Темна вежа (The Dark Tower / Темная башня). Фентезі / пригоди. США, 2017. Режисер Микола Арсель. У ролях: Ідріс Ельба, [Метью Макконахі->matthew-mcconaghey], Ніколас Хемілтон, Кетрін Віннік, Джекі Ерл Хейлі, Еббі Лі.
З 3 серпня стрічку “Темна вежа” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Роланд (Ельба) – останній представник стародавнього лицарського ордену, який колись охороняв Темну вежу, центр всіх світів. Волтер (Макконахі) – чаклун, який хоче цю вежу знищити. Їх обох бачить у своїх снах хлопчик із зовсім іншого світу…
Низку досить популярних романів, написаних славетним Стівеном Кінгом у суміші жанрів (від фентезі до вестерну та хорору), “фабрика мрій” адаптувала близько до модних нині картин про “юних, які дорослішають”. Знову у центрі опинився хлопчак, який вирізняється з-поміж інших, які вважають це недоліком, проте насправді це важлива для усього світу сила… щось знайоме, чи не так?
Проходить юний герой через низку випробувань (подорож у далекі невідомі краї, перебування в центрі кривавої битви, зустріч з лютим ворогом, особиста трагедія), в яких теж немає нічого надзвичайного. До романтичної інтриги він ще не доріс, тому найбільш важливими персонами у його житті поки що є чоловіки. Перший з них – явний претендент на вакантну батьківську роль (тато хлопця героїчно загинув, від чого він досі не оговтався). Самотній стрілець, який втратив усе і усіх, переконання і рідних, і тепер живе лише заради помсти. Ельба грає його достатньо переконливо і майже реалістично, незважаючи на усі дива, які він виробляє зі своїми револьверами.
Другий – чоловік у чорному, якого головний герой бачить у своїх кошмарах. Втім, Макконахі грає чаклуна-лиходія з таким артистизмом і шармом, що по-справжньому зловісним персонаж не здається, незважаючи на свою дуже недобру мету та криваві методи, які він застосовує. Шкода лише, що мотивації у нього жодної – він просто хоче творити зло заради зла. Це досить яскравий і дотепний поганий хлопець, проте в один ряд зі знаменитими кінолиходіями він, ясна річ, не потрапить. Інші персонажі (мати та вітчим хлопця, численні помічники чаклуна) невиразні та одновимірні настільки, що про них можна і не згадувати.
Кіно досить коротке, і це один з його головних плюсів. Дія є, і фінал достатньо ефектний – для середньостатистичного кінематографічного фентезі, не блокбастерів на кшталт [“Володаря перснів”->lord-of-the-rings], ясна річ. Це, мабуть, саме те слово, яке пасує до цієї стрічки найбільше – середньостатистична. Чергова варіація на добре усім відому тему, без злетів фантазії і видатних робіт будь-кого, однак зроблена більш-менш професійно. Легко переглядається і легко забувається (хіба що Макконахі більш-менш запам’ятовується).