Що б зробив нормальний поліцейський, якби йому прийшов лист від колишньої нареченої про зникнення її доньки? Скоріше за все передав би справу ФБР, бо це їхня парафія, і заспокоївся б. Надто якби той лист прийшов з острова, де живуть люди, але нема засобів зв’язку, що вже наводить на думку про секту релігійних фанатиків. Але Едвард Малус не з таких – оскільки нещодавно він пережив моральну травму через загибель жінки з дитиною у нього на очах та, власне, через його вину, то у нього є багато вільного часу і він вирушає на той острів, нікому нічого не сказавши. Виглядає це звісно як замасковане самогубство, але хто його зна, що там в голові у тих травмованих копів.
Звісно, на острові він таки знаходить релігійну спільноту, що вже третю сотню років живе там за законами матріархату і приносить жертви невідомим богам для кращого врожаю. От тільки на жертву призначено не дівчинку, як він спочатку подумав.
Тематика релігійних сект та їхніх жертв дуже часто використовується для створення у глядача "гострих" почуттів, навіть український кінематограф обрав собі цю стежку для першого "блокбастера" – ["Штольні"->shtolnya]. На жаль, автори не замислюються над тим, що сучасну людину після перегляду новин вже не залякати якимись там неоязичниками чи фанатиками. Тим паче, коли їх показ буде просто-таки "дитячим" – себто без відрізаних частин тіла, вирізаних очей та взагалі без крові в принципі, втім рейтинг PG-13 говорить сам за себе – підлітків туди можна пускати вільно.
Втім навіть за таких умов можна нагнати на глядача страху якісним зображенням фанатизму акторами, але це не той випадок – в очах акторів скоріше сміх над усією цією комедією, що твориться. І справді – якщо поліцейський, котрий в гонитві за старими почуттями робить одну дурницю за іншою і сам себе заганяє в приготовану для нього пастку, це може викликати співчуття. "Неоязичники", зображені режисером Нейлом ЛаБутом, навряд чи спроможні викликати інші почуття, окрім сміху. Трагічний фінал вгадується заздалегідь, однак не можна не відзначити досить цікавий шлях, яким ведуть до нього героя. А кінець фільму заслуговує на нагороду у сфері соціальної реклами – "яку гидоту можна підчепити, знімаючи дівчат в барах".
Схоже на те, що [Ніколас Кейдж->nicolas-cage] зібрався на пенсію чи принаймні перебирається у великі цабе в Голлівуді – продюсера чи ще там щось. Інакше я для себе не можу пояснити його перехід від акторського режиму "один якісний фільм на рік" до "три-чотири будь-яких". За такого темпу важко від актора вимагати кожного разу ролі високого рівня. "Плетений чоловік" – якраз із таких посередніх фільмів, від яких нічого не очікуєш, нічого особливого і не отримуєш – хіба що з більшим чи меншим задоволенням витрачений час. Велике задоволення навряд чи отримаєте, але трохи буде, тим паче що це черговий фільм, який дубльований українською мовою. І потрібно сказати, що дублювання в ньому є чи не найсильнішою стороною – вперше у мене не виникло жодних претензій до чистоти та сили звуку. Щодо підбору голосів, то він у нас поки що постійно відзначається бездоганністю.
Не можу не погодитись з трердженнням про те, шо це не найкращий фільм Ніколаса Кейджа. Але як на мене фраза
зайва. Останнім часом Кейдж знімається у зовсім непоганих фільмах. Ролі там не прості. В більшості випадків психологічні.
– “The Weather Man” (2005) оповідає нам історію стомленого життям ведучого прогнозу погоди на тв, у якого негаразди з батьком, проблеми в спілкуанням з дочкою, важкі відносини з дружиною. Життя не склалось. Пересічні люди його не люблять.. Коротше життя не склалось. Складне кіно.
– “Lord Of War” (2005). Дуже цікаве кіно. Історія життя емігранта з України Юрія Орлова. Це точніше історія встановлення його бізнесу. Безпринципна та жорстока людина, торговець зброєю. З іншого боку люблячий батько, піклується про сім”ю.
