Наші прокатники, вочевидь, вирішили, що оригінальна назва картини “Арбітраж” аж ніяк не привабить глядачів у кінотеатри, тому трохи ушляхетнили її. Адже порочною пристрастю Роберта Міллера можна назвати і інтрижку з француженкою-художницею, і любов до грошей, тоді як американська назва однозначно відповідає на питання, що для цієї людини стоїть на першому місці.
Для [Гіра->richard-gere] це дійсно найкраща робота за останні роки. Втім, йому навіть в найкращі часи нечасто діставались настільки яскраві, виграшні ролі. Спочатку образ Міллера дає актору можливість зіграти і впевненість у собі короля бізнесу, і ненав’язливу батьківську турботу, і почуття до не дуже обдарованої, але вродливої дівчини, яку він взяв під своє крило. Через деякий час виявляється, що усе це саме гра, причому не тільки з боку актора, а й персонажа. Бездоганний імідж Міллера і його безхмарне майбутнє насправді – брехня від початку і до кінця. Намагаючись звести кінці з кінцями і будь-що проштовхнути угоду, яка врятує його, Роберт хитрує, викручується і весь час бреше. Коли ж до цього додається ненавмисне вбивство, герой починає втрачати голову і робити помилки, тому дещо з прихованого ним випливає на поверхню.
Гір дуже добре грає Міллера у відчаї (особливо запам’ятовується сцена з дочкою у парку, де герой дійсно втрачає самоконтроль), проте настає у фільмі момент, коли він починає по-справжньому сяяти, – це коли Роберт згадує про свою сутність хитрого хижака і починає бити у відповідь. Спостерігати за тим, як, підключивши, нарешті, голову і зосередившись, персонаж знаходить швидкі й жорсткі вирішення, здавалося б, безнадійних проблем, – чимале задоволення, і відразу віриш у те, що цій людині стільки років вдавалось втримуватись на плаву, незважаючи на усі труднощі.
Крім Гіра, у картині чудовий [Тім Рот->tim-roth] у ролі слідчого з хваткою бульдога, але теж не дуже чистими методами. [Сарандон->susan-sarandon] переконлива у ролі дружини, а от Бріт Марлінг у ролі дочки – не настільки, проте тут винний швидше сценарій, ніж акторка. Все ж таки обертатись (причому вже на досить високому рівні) у світі акул бізнесу і зберігати таку наївність – в це якось не дуже віриться, хоча це й по-голлівудськи (треба, щоб глядач вірив, що на одну брехливу людину припадає 10 чесних).
Підсумок: не шедевр, але міцна драма з елементами трилеру, чудовою грою Гіра і багатьох інших акторів. У першу чергу рекомендується тим, кого цікавлять теми гонитви за успіхом і його ціни у сучасному світі.