Зоряні війни: Сходження Скайвокера

Зоряні війни: Сходження Скайвокера (Star Wars: The Rise of Skywalker / Звездные войны: Восход Скайуокера). Фантастичний бойовик. США, 2019. Режисер Дж. Дж. Абрамс. У ролях: Дейзі Рідлі, Адам Драйвер, Джон Боєга, Оскар Айзек, Іан Макдаярмід, Керрі Фішер, Марк Хемілл, Біллі Ді Вільямс.

star-wars9-poster

Жахлива звістка про ймовірне повернення зловісного Імператора змушує усю галактику затамувати подих. Кайло Рен починає шукати воскреслого володаря темної сторони, тим часом як Рей завершує навчання, а Фінн та По Дамерон потрапляють у нові халепи…

Якось продюсер мультсеріалу “Чорний Плащ” наказав сценаристу повернути одного з лиходіїв. “Не можна, бо ми його знищили”, – почув він відповідь. “Ні, ні, – похитав головою продюсер. – Не слід так думати. Я хочу його використати, отже, він живий”.

star-wars9-1

Саме в такому стилі мислили творці останнього поки що епізоду “Зоряних війн”, оживляючи головного негідника епопеї (слід подивитися правді в очі: Вейдер однозначно втратив це почесне звання завдяки пріквелам). Палпатін кудись зник після падіння і великого вибуху, зовсім не давав про себе знати довгий час – а тепер він живий… тому що так треба для сюжету. І це ще далеко не найгірший недолік картини: принаймні Макдаярмід не втратив виразної лиходійської присутності, яка зробила його персонажа легендою. Щоправда, і він вже не той, тепер це не колишній хитрий правитель-маніпулятор, а маніакальний князь темряви, але ж ніхто не казав, що смерть сприятливо впливає на характер особистості.

star-wars9-2

Повернення Імператора здається криком авторів про допомогу, і він далеко не єдиний. У першій серії трилогії сіквелів Абрамс ввів двох потенційно перспективних лиходіїв, однозначного і суперечливого. У другій Раян Джонсон вбив першого і зробив другого головним, проте при цьому й достатньо симпатичним, щоб його смерті публіка не хотіла. В результаті що залишилось Абрамсу при поверненні? Легко можна уявити, як він чухає потилицю: “Що ж ви тут без мене наробили?” До того ж певні нововведення попередника не дуже сприятливо зустріла частина фанів всесвіту “Зоряних війн”, і репутацію саги довелося відновлювати Абрамсу. В результаті він обрав найпростіший шлях: не запропонував нічого принципово нового, боячись зробити хоч крок у право чи ліво. Повернув перевіреного Палпатіна точно таким, яким він був у “Поверненні Джедая”, та й взагалі багато у чому повторив цей фільм, найслабший у найпершій трилогії. Використав безліч речей, які нагадують про цю ж трилогію, наприклад, Зірку Смерті. Проігнорував одну половину не зовсім стандартних ходів ненависного Джонсона, напряму заперечив другу і дав введеному Раяном жіночому персонажу другого плану кілька екранних хвилин – її майже немає. Можна що завгодно казати про пріквели, але принаймні вони під рукою Лукаса йшли в один бік, а не розбігались хто куди.

star-wars9-3

В результаті “Сходження Скайвокера” повністю позбавлене найменшого натяку на свіжість, який був в “Останньому Джедаї” і навіть в “Пробудженні сили”. У першому фільмі нагадування про минуле викликало теплу посмішку примирення: “Що ж, це прощання, герої вселяють надію, щось нове, мабуть, буде далі”. Другий примушував чухати потилицю: “Це точно не зовсім те, чого ми очікували, але побачимо, до чого все приведе, воно, швидше за все, буде вартим усього”. А після останніх хвилин третього – лише нерозуміння: “І це усе? Заради цього слід було усе починати? На це не схоже”. До того ж картина дивовижним чином здається дешевою, незважаючи на весь свій бюджет: щось дійсно видовищне починається тільки в останні півгодини. До того ж усі нові позитивні персонажі, крім Рей, стають просто купкою людей, які разом переміщуються з пункту А у Б, а далі у В, час від часу кажучи щось абсолютно не варте уваги. І до того ж суперечливий лиходій проходить простий, як двері, шлях: покаяння, бунт проти справжнього зла, самопожертва.

Чи є у “Сходженні” щось хороше? А таки є. Рідлі робить Рей привабливим протагоністом зі своїми сумнівами та слабостями. Коли справжня дія починається, вона таки ефектна, зокрема найбільш масштабна демонстрація сили ситха досі. Достатньо вражають великі хвилі, з якими доводиться боротися героїні (шкода лише, що це єдиний новий вартий уваги візуальний образ). І щедро розлита по стрічці ностальгія сама по собі негативу не викликає: повернення Лендо, наприклад, сприймається на ура. Усі головні герої першої трилогії на екрані ненадовго з’являться, про усі фільми з неї так чи інакше нагадають, голоси усіх джедаїв та ситхів прозвучать. І Чубакка отримає свою довгоочікувану нагороду – а це точно чогось варте.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *