Хав’єр Бардем

Хав’єр Бардем (Javier Bardem / Хавьер Бардем) народився 1 березня 1969 р. у Лас-Пальмас. Його мати – відома іспанська актриса Пілар Бардем, сестра знаменитого режисера Хуана Антоніо Бардема. Хав’єр був приречений зв’язати своє майбутнє з кіно, оскільки акторами були також його брат Карлос і сестра Моніка. Йому було лише 6 років, коли він дебютував у телесеріалі “Спритник”. Проте кіно було далеко не єдиним захопленням хлопця: у 13 років він увійшов до національної збірної Іспанії з регбі, потім захопився боксом і штангою. Зайняття спортом допомогли йому розвинути ефектну мускулатуру, яка в подальшому не один раз знадобилася йому під час формування екранного іміджу.

bardem

Акторська кар’єра Хав’єра почалась з участі в рекламі. У 1989 р. протягом кількох місяців він виконував роль Супермена у ранковій програмі Пепе Наварро “День попереду” на державному телеканалі, потім у складі театральної трупи їздив з гастролями країною. У 1990-му режисер Бігас Луна відкрив у Бардемі талановитого актора, віддавши йому невелику роль у фільмі “Віки Лулу”. Через рік Хав’єр знявся ще у двох стрічках (“Я люблю твою солодку постіль” та “Високі каблуки”), а справжню популярність йому принесла участь у картині Луна “Кохання, секс і шинка”, де також зіграла Пенелопа Крус. Свою першу премію “Гойя” (за найкращу роль другого плану) Бардем отримав за гру у фільмі “Лічені дні”, другу – за стрічку “Обличчям до обличчя” Мануеля Гомера Перейри, а третю – за “Живу плоть” Педро Альмодовара. У 1998 р. Хав’єра визнали найкращим європейським актором за картину “Пердіта Дуранго” на Берлінському кінофестивалі.

bardem

Міжнародну славу актор завоював після фільму Джуліана Шнабеля “Перш ніж спуститься ніч” (2000), де перевтілився у кубинського письменника, дисидента й гомосексуаліста Рейнальдо Аренаса. Для зйомок йому довелося схуднути на 15 кг і навчитися розмовляти іспанською та англійською з кубинським акцентом. Вперше в історії іспанський актор був номінований на премію Американської кіноакадемії, однак того року “Оскар” дістався Расселлу Кроу за “Гладіатора”. Натомість Бардем отримав приз Венеціанського фестивалю. Його наступним успіхом стала картина Алехандро Аменабара “Внутрішнє море”, за яку Хав’єра відзначили ще однією нагородою кінофестивалю у Венеції.

Іноземців, які були зірками на батьківщині і при цьому отримали “Оскара”, можна перелічити на пальцях рук. Тому вартий уваги той факт, що цього року до вузького кола подібних іноземців приєднались відразу двоє акторів, і один з них – Бардем: академічну премію йому принесла другорядна роль у картині братів Коенів “Старим тут не місце”.

bardem

Улюблений актор Бардема – Аль Пачіно. “Моє бажання – не повторюватися, – каже Хав’єр. – Але також потрібно пам’ятати те, що казав Мастроянні: якщо актор хороший, у нього може бути 8 чи 10 головних персонажів. Я думаю, що вже створив 4, і стільки ж мені залишилося: священик, жиголо і ще кілька персонажів, які можуть з’явитися”.

6 коментарів для “Хав’єр Бардем”

  1. Я бычив фільми з цим актором. Мені він сподобався. Хоча прийшлось переглянути “Старим тут не місце”, щоб пригадати.
    Кажеш Альпа Чіно його кумир, та вони навіть схожі чимось, чи може це герой такий у нього?….

  2. а чому ж не пригадали його роль у “Привидах Гої” м. Формана? Як на мене зіграв він там досить непогано, хоча й не знаю чи отримав якісь нагороди.
    а загалом актор дійсно класний

  3. Не згадали про “Привидів Гої” тому, що про сам фільм і про роль актора у ньому було сказано на сайті в рецензії на сам фільм. А роль була дійсно чудова.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *