Закони привабливості (Laws of Attraction / Законы привлекательности). США-Великобританія, 2004. Режисер Пітер Хоуїтт. У ролях: [Пірс Броснан->pierce-brosnan], [Джуліанн Мур->juliann-moor], Майкл Шин, Паркер Поузі.
1+1, середа 2 серпня, 22.00
Головні герої стрічки – Одрі (Мур) та Денієл (Броснан), адвокати, які спеціалізуються на розлученнях. Вони часто протистоять один одному в суді, але, незважаючи на це (а можливо, саме завдяки цьому), через деякий час закохуються…
Продюсер Дейвід Френдлі стверджує, що джерелом натхнення для нього були класичні комедії 40-50-х рр. за участю Спенсера Тресі та Кетрін Хепберн, в першу чергу – фільм «Ребро Адама» (1949), де легендарні зірки грали сімейну пару юристів, які опиняються по різні боки барикад у справі про вбивство. «Вони майстри своєї справи, – каже Броснан про головних персонажів «Законів», – ніколи не здаються, і в коханні вони знайшли рівних собі». Для Мур ця робота стала своєрідним відпочинком від серйозних драматичних ролей («Далеко від раю», [«Години»->hours]). «Так приємно нарешті виконати роль, де не треба плакати перед камерою!» – зізнавалась актриса.
Сценарій картини написав Роберт Харлінг («Сталеві магнолії»). Режисером мав стати Майкл Кейтон-Джонс («Роб Рой»), проте у березні 2003 р., за кілька місяців до початку зйомок, він залишив проект, і його швидко замінив Пітер Хоуїтт («Агент Джонні Інгліш»). Робота над стрічкою почалась у червні 2003 р. За сценарієм дія фільму відбувається в Нью-Йорку та на Карибах, але заради економії знімати вирішили в Ірландії, де кіновиробництво не оподатковується. Дублін «перетворили» на Нью-Йорк, а курорт на тропічному острові замінили палацом на Смарагдовому. Для сцени конференції адвокатів набрали 140 ірландців «з обличчями американських юристів», яким платили 70 євро в день. Броснан, який є також одним з продюсерів «Законів», зранку особисто підбадьорював співвітчизників компліментами. Вечори він проводив у пабі, котрий запам’ятав ще під час зйомок картини «Евелін». «Єдиний недолік роботи на батьківщині – «Гіннес», що псує мені талію», – жартома скаржився актор. У Нью-Йорку знімальна група працювала менше тижня: потрібно було зняти епізоди, де в кадрі з’являються такі відомі будівлі, як Верховний суд.
Особливу увагу автори стрічки приділили зовнішньому вигляду персонажів. Для героїні Мур стилісти підібрали костюми від Prada, взуття від Manolo Blahnik і сумочку з крокодилової шкіри від Lana Marks. Навіть прикраси кінематографісти використовували не бутафорські, а справжні, про що потім пошкодували: злодії викрали зі студійного сейфу взяті напрокат у нью-йоркського ювеліра коштовності вартістю 100 тисяч євро.
Щоразу, коли сучасні голлівудці обіцяють зняти «комедію у стилі 30-х», це викликає погане передчуття, однак цього разу результат цілком задовільний. Автори «Законів» не заглиблюються у фарс, як їх колеги, що створили «До біса любов!», і не зупиняються на половині шляху, як брати Коени у [«Нестерпній жорстокості»->intolerable-cruelty]. Вони чесно роблять свою справу – експлуатують осучаснену версію старомодно-привабливого, часом кумедного, часом сентиментального сюжету. Те саме можна сказати й про головних виконавців. Сприйняття фільму глядачем залежить від його ставлення до Броснана та Мур, і ці зірки добре відпрацьовують свої ролі. Професії героїв відіграють не дуже значну роль в сюжеті, тому стрічка може зацікавити навіть тих, хто не любить картин про юридичні тонкощі.