Метелик (Papillon / Мотылек). Пригодницька драма. США-Сербія-Чорногорія-Мальта, 2017. Режисер Міхаель Ноер. У ролях: Чарлі Ханнем, Рамі Малек, Роланд Мюллер, Томмі Фленаган, Ів Х’юсон, Майкл Сока, Іан Бітті, Нікола Кент.
У 1931 р. грабіжника сейфів Анрі Шарьєра на прізвисько Метелик (Ханнем) підставляють під вбивство, засуджують і відправляють в одну з найсуворіших тюрем тогочасного світу, де він має провести решту життя. Герой відразу ж починає планувати втечу…
З 27 вересня стрічку “Метелик” можна переглянути у Львові у комплексі “Планета кіно”.
Римейки бувають кількох типів, але переважно зводяться до двох: ті, в яких автори змінюють вихідний матеріал (інші персонажі, сюжетні лінії, місце дії тощо), і ті, в яких мало що змінюється ззовні, однак пропонується інший погляд на вже відомий сюжет. Новий “Метелик” належить до другого типу – певною мірою.
Перша екранізація роману Анрі Шарьєра, нині класична, була стовідсотковою дитиною 70-х з їх зосередженістю на соціальних конфліктах та реалістичному підході до найменш приємного на екрані матеріалу. До того ж вона сильно вигравала за рахунок майстерності двох головних акторів, що були тоді на вершині популярності і склали напрочуд ефективний дует. Стрічка закономірно мала великий успіх у прокаті.
Нова картина – справа зовсім інша. На статус блокбастера вона не претендує, і в головних ролях актори хоча й досить відомі, але в жодному разі не справжні зірки. І стрічка чітко вказує, що показані у ній конфлікти залишились у минулому. До того ж вона додає пролог, який дає уявлення про життя заголовного героя до арешту, і (міні-спойлер) епілог, що вказує на те, що життя після останньої втечі у Метелика все ж таки було (перший фільм на це лише натякав). Виникає закономірне питання, чи варто було робити нову версію історії, яку так чудово розповіли чотири з половиною десятиліття тому. Після перегляду відповідь є все ж таки позитивною, хоча і з зауваженням: перший “Метелик” все одно кращий.
Треба віддати належне головним виконавцям, які безстрашно взялися за зіграні легендами ролі і показали себе дуже непогано. Ханнем ззовні трохи схожий на Стіва Макквіна і ще більше на покійного Хіта Леджера, проте має власний шарм і створив переконливий образ привабливого злодія з простим, але незламним кодексом: не вбивати, вперто йти до своєї мети, однак не будь-якими шляхами, а головне – ніколи не кидати в біді друзів і не зраджувати їх. Він також переконливо виглядає у сценах, які вимагають фізичної вправності, а їх у картині чимало (взагалі-то добра фізична форма багатьох в’язнів є швидше мінусом, ніж плюсом нової екранізації). Малек у ролі Луї Дега, хоч у жодному разі не досягає рівня Хоффмана, теж створює достатньо виразний образ чоловіка слабкого швидше тілом, ніж духом. До достоїнств стрічки також слід зарахувати операторську роботу Хейгена Богданскі: особливо вражає зняте їм море у фінальних сценах, навіть при тому, що воно не виглядає по-справжньому загрозливим, як у старому фільмі.
Підсумок: не видатний, але вартий уваги римейк з гідними акторськими роботами. Врешті-решт, історія боротьби Метелика за свободу є однією з тих, що актуальні в усі часи, і ознайомити з нею сучасну молодь однозначно варто.