«Я завжди оточував свої проекти завісою секретності – навіть тоді, коли вони нікого не цікавили», – запевняє М. Найт Шаямалан (M. Night. Shyamalan / М. Найт Шаямалан). Завдяки хітам [«Шосте почуття»->sixth-sience], [«Знаки»->signs] і [«Таємничий ліс»->village] цей режисер індійського походження здобув репутацію головного голлівудського спеціаліста з таємниць та несподіваних сюжетних поворотів.
Манодж Шаямалан, якого шкільні друзі називали Найт («ніч»), народився 6 серпня 1970 р. в індійському місті Мадрас, а виріс у передмісті Філадельфії Пенн-Веллі. Син двох лікарів почав цікавитись кінематографом з восьми років, коли батьки подарували йому 8-міліметрову кінокамеру. До 17 років він створив 45 любительських фільмів. Після закінчення католицької школи вступив до коледжу «Tisch School of the Arts», який закінчив у 1992 р. Тоді ж Шаямалан зняв свою дебютну картину «Молитва у гніві», яка стала своєрідним автобіографічним роздумом про подорож до його історичної батьківщини – Індії.
Перша стрічка режисера, що вийшла у широкий прокат, – «Пробудження» (1998) – також частково заснована на його особистих переживаннях. Деякі сцени він навіть знімав у католицькій школі, де колись вчився. «Пробудження» – це історія хлопця, котрий намагається змиритися зі смертю діда. У фільмі знялись досить відомі актори (Роберт Лоджа, Розі О’Доннелл, Дана Делані, Денніс Лірі), однак успіху він не мав. «У «Пробудженні» я прагнув показати справжні, неприкрашені емоції. Результат був жахливим», – вважає Шаямалан.
Працюючи над сценарієм «Шостого почуття», кінематографіст спочатку хотів розповісти історію поліцейського фотографа, який бачить на малюнках сина символи, які маніяк-вбивця залишає на тілах жертв. «Невдовзі я відчув, що у мене виходить типовий сюжет про маніяка, як у «Мовчанні ягнят», – розповідає Шаямалан. – Я переписував сценарій кілька разів, і з кожним разом історія вбивці скорочувалась все сильніше. Врешті-решт я взагалі її викинув і зосередився на хлопчику». За словами постановника, останній варіант сценарію він дописав у п’ятницю, а у понеділок спробував продати його за мільйон доларів. Назвати таку суму Шаямалана примусила невпевненість у власних силах: він боявся, що його знову чекає невдача. В результаті М. Найт отримав два мільйони за сценарій, який став проривом у його кар’єрі. «Шосте почуття» перетворилось на один з головних кінохітів 1999 р., відродило кар’єру [Брюса Вілліса->bruce-willis] і здобуло шість номінацій на «Оскар», в тому числі за найкращий фільм, режисуру та сценарій.
Наступну стрічку Шаямалана [«Невразливий»->unbreakable] (2000) називали повторенням пройденого (можливо, через те, що у ній теж знявся Вілліс), хоча її сюжет був зовсім іншим. «Знаки» (2002) з Мелом Гібсоном та «Таємничий ліс» (2004) з Бріс Даллас Говард, Хоакіном Феніксом та Сігурні Вівер довели, що режисер має у своєму запасі ще чимало сюрпризів для глядачів, однак критики реагували на них значно менш прихильно, ніж на «Шосте почуття».
Остання картина Шаямалана, [“Дівчина з води”->lady-in-water], не мала успіху в прокаті, і критики зустріли її досить прохолодно. Очевидно, що зі списку улюбленців публіки постановник поступово дрейфує до ставу культових режисерів, які подобаються далеко не всім. Можливо, це й непогано для нього.