Любов на кінчиках пальців

Якщо ти мила провінціалка Роуз й живеш у Франції кінця 1950-х років, в тебе лише два варіанти розгортання життєвого сценарію: перший – реальніший – вийти заміж за найкращого хлопця на селі й до кінця своїх днів провадити тихе мирне існування в домашніх клопотах. Або ж спробувати втілити «мрію всіх дівчат» й стати зіркою великого міста. Або й всієї країни. Чи взагалі – світу.

І неважливо, що ти не акторка, не музикант, не модель, не спортсменка. Хоча чому не спортсменка? Твої пальці – добряче натреновані друкарською машинкою й можуть ого що. Здивувати стильного, хоч і грубуватого власника страхувальної контори Луї – точно можуть. Якась мить – і Луї стає твоїм шефом, а ти – його секретаркою. Так в провінційної дівчинки починається зовсім нове життя.

Світ, для якого змагання з швидкості машинопису були подією – це не зовсім той світ, в якому ми живемо зараз. Але це світ, з якого народжувався нинішній – суспільство, де жінці набридло без заперечень приймати долю домогосподарки, вона прагне бути рівною з чоловіком й відкривати нове. Легкі веселі мелодії, вінтажні автівки, велосипеди, неймовірні сукні та зачіски – все це з головою занурює в атмосферу середини 20 ст.

Між закомплексованою й наляканою Роуз і колишнім спортсменом та ветераном війни Луї, який звик у всьому прагнути першості, спалахує дух суперництва й конфлікту. Суворий Луї намагається зробити дівчину чемпіонкою з швидкісного машинопису й щодня тренує її. Без жалю і поступок. Горда і прямолінійна Роуз часто здається безцеремонною, нахабною й нетактовною. Але разом вони – динамічна й гаряча пара, від якої заледве іскри не сипляться й споглядання на яку приносить непідробне задоволення.

Кохання в фільмі починається з кінчиків пальців. Двох вказівних пальців Роуз, якими вона вправно набирала текст для Луї. Ця мила історія в рожевих тонах не захоплює миттєво в вир почуттєвої пристрасті, ні – кохання не завжди народжується з першого погляду. Чуттєво й легко, повільно пізнаючи одне одного, з повітрям проникаючи одне в одного за тривалий час, який герої проводили разом – ніби вивчаючи іншого пучками пальців із заплющеними очима. Так з’ясовується, що між цими геть різними людьми разом з симпатією й цікавістю одне до одного народжується повага і любов.

Вінтажна французька комедія 2012 року від «Артхаус Трафіку» – саме те, що потрібно для ранньовесняного вечора. Барвиста казочка про успіх, славу і любов, наївна, приємна і легка. Власне, щодо жанру тут не так все класично – романтична комедія, але не в стилі видавлювання колінами реготу з глядача, а така, що викликає не одну добру посмішку. І ще – повертає надії. Добрі надії на любов і ніжність в пастельних тонах.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *