Потрійний форсаж

Все ж таки щось є в цих “токійських дріфтах”, плавному дрейфуванні на ризикованому повороті. З візуальної точки зору і навіть концептуальної. Відразу тягне на роздуми про “витонченість східної душі”, навіть якщо біля голови сценариста така думка і близько не пролітала.

“Поясни мені за 40 секунд, в чому сутність цих дрифтів”, – просить молодий шибайголова, який щойно приїхав з Америки, одного з місцевих. Але вивчення цього мистецтва займе у героя набагато більше, ніж 40 секунд. Тут би і додати щось на кшталт думки чи двох про відмінність двох культур, хоча б на молодіжно-урбаністичному рівні, – ні, не шкодять вони екшн-жанру і ніколи не шкодили, досить згадати (відповідно тематиці) “Якудзу” Поллака та “Чорний дощ” [Скотта->ridley-scott]. Та й в “Червоній спеці” Хілл намагався показати два різні за національним характером типи служителя закону (наскільки у нього це вийшло – інше питання). Але ж автори “Потрійного форсажу” навіть не намагаються, здаючись на милість штампу.

Прибуття юнака в новий для нього світ, спроби самоствердитись в ньому, кохання до “забороненої” дівчини, суперництво з місцевим “царем гори” – все це (тобто сюжет) грає роль фонову, причому часом жахливо банально. Навіть могутній якудза з легкої руки сценаристів наслідує американських “хрещених батьків” (мабуть, надивився голлівудського гангстерського кіна). Все це ніби наспіх намальована заставка до швидкісної комп’ютерної гри з перегонами. Відмінність одна – цього разу споживача залишать без джойстика.

Убогість драматургічної основи (хоча язик не повертається це так назвати) прагнуть компенсувати яскравою кольоровою картинкою, де там і тут маячать вродливі дівчатка, бадьорою музичкою і, власне, тим, за чим всі прийшли, – автомобільними трюками різного ступеня вірогідності. Не випадково найперший після фільму титр попереджає: діти, не намагайтесь повторити це у себе надворі. Але ж намагатись будуть точно – не у нас, так у них. Досить згадати, скільки аварій спричинили перші два “Форсажі” і скільки скарг було надіслано на адресу “Юніверсал”.

“Це наша корова, і ми її доїмо”, – незворушно відповідає “Юніверсал”, спускаючи з конвеєра третю модель тупо-адреналінової розваги. І вперто не помічає, що обидва роги у цієї корови, [Дізель->vin-diesel] і [Вокер->paul-walker], давно відвалились, а про тих, ким їх спробували замінити, ви ніколи раніше не чули. Дехто, щоправда, з’явиться в останній хвилині, зриваючи аплодисменти глядачів в залі. Мабуть, третій “Форсаж” таки буде не останній. Побачимо. І побачимо, як виплутаються з цієї халепи наші прокатники (“Почетвертний форсаж”?).