Категорія: Зірки

Вiльям Бредлi Пiтт народився 18 грудня 1963 р. у мiстi Шоунi (штат Оклахома) у зразковiй американськiй сiм’i, дуже поряднiй i релiгiйнiй. Його батько працював менеджером у компанii, що займалась перевезенням вантажiв, мати викладала у мiсцевiй школi. В дитинствi Пiтт спiвав у церковному хорi. Закiнчивши школу, майбутнiй актор вступив до унiверситету Мiссурi на факультет журналiстики i реклами. Однак диплом не отримав, бо, кинувши навчання за два тижнi до випуску, вирушив до Голлiвуду. Саме там вiн почав називати себе Бредом Пiттом.

“Про акторську кар’eру я мрiяв ще в коледжi, – згадуe Пiтт, – хоча й розумiв, що здiйснити це буде зовсiм не легко”. Бред не помилявся. Режисери не поспiшали давати ролi вродливому юнаку без жодноi акторськоi освiти, i йому доводилось братися за рiзноманiтнi роботи. Вiн працював офiцiантом, водieм i навiть пiдробляв у мiсцевому ресторанi: одягав костюм гiгантського курчати i запрошував перехожих вiдвiдати цей заклад. У вiльний час Пiтт ходив на акторськi курси. У 1987 р. вiн почав грати невеликi ролi на телебаченнi. Серед серiалiв, в яких йому вдалось знятися, – “Даллас”, “Iнший свiт”, “Днi слави”.

Бреда запам’ятали завдяки невеликiй ролi дрiбного злодiя у знаменитому фемiнiстському трилерi Рiдлi Скотта “Тельма i Луiза” (1991), на яку також претендував Джоннi Депп. У Пiтта було лише три епiзоди, але один з них (а саме еротична сцена з Джиною Дейвiс) принiс йому титул найсексуальнiшого партнера сучасного Голлiвуду. Фiльми “Крутий свiт” (1992), “I тече рiка” (1992) та “Калiфорнiя” (1993) не додали актору слави, але у 1994 р. йому вдалось прорватись на голлiвудський Олiмп: “Легенди осенi” Едварда Цвiка та “Iнтерв’ю з вампiром” Нiла Джордана перетворили Пiтта на секс-символ i зiрку першоi величини. Наступний рiк принiс Бреду новi перемоги: трилер “Сiм” Дейвiда Фiнчера, в якому вiн зiграв полiцейського детектива, став хiтом i здобув культовий статус, а за другорядну роль молодого шаленця у фантастичнiй картинi Террi Гiллiама “12 мавп” актор отримав “Золотий глобус” i був номiнований на “Оскар”. Вдалою було визнано i кримiнальну драму “Тi, що сплять” (1996) Баррi Левiнсона, в якiй партнерами актора стали Роберт Де Нiро, Дастiн Хоффман та Вiтторiо Гассман.

На зйомках “Семи” Пiтт познайомився з Гвiнет Пелтроу, яка грала його дружину. Iх роман був досить тривалим, i ЗМI навiть писали про майбутнe весiлля, однак через деякий час актори заявили про розрив стосункiв.

У 1996 р. Пiтт почав проявляти ознаки зоряноi хвороби. На зйомках стрiчки Алана Дж. Пакули “Власнiсть диявола” вiