2002-ий рік. Один відомий режисер збирається знімати фільм з Бредом Піттом і Кейт Бланшетт у головних ролях. Не подумайте – це є аж ніяк не номінований на премію Оскар «Вавилон», та й режисер, далеко не Алехандро Гонсалес Іньярріту. Якщо коротко, то Даррен Аронофські (Darren Aronofsky/Даррен Аронофски), режисер незвичних для простого глядача фільмів «Пі» (Pi) та «Реквієм за мрією» (Requiem for a dream), вирішив знімати «Фонтан» (The Fountain) – свій шедевр на плівці з першими зірками Голівуду. Врешті-решт, задумові Аронофські так і не судилось втілитись у життя: спочатку завагітніла Бланшетт, а потім і Пітту здався малим бюджет картини в 75 млн. доларів, тому він пішов приміряти обладунки Ахіллеса у «Трої». Проект «ліг на полицю»…
2004-ий рік. Даррен Аронофські знімає фільм з Хью Джекманом (Hugh Jackman/Хью Джекман) і Рейчел Вайз (Rachel Weisz/Рэйчел Вайз) у головних ролях. Не повірите – бюджет фільму лише 35 млн. доларів. Сам режисер, у одному з інтерв’ю, так прокоментував цю подію: «Одного ранку, після довгих роздумів, я зрозумів, що цей фільм у мене в крові, тому я повинен закінчити його, хай там що!». Він заново переписав сценарій і, що цікаво, випустив комікс, побудований на сюжеті фільму, але повністю змінив кінцівку. Глядач повинен розуміти, що Аронофські вперше знімає такий ліричний фільм і тому так скрупульозно ставиться навіть до найменших деталей. Він, наприклад, відмовляється від використання комп’ютерної графіки, вважаючи її застарілою. Воно й не дивно, графіка вже настільки міцно вкорінилась у свідомості, що фільми без технологій декому здаються нудними і відсталими. Хоча, саме вони вважаються справжньою класикою.
2007-ий рік. На кіноекрани виходить довгоочікуваний «Фонтан». Не зважаючи на нестачу коштів, відсутність зірок першої величини та затримку із монтажем, майстрові вдалось вчасно закінчити картину, щоб представити на 63-му міжнародному кінофестивалі у Венеції. Отже, перед нами три історії, точніше одна, але розказана у різних часових інтерпретаціях. Спочатку – рік 1500. Іспанський конкістадор Томас, за наказом королеви, вирушає на пошуки Фонтану Молодості, як єдиної можливості врятувати Іспанію від ворога та знайти своє щастя з коханою людиною. Далі – рік 2006. Лікар Томмі Крео продовжує шукати, але вже не Фонтан, а ліки, які змогли б вилікувати його дружину Іззі від смертельної хвороби. Час несправедливий до нього і він втрачає ту єдину, заради якої готовий був віддати власне життя. І, нарешті – рік 2500. Астронавт Том збирається питати поради у зірок, адже вони бачили як зародження всього живого на Землі, так і спостерігатимуть за його поступовим відмиранням. Герой постає вже не тим сміливим воякою, здатним винищити всіх майя заради досягнення своєї мети. Не виглядає він і рішучим лікарем, який, не шкодуючи себе, постійно робить експерименти. Скоріше навпаки, відчуває таке знесилення й розпач, що йому залишається тільки чекати та надіятись на допомогу зірок.
Можливо, наше земне життя є тільки першим кроком на шляху до вічного життя? Даррен Аронофські використав у своєму фільмі ідею вічного повернення, про яку писав ще в 19 ст. Фрідріх Ніцше. Час іде по колу і мить є не чим іншим, як ворітьми між шляхом позаду – вічністю, і шляхом уперед – цілою вічністю. З цього виходить, що вічне повернення і є тим життям у віках, яке змушені проживати герої Джекмана і Вайз. Що ж, отак і виглядає «Фонтан», – красива, але дуже сумна історія про неземне кохання, швидкоплинність життя і нещадність смерті. Герої крутяться у колесі часу – страждають і сумують за неповоротними моментами щастя; вони належать один одному і тільки це тримає їх у просторах вічності. Чомусь мені здається, що тільки той, хто відчув на собі всі радості й поневіряння життя, має право повернутись, але, невідомо, чи матиме він можливість щось змінити?
відмовився від комп’ютерної графіки? може бути, але мені здається що те що я бачив – не пап’є-маше =)))
Всі компю’терні ефекти були замінені хімічними реакціями.
Переклад…
Izzy : I took sciecne.
Tom: When ?
Izzy: junior high.
Перекладено :
– Я читала
– Коли ?
– Поки ти працював (оригінал – рос.).
І такі ляпи через кожні 10 речень.
“швидкоплинність життя і нещадність смерті.”
Гм. На мою думку, автор розглядає проблеми життя, смерті и безсмерття. Недарма в фільмі згадується Шамбала.