– “Matchstick Men” (2003). Як на мене взагалі одна з найкращих та найважчих ролей Кейджа. Раджу всім переглянути. Кейдж грає роль афериста Роя Валлера, який разом зі своїм молодшим напарником намагаються провернути одне вигідне дільце. Проблема в тому, що в Рой страждає на дивні фобії (чудова гра Кейджа). Він добра, але трохи не врівноважена людина. І тут раптом до нього приїзджає дівчина-підліток та каже, що вона його дочка…
– “Adaptation” (2002). Тут, на мою думку, нема чого коментувати. “Won Oscar. Another 38 wins & 43 nominations “ каже імдб.
Знімався Кейдж і в комерційному кіно “National Treasure”, “Gone in 60 seconds”. Яке вийшло простим динамічним та цікавим. Глядачам сподобалось. Кілька сот мільйонім доларів своїх ці фільми зібрали.
Мораль: не можна судити про втомленність Кейджа по одному не дуже вдалому фільму, бо як актор він чудовий. По крайній мірі старається однозначно. Вибирає складні ролі і тп. Побачимо на його наступні роботи.
Ну, скоріше не стомленість, а намагання заробити грошей – так буде вірніше. Ролі – так, психологічні, але де вони не такі? Хіба що в неякісних фільмах третього класу.
Тепер щодо фільмів. Найкращою останньою з фільмів, переглянутих мною, я вважаю його роль Сета в ” City of Angels” 1998 року. Відтоді кращої ролі у нього мені не траплялось – дякую за нагадування про “Адаптацію”, пошукаю, перегляну. В іншому – були досить рівні з незначними коливаннями ролі у фільмах різного плану: ті ж “60 секунд”, “8 міліметрів”, “Скарб нації”, “Збройовий барон”, “Блискуча афера” – так, він повсюди чудово грає, Кейдж взагалі відомий своєю шаленою самовіддачею при виконанні ролей, але мова ж не про те. Самі фільми – їх обмеженість не дає в повній мірі розкриватись його можливостям, тому його акторська доля останнім часом все більше прогресує до поняття “перли в грязюці”. А “Плетений чоловік”, як на мене, один з найгірших фільмів у його кар”єрі – і не тому, що Кейдж погано грає, і не тому, що фільм такий поганий, а через те, що цей фільм абсолютно прохідний, і що він там робить мені незрозуміло взагалі. Це як забивання цвяхів мікроскопом.
І ще одне – за останні 8 років він брав участь в 16 картинах, в середньому по дві картини на рік. Цього року їх вже три, наступного заплановано чотири, на 2008 рік – ще чотири. Для чого це все? Невже можна грати якісно гарні ролі щоквартала? Навряд чи. От це я й мав на увазі. Мені дуже не хотілося б, щоб Кейдж повторив шлях Брюса Вілліса, у якого чудові картини раз на кілька років, а все інше – не те, щоб непотріб, але…
До речі наступний фільм Кейджа — “Ghost Rider”. імдб пише:
. Далі думаю можна не читати. Хоча може це буде перший не тупий фільм про комікси )), актор все таки хороший. Поживемо побачимо.
Кейдж останні років п’ять знаходиться на перехресті. Був період, коли він грав яскраві артхаусні ролі, і він закінчився у 1995 р. з “Оскаром” за “Залишаючи Лас-Вегас”. І був період, коли він грав у суто комерційних стрічках, починаючи зі “Скелі”, – закінчився він у 1999-му з роллю у стрічці Скорсезе “Зціляючи мерців” (ось це, на мій погляд, його найкраща робота за останні роки, якщо не рахувати “Адаптацію”). З того часу Ніколас намагається поєднувати комерцію й мистецтво, і це виходить у нього часом краще (“Чудова афера”), часом гірше (“Оружейний барон”). Але не треба забувати й про те, що він пробує себе й в інших професіях: він спродюсував “Тінь вампіра”, але, на жаль, побоявся зіграти там Носферату, і його режисерський дебют “Санні” варто порекомендувати усім.
Як на мене, то Місто Ангелів дійсно – його найкращий фільм, я плакав, коли кобіта помирала. Але і “Володар Зброї” теж класний – там настільки класні діалоги, що дух захоплює (в англійському варіанті), їх можна подивитися на імдб.
“сьогоднішня молодь, зовсім не поважає батьків”, – каже корумпований африканський президент і стріляє у голову свойому тілоохоронцю, за те, що той патякає з якоюсь кобітою у робочий час.
Один з безглуздих фільмів, які дивився останнім часом. Хворі прибічники якогось божевільного культу вбивають (це жінки) батьків (чоловіків, тобто “трутнів”) своїх дітей.