Що варто сказати відразу – не вірте трейлеру, ні першому, ні другому. Це не обіцяна гостра пародія чи навіть сатира на усіх супергероїв разом узятих, а дещо зовсім не те. Не те щоб набагато гірше, а просто не те.
На очікуваний настрій налаштовує не лише трейлер, а й перші 10-20 хвилин фільму. [Сміт->will-smith] з неабиякою майстерністю бореться за поганий імідж, причому робить це з гумором і натхненням, однак на більше, ніж 15-20 хвилин екранного часу, у його героя, як і у авторів цього опусу, сміливості не вистачило – мабуть, встав на заваді зірковий імідж головного виконавця. Тільки заявивши про намір показати найнахабнішого і найбільш недружнього супергероя (чи суперкозла, як його не без підстав називають усі мешканці Лос-Анджелесу) усіх часів, вони спішать пояснити його погане виховання, злість та алкоголізм, зобразивши його самотнім і страждаючим на амнезію, мало не загубленою дитиною. Він досить легко піддається перевихованню і після кількох тижнів невтомної праці доброго вихователя-піарника вже готовий залізти у ненависний обтягуючий костюм і полетіти рятувати людство вже без шкоди для його майна. Дуже смішної комедії не вийшло: є декілька моментів, але їх майже всі позакидали у трейлери, тому несподіваних комічних ситуацій практично не виникає.
Далі йде великий сценарний сюрприз, який нарешті пояснює, що робить у фільмі зірка калібру [Шарліз Терон->charlize-theron], і забезпечує додаткові 20 хвилин вельми видовищної спецефектної вистави, яка, тим не менш, майже має ефект кіл на воді в сюжетному плані. Натомість він майже повністю викидає за межі сценарію комедію, віддаючи центральне місце сентиментальній мелодрамі, яка у кульмінаційній частині чергується з несподівано жорстокими для подібної картини розбірками з бандитами, що нарешті знайшли ахілесову п’яту свого кривдника. Фінал же, в якому торжествують сімейні цінності і героїчна самопожертва, видається зовсім непереконливим, оскільки важко повірити у можливість повного примирення після всього, що сталося з героями. Важко навіть сказати, в якому напрямі можна буде рухатись у сіквелі, який теоретично може з’явитися.
Підсумок: такий собі букет жанрів – комедія у першій половині, мелодрама у другій, і по всьому фільму розкидані екшн-сцени різного ступеня кривавості й видовищності. Дивитися можна, провалом стрічку не назвеш, хоча органічним поєднання жанрів вона не виглядає. Найбільше має сподобатися прихильникам Сміта, хоча й у нього бували смішніші й цікавіші ролі.