Конг: Острів черепа

По-перше (і це, мабуть, головне у випадку з подібними стрічками), це дійсно вражаюче видовище. Польоти камери над джунглями і битви велетенських тварин, небачені за масштабом урагани і великі плани очей заголовного персонажа – все це знято так, що відірватися від екрану неможливо, особливо якщо переглядати у форматі IMAX-3D (а саме така можливість надається у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”). Навіть дивно, що це кіно вийшло навесні, оскільки це справжній літній блокбастер у найкращому значенні цього слова і справжня цукерка для очей.

kong-skull-island1


Відразу видно, що цього разу “фабрика мрій” не збирається подавати чергову версію класичного сюжету, який закінчується трагічною загибеллю нещасної тварини, яку жадібні люди притягли до міста. Це вже було зроблено, в тому числі з новітніми спецефектами, на цю тему навряд чи вийде сказати щось нове. Проте сам по собі Конг як одна з найбільш легендарних міфічних особистостей століття, звичайно ж, може бути героєм далеко не одного сюжету. Так вирішила і “Ворнер Бразерс”, замовивши сюжет про усіма улюбленого велетня, який дав би йому безліч можливостей продемонструвати свою могутність і водночас шляхетність, але при цьому закінчувався би аж ніяк не трагічно. Сюжет з прицілом на новий кіносеріал, в якому (це вже зараз зрозуміло) Конг з часом зустріне Годзиллу та інших гігантських монстрів – точно як у японських стрічках, що знімали півстоліття тому.

kong-skull-island2

Звичайно, такий підхід вимагав внесення до міфу суттєвих змін. Сучасний Конг не тероризує жителів далекого острова, а захищає їх від небезпечних рептилій. Дівчатами він не цікавиться, ні в якості їжі, ні в будь-якій іншій – хоча сам жіночі серця, як завжди, завойовує легко, принаймні Ларсон в своїх сценах з велетнем зіграла саме це (врешті-решт, який фільм про Конга може бути без сцени, де він тримає дівчину на руці?). До непрошеного гостя він безжальний, особливо коли той починає кидати бомби на його джунглі, але хороших людей від поганих відрізнити може. Тобто грубий харизматичний монстр з оригіналу 1933-го, який ловив дикунів руками і поїдав їх на очах у глядача, поступився місцем суворому і справедливому таткові-ведмедикові. Що ж поробиш – політкоректність.

Натомість щойно Конг зразка 2017-го йде у бій, будь-які іронічні зауваження зникають. Навіть при тому, що його розмір змінюється від сцени до сцени згідно з вимогами сценарію – це насправді було у кожному фільмі про велетенську горилу. Навіть при тому, що верх черепа у нього не зовсім горилячий. Все це неважливо: сутички з рептиліями компенсують усе. Трохи дивно, що на острові зовсім немає тиранозаврів, але, мабуть, автори вирішили, що вони усім набридли ще на етапі Пітера Джексона, і вигадали для здорованя нових, більш моторошних зовнішньо супротивників.

kong-skull-island3

Окрім екологічного послання (“Люди, залиште у спокої цю чарівну мавпу і її чудесний острів, повний смертоносних комах та ящірок”), у картині є й певною мірою антивоєнне: дія відбувається у перші дні після закінчення війни у В’єтнамі, усі позитивні персонажі різко проти війни, а от негативні… Семюел Л. Джексон у ролі ветерана-полковника підійшов дуже близько до того, щоб вкрасти кіно у великої мавпи. Принаймні, він вкрав його у своїх колег, які бігають, рятуються, час від часу говорять щось таке, що можна було і не говорити, а деякі з них взагалі просто присутні у кадрі. Джексон же цілком переконливий у ролі людини, яка може витримати погляд Конга, не відвівши очі, а це про щось таки говорить.

Залишається тепер питання, як цього Конга збираються зводити у двобої з недавньою Годзиллою: і він миле створіння, і вона миле створіння, навіщо їм битися? От якби “Кінг-Конг і Годзилла проти Сема Джексона” – оце дійсно було б варте уваги монстр-кіно.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *