своє серце пропустив помаранчеву революцію! Дуже класна нагода пригадати як це було – цікаво, моторошно, небезпечно, весело… мабуть кожен додасть ще свої слова! Для мене – це було шось ТАКЕ, чим я горджусь і за себе і за свій народ!… хоч і з краплинкою смутку: на час помаранчевої революції я з своєю коханою людиною не бачилась:( просто він був іншої думки! Це було важко!
Класно,що у фільмі все навпаки! Сподіваюсь такого як у фільмі в реальності було більше, ніж такого як у мене!
Дивіться фільм і отримуйте величезну насолоду!
to Наталя
Ну не скажу, що фільм мені нагадав про революцію, це скоріше лав сторі, ніж фільм про революцію, тому авторам, мені здається, не вдалося передати ту атмосферу, та це, мабуть, і не вимагалось….Єдиний момент коли я точно згадав про революцію, це коли показали як заряджається купа мобільників і ціла купа розгалужувачів….от що було, те було 🙂
А загалом непоганий фільм…
Пересувна світлина – просто жах. Помаранчево-блакитний варіант біло-чорного кіно. Дурна казка. Від помаранчевих патоки та меду просто ригати хочеться, від тупих та дебілкуватих блакитних (хоча і одурених пропагандою) ригати хочеться теж. Дивився перед виборами по 1 каналу. Мабуть випадково показали ;))))). Оцінка 0 (нуль). Або навіть менше.
Фільм, взагалі, прикольний… Дуже гарно підібрано пісні Океанів під момент… Мені він дуже близький тим, що події мого життя також бурхливо розвивалися саме під час революції.
Подивіться фільм, Вам має сподобатися…
фільм класний!
фільм класний. коли подивилась вперше навіть не подумала про якусь “агітку”! Дивилась 3 рази! супер! Марк гарнятко!
ще й показують Львів!!!!!))
Хто знає, де можна скачати пісню 5’nizza з цього фільму. Або, як вона хоча б називається. Ця пісня звучить, коли тормознули автобус. пишіть на gir_an@mail.ru