Мистецтво вимагає жертв… але чи в тому випадку, коли не тільки жертви, а й мистецтво будуть забуті століття по тому? Кому залишив свої секрети мовчазний майстер Гренуй, що від нього залишилось взагалі? Хіба що казка для дорослих про те, що народжений рабом може стати носієм зовсім не рабських амбіцій.
Як і будь-який небезталанний кінотвір, фільм Тіквера працює на багатьох рівнях, в тому числі і як моторошний трилер, і як переконлива картина епохи. Проте найголовніші рівні в ньому – це все ж таки оцінка співвідношення генія та його злочинів і дослідження причин і характеру цих злочинів.
Жан-Батіст Гренуй дійсно видається особистістю набагато більш живою, цілеспрямованою і розумною, ніж більшість сучасних кіноманіяків, занадто балакучих, претензійних і нудних. Де там псих з “Пили” зі своєю мрією навчити людей жити, де навіть Лектер зі своїм філософським бажанням як слід поїсти. Діяльність Гренуя – це водночас наукове дослідження і робота справжнього художника, при всіх своїх жахливих натуралістичних подробицях. Чи варта мить загального щастя, яку він дарує натовпу, життя дюжини, чи трохи більше, молодих жінок – ось головне питання. Чи варта цього мить тріумфу однієї людини, яку ніхто і ніколи не зможе перевершити? Це питання лежить далеко за межами талантів Тіквера, його співавторів, акторів тощо. Це майже фаустівське питання, бо це одвічна суперечка між гординею і мораллю. Чи між прагненням абсолютної краси і буденною банальністю? Між талантом і догмою, між чистим, не зіпсованим жадібністю й користолюбством, тваринним злом і законом, між особистістю й суспільством? Не винні творці стрічки у тому, що ці поняття так легко – диявольськи – римуються у даному випадку.
Навіть якщо відволіктись від цих не завжди приємних питань, картина все одно залишиться багатошаровим пирогом для будь-якого любителя кіно. Варто лише згадати початок – майже фізично відчувається гидота рибного ринку, коли швидкий монтаж подає за одну секунду брудний прилавок, риб’ячі кишки під ним і блювання громадянина поблизу. Під цим соусом пропонується швидка й вельми натуралістична поява на світ майбутнього генія-злочинця. Взагалі варто відзначити майстерність у відтворенні авторами запахів – того, що майже неможливо передати з екрану: вони дуже талановито роблять суміш з кліпового монтажу, великих планів носу Гренуя, музики й потрібного освітлення. Або перша зустріч Жана-Батіста й Бальдіні – Тіквер просто робить з цього феєрверк з виразів обличчя сальєрівського [Хоффмана->dustin-hoffman] і шоу, яке влаштовує для нього носатий Моцарт.
Є, звичайно, і деякі перегини, які присутні і в романі. Загибель кожного з тих, кого Гренуй залишає позаду – явне перебільшення, і розмах носового радару головного героя теж викликає сумнів. На щастя, у тому, що це неординарна стрічка, варта уваги якомога ширшого кола глядачів, сумнівів не виникає.
Гарне кіно, як і книга.
До речі, є версія з українським дубляжем. У Києві її показують в кількох кінотеатрах, зокрема в Жовтні та Флоренції.
Якість дублювання фантастична.
Книга, як на мене, просто чудова. А от фільм, на жаль, на ній просто паразитує. Оті фаустівські питання поставлені якраз в книзі, в фільм їх лише спробували перетягти, але при цьому кастрували, та ще й досить сильно підкоригували у відповідності з поглядом режисера, що, як на мене, в екранізаціях літературних творів просто неприпустимо, хіба що фільм позіціонується, як свого часу “Троя” – як окремий витвір “за мотивами”.
мені фільм дужже сподобався!! навіть не сподівалась, бо книга видалася трішки занудною… кіно красиве, попри всі страшні і неприємні сцени, воно наскрізь просякнуте КРАСОЮ!!! гарним було все: головні герої, пейзажі, музика…
після перегляду фільму почала гостріше сприймати запахи…виявляється ми насправді дуже бідно використовуєм це сприйняття світу – ЗАПАХИ
только вчера посмотрела фильм. Много эмоций, конечно на фoне трагичности картини есть и некая романтика той эпохи. Мне если честно даже жаль Жана Батиста Гренуя, он так и не смог перебороть в себе трудное детство, но его гениальный дар и феноменальная жестокость делают фильм неординарным. Советую всем.
Фільм прекрасно знятий і як на мене точно передає атмосферу роману. Особливо мені сподобалося як актор, що зіграв Гренуя передає свої емоції легкими порухами, виразом очей. Дивитись обов`язково – це шедевр.