Людству не пощастило. Взагалі у голлівудських фільмах йому не щастить часто, але це особливий випадок. Давно у всім набридлих гомо сапієнс не відвойовували планету настільки енергійно, відважно і, можна навіть сказати, справедливо, як у фантастичній картині, яку зараз можна переглянути у Львові в залі “Планети кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”.
“Планету мавп” знає багато хто, переважно версію Тіма Бертона, а от з продовженнями оригінального фільму 60-х справа інша. Далеко не кожен любитель кінофантастики пам’ятає четвертий і, напевно, найбільш революційний фільм циклу – “Завоювання планети мавп”. Він розповідав про те, як людиноподобні мавпи захопили владу на Землі, і його головним героєм був Цезар – син двох розумних шимпанзе, які втекли з планети мавп і потрапили у минуле завдяки петлі у часі. Втративши батьків, мавпячий полководець вчився виживати у ворожому світі і врешті-решт влаштовував велику революцію.
Героя “Повстання” теж звуть Цезар, однак він є результатом несподівано вдалого наукового експерименту, який зробив його ну дуже розумним вже не за мавпячими, а людськими мірками. Йому подарував свою міміку і пластику Голлум і Кінг-Конг в одній особі – Енді Серкіс, і він є справжньою зіркою фільму: Джеймс Франко і Джон Літгоу грають непогано, але Цезар краде шоу цілком і повністю. За рівнем симпатії з ним у стрічці змагатися нема кому – всі люди на екрані або слабкі, або жорстокі й корисливі, а поттерівський Драко Том Фелтон знову б’є рекорди відразливості: миті, коли з ним поквитаються, очікуєш із насолодою. Людству, як вже було сказано, тут не пощастило.
Мавпи – інша справа. Цезар може здаватися оточуючим помилкою природи, тільки от виявляється зробленим з такого тіста, що швидше визнає помилкою людство. Те, як він завойовує повагу у новому для нього середовищі (заручається підтримкою гори м’язів, карає кривдника, завойовує популярність у мас, нарешті, б’є людину один на один на очах всіх інших), – це атракціон, який можна переглядати багато разів. Але запам’ятовуються і інші волохаті персонажі, розумні орангутани і відважні горили, є навіть шимпанзе з претензією на роль кіногенічного лиходія, який може стати Брутом у разі створення сіквела. Глядач давно звик до випадкових людських смертей у блокбастерах, проте тут, фактично, жодна мавпяча смерть не лишається непоміченою – особливо запам’ятовується суїцидальний, але результативний стрибок горили на гелікоптер. Одним словом, брати наші менші борються у фільмі за шляхетну справу, їм співчуваєш.
Окремо слід згадати надзвичайні спецефекти: те, що в кадрі підробка, можна помітити лише у сценах з малям, дорослі виглядають повністю реалістично. Картину створено з явним прицілом на довгий кіносеріал (надто багато сюжетних ниточок залишається у повітрі), і це той випадок, коли хочеться, щоб очікування продюсерів справдилися.