КіноБлог

Як ви вже здогадались, Стетем грає не Шерлока Холмса. І він буде не розслідувати, а саме грабувати.

Слід відразу попередити: Стетем у цьому фільмі майже не демонструє тієї крутизни, якої від нього зазвичай чекають. Кілька побитих пик у фіналів – це й усе, так що прихильники “Перевізника” та “Адреналіну” будуть, швидше за все, розчаровані. Грає Джейсон тут непогано, втім, його герой – стомлений невдачами дрібний кримінальник, який вчепився за, можливо, останній шанс пробитися у вищу лігу – особливих можливостей блиснути не надає і в плані гри, бо на початку фільму він такий самий, як і в фіналі, незважаючи на всі стресові ситуації, крізь які йому доводиться пройти.

“Бейкер-стріт” – це не “Перевізник”, але й не “Револьвер”, до того ж стрічка позбавлена голлівудського блиску картин на кшталт “Пограбування по-італійськи” з їх суперзірками і дорогими екшн-сценами, оскільки ні того, ні іншого тут немає (Саффрон Берроуз у ролі фатальної жінки виглядає чудово, але великою зіркою її назвати важко). Сюжет закручений непогано, хоча у фіналі герої виплутуються якось занадто просто.

Ставити до цього фільму якісь високі вимоги, чекати на щось оригінальне й небачене не має жодного сенсу. Жанр фільмів-пограбувань вважався вичерпаним ще років 20 тому, і якщо у вас немає в кишені Пачіно з Де Ніро, то створити на цю тему кіно, яке будуть пам’ятати років через п’ять, вам не загрожує. Досвідчений ремісник Роджер Дональдсон, схоже, це чудово розумів, тому зліпив міцний середняк, до якого у плані зробленості претензій майже не виникає. З ним спокійно і не без відносного задоволення можна провести півтори години, щоб забути, про що там йшлося, днів через два.