Непогана шоста частина кіносеріалу – як виявляється, в природі трапляється і таке. Третю вона не перевершує, але Єйтс цілком комфортно почувається у кріслі режисера, а атмосфера стає все більш похмурою.
Чудові британські актори – одна з переваг, яку “поттеріада” мала з самого початку, і цього разу шоу краде Джим Броадбент у ролі професора Слізнорта, або Слізеріга. Персонаж вийшов багатогранним і досить реалістичним за характером, оскільки актор, не зважаючи на казковий жанр, грає його так само, як грав би будь-якого реального педагога, який колекціонує знаменитих учнів і приховує дуже неприємну таємницю. З хорошого боку показали себе кілька старих знайомих, особливо [Рікмен->alan-rickman] у ролі Снейпа (це було передбачувано, враховуючи його більш значну, ніж звичайно, роль у сюжеті) та [Хелена Бонем Картер->helena-bonham-carter] у ролі біснуватої Белатріси. Волан-де-Морт (дорослий) тут у кадрі не з’являється, і це на краще, враховуючи, що з усіх лиходіїв “поттеріади” він завжди вражав найменше.
Центральна ж трійця теж виглядає дуже непогано. Руперту Грінту знову треба знизити бал за відверто клоунські гримаси, але принаймні цього разу він демонструє їх у смішних ситуаціях. Добре впоралась зі своєю цього разу значно більшою роллю Бонні Райт (Джинні Візлі), а Том Фелтон (Драко) навіть отримав власну, майже драматичну сюжетну лінію і теж став більш цікавим персонажем. Відчувається, що у Єйтса краще виходить працювати з юними акторами, ніж у більшості його іменитих колег, але, мабуть, справа ще й в тому, що вони вже зовсім не такі юні, як тоді, коли сага тільки починалася.
Як вже було сказано, інший великий плюс – похмуріша атмосфера: усі ці хмарки, черепи в небесах і одна дійсно моторошна сцена на озері, яка може налякати наймолодших. Є кілька недостатньо продуманих моментів, у першу чергу пасивна роль головного героя у фінальних подіях (вона, напевно, розчарує тих, хто не знає сюжету), але в цілому картина гідна. У цьому кіносеріалі вона грає приблизно ту ж роль, що й “Імперія завдає удару у відповідь” у “Зоряних війнах”, – поразка перед остаточною перемогою. Навіть фінальні кадри обох стрічок трохи схожі.
Підсумок: черговий вартий уваги розділ “поттеріади”, трохи задовгий, але ж у будь-якому випадку залишилось не так багато. Добрі актори, бюджет, який видно на екрані, атмосфера, що запам’ятовується, сюжет, який є і кудись рухається, – ось це те, що можна назвати літнім блокбастером у сучасному розумінні цього слова; роботомашинки відпочивають.