Час вiдкривати сезон вiдстрiлу клонiв. Просто зашкалюe кiлькiсть слабких, пересiчних чи просто поганих фiльмiв на цю тему. “Еон Флакс” належить саме до останньоi категорii.
Це одна з тих стрiчок, переглядаючи якi, намагаeшся зрозумiти: на що ж вони розраховували? На спецефекти? Для хiтового рiздвяного бойовичка iх тут замало, i вони не дуже вражаючi. У порiвняннi з цим опусом “Острiв” може здатись зразком якiсного видовищного фантастичного екшна. На iм’я минулорiчноi лауреатки “Оскара”? Шкода, але роль ляльки-встаньки а-ля Лара Крофт iй пасуe набагато менше, нiж Анжелiнi Джолi. I Айлiн Ворнос з “Монстра”, i Гiльза Бессе з “Голови у хмарах” (ролi, взагалi-то дуже далекi вiд iдеалу) викликають емоцiй в сто разiв бiльше, нiж дерев’яна Еон. Якщо б в фiналi вона отримала цеглиною по лобi, навряд чи хтось засмутився б. Про акторство у даному випадку не йдеться зовсiм, що ж стосуeться iншого… Пiдстрижи волосся i пофарбуйся в чорний колiр – чи не таку пораду давав сатана Аль Пачiно героiнi Шарлiз в “Адвокатi диявола”, щоб змусити ii чоловiка Кiну Рiвза забути про неi? Чомусь згадалось, хоча це, звичайно ж , справа смаку i до художнiх якостей картини не маe жодного вiдношення.
Та й немаe у неi цих художнiх якостей. Про Терон вже сказано. Мартону Чокашу цього разу довелось грати романтичного героя, але змусити глядача абстрагуватись вiд черги своiх екранних негiдникiв вiн не змiг: то зробить вигляд, що вiн непоганий хлопець, а то раптом погляне зловiсним поглядом. От i вирiшуeш разом з героiнею, вбивати його чи нi, тiльки, на вiдмiну вiд неi, до остаточного рiшення прийти так i не вдаeться. Особа головного негiдника настiльки очевидна, що сценаристи навiть не намагаються побудувати навколо неi iнтригу, викладають цей “козир” пiсля першоi ж чвертi фiльму. Решта ж сценарiю – сумiш апокалiптичноi маячнi, клонiчноi маячнi, мелодраматичноi маячнi i просто маячнi. Негритянка з руками замiсть нiг – жарт добрий, але одноразовий.
Принаймнi одне стрiчка робить добре – працюe як протиотрута вiд самоi iдеi клонування. Тому що вона навiюe таку смертельну нудьгу, що виникаe вiдраза вiд самоi думки про те, що щось хоча б трiшки подiбне дiйсно може статися.
— Це одна з тих стрiчок, переглядаючи якi, намагаєшся зрозумiти: на що ж вони розраховували?
Вадим, рассчитывали на ооочень очень стильное кино, которого так же ооочень мало. Это невероятно красивый, продуманный и еще более невероятно стильный фильм, каких еще поискать надо. Вот на это и рассчитывали и по моему удалось, мне фильм понрваился, впечатляет.
Цiнителiв таких ну дуууужжже стильних фiльмiв знайшлось небагато – провалився в прокатi повнiстю. Тому
питання, на що вони розраховували, все ще актуальне.
А ти Вадим конформiст в кiнематографi?
Менi особисто всерiвно скiльки таких шанувальникiв. Важливо що фiльм хороший вийшов i дивитись його менi подобається.
Конформiст чи нi – нехай судять за тим, що пишу, тут це питання обговорюватись не буде.
Просто факт – фiльм, розрахований як суто комерцiйний продукт i який має оцiнюватись саме за такими критерiями, успiху не мав. Що комусь подобається – чудово. Будь-який фiльм заслуговує на рiзнi точки зору.
Тобто ти вважаєш що фiльм в першу чергу має оцiнюватись з позицiї прибутку? А як же мистецтво?
чому не буде?
Мистецтво має бути зрозумiлим для багатьох. Інакше це не мистецтво, а “випендрьож”.
Щодо фiльму – п”ять балiв за стильнiсть кiберпанку, два за сценарiй та режисерську роботу. В цiлому – три. З плюсом за Шарлiз.
Отака моя думка.