Є щось дивне у перегляді фільму, два головні герої якого майже дві третини стрічки не те щоб не з’являються в жодній спільній сцені, а взагалі не підозрюють про існування одне одного. З одного боку, можна звинуватити Рідлі Скотта у бажанні виділити однакову кількість екранного часу обом зіркам – воно є цілком виправданим в очах чиновників від кіно, але до мистецтва відношення взагалі-то не має. А з іншого, у цьому можна побачити на кілька грамів амбіційніший задум – прагнення свідомо розділити дві складові, з яких складається поширене у наш час поняття “американська мрія” (не даремно нам про нього нагадували в рекламному ролику), а саме успіх і порядність, між двома персонажами, у яких немає нічого спільного – крім того, що обоє вони справжні особистості, які жодної секунди не сумніваються у своїй правоті. (Про важливість другої складової свідчить крилатий вислів, який пропагується, принаймні на словах, в Америці не перше століття: “Злочин не приносить прибутку”.)
Продовжити читання “Гангстер”