КіноБлог

Казати, що продовження рідко виходить кращим за оригінал (як би не намагались нас запевнити у протилежному автори картини та рекламна кампанія), - це банальність. Але що ж поробиш, коли Голлівуд настільки демонстративно тикає нас у неї носом. Бездоганно зіграна у перших “Піратах” гама у сіквелі починає фальшивити – незважаючи на спробу перенести її майже без змін.

Складно з таким персонажем, як Джек Сперроу. Поєднати авантюризм, цинізм, свободолюбство, гумор, загравання по черзі з добром і злом, ще й так, щоб усім сподобалось, - завдання нелегке. Крок вправо – вийде щось тупо-комічне, крок вліво – буде непереконливе втілення сумнівних чеснот, треба балансувати. У першому фільмі це вдалось. Можливо, тому, що навколо персонажу ще не сформувався такий міцний культ, і ніхто особливо не мудрував, як саме його подати публіці. А в другому перестарались в обох напрямках. Навіть якщо погодитись, що перегравання є обов’язковим у даній ролі (хоча у першій стрічці воно не було настільки демонстративним), залишається багато претензій. Майже до самого фіналу Депп грає такого собі паяца, який смішить, не вибираючи засобів. У перших “Піратах” капітан Джек був водночас спадкоємцем голлівудських піратських традицій і пародією на них, у другому він тільки пародія. Різниця тонка, але є. Проблема не в тому, що Джек по черзі маніпулює двома закоханими, - це якраз в його стилі. Проблема у тому, що після всього цього у фіналі нам видають “істину” про те, який же Джек насправді чудовий хлопець, настільки прямолінійно, що це не лізе в горло. А головна проблема – те, що капітан Сперроу за три роки відчутно подурнішав. Вся кульмінація першої стрічки була старанно розпланованою і втіленою ним, як по нотах, маніпуляцією. Тут він бреше тільки для того, щоб через хвилину бути пійманим на брехні.

Взагалі у цьому фільмі переграють фактично всі. Сценарист, який з маніакальною впертістю намагається перетягти у сіквел абсолютно усіх персонажів, які сподобались публіці у першому. Режисер, який накручує в геометричній прогресії компоненти першої стрічки, не відчуваючи, що порушує ідеальний баланс, якого вдалось досягти в оригіналі, який не був ні “серйозним” піратським фільмом, ні пародією у традиційному розумінні. Демонстративно крутий і запальний Блум. Кіра, яка кричить і кидає піском у фехтуючих чоловіків. Але Кірі ми пробачимо: все ж таки її поцілунок з Джеком явно має шанси на премію MTV у відповідній номінації, і те, що відбувається після нього... одним словом, це єдиний персонаж, який отримує відчутний рух хоч в якомусь напрямі.

Фінал, як і очікувалось, - всього лише спроба розпалити у глядача бажання побачити третю частину, яка вийде наступного року. Якби те, що йому передувало, не було настільки дико розчаровуючим, це, можливо, і спрацювало б. В останніх кадрах ми стаємо свідками “несподіваного” (а насправді – найбільш очікуваного, принаймні для тих, хто вміє читати каст-списки в Інтернеті) повернення. Залишається сподіватись, що воно дасть позитивний результат у третьому фільмі. Але навряд чи його чекатимуть з таким ентузіазмом.