Альфа (Alpha / Альфа). Пригодницька драма. США, 2018. Режисер Альберт Х’юз. У ролях: Коді Сміт-Макфі, Йоуханнес Хьойкьюр Йоуханнессон, Наташа Мальте, Леонор Варела, Дженс Халтен, Мерседес де ла Зерда, Спенсер Богаерт.
З 30 серпня стрічку “Альфа” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Кеда, син вождя, під час першого ж свого полювання мало не гине: розлючена тварина кидає його у прірву. Вважаючи юнака мертвим, плем’я лишає його, і йому доводиться, прийшовши до тями, самому шукати шлях додому. Кеда рятує пораненого вовка, який поступово стає його вірним помічником і супутником…
Вдалих стрічок про первісних людей не так вже й багато: тема ця досить непроста, хоча й потенційно видовищна. Для того, щоб вийшло щось гідне уваги, потрібні суттєві дослідження на обрану тему. Інакше кроманьйонці будуть бігати між динозаврами, як в “Мільйоні років до нашої ери” (це, звичайно, у певній мірі класика, але ставитись до неї серйозно зараз важкувато).
В “Альфі” динозаврів немає, і це її перший значний плюс. Є більш приземлені первісні тварини – буйволи, печерні тигри і, звісно ж, вовки. Намальовані вони у більшості випадків комп’ютерними технологіями достатньо якісно, і, звичайно ж, неможливо не відзначити роботу дресирувальників у випадку з заголовним персонажем – безумовно, одним з найбільш симпатичних живих (і, можливо, не тільки живих, хоча в анімації конкуренція серйозніша) вовків в історії кіно. Можна, звичайно, дивуватися тому, з якою легкістю та швидкістю на екрані приручається дика тварина, ще й хижак, – Альфа піддається дресируванню набагато краще, ніж більшість сучасних домашніх собак. Проте це не зменшує задоволення від спостерігання за історією поступового завоювання довіри та справжньої, включно з готовністю до самопожертви, відданості.
Що ж стосується людської частини стрічки, то вона теж на належному рівні. Є навіть дійсно якісні акторські роботи: у першу чергу це стосується колоритного Йоуханнеса Хьойкьюра Йоуханнессона, дуже точно вибраного на роль вождя племені, батька головного героя, у другу – Мальте в ролі матері, бо у неї значно менше екранного часу. Сам же Кеда у виконанні Сміта-Макфі видається занадто тендітним і слабким для юнака у первісному світі, якого до того взяли на дуже серйозне та небезпечне полювання. Не дивує те, що під час полювання він робить помилки, через які мало не прощається з життям. Дивує те, що йому вдається вижити після цього: випробування для нього підібрані досить суворі й різноманітні, особливо враховуючи те, що мисливець з хлопця практично ніякий. Звичайно, сама сутність задуму у тому, що Кеда проходить шлях від слабкого юнака до чоловіка, мисливця і воїна. Однак складається враження, що без Альфи він цей шлях точно б не подолав. Швидше за все, це теж частина задуму.
Є також рушниця, яку вішають на стіну і яка не стріляє: у першій третині картини неодноразово повторюється, що Кеда – син вождя, тому має у першу чергу завоювати авторитет у племені. З’являється навіть виразний персонаж, який може стати його суперником. Але на цьому усе й закінчується: противниками героя стають виключно хижаки та природа, людського ж конфлікту у фільмі немає. Можливо, його приберегли для другої частини (зараз усі стрічки в Голлівуді робляться з мрією про сіквел).
Підсумок: вельми цікава і видовищна (особливо у форматі IMAX-3D, як у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”) одіссея людини і її несподіваного чотириногого друга у первісному світі. Рекомендується усім, кого може зацікавити тема (по-справжньому жорсткою картину назвати не можна, тому вона підійде й дітям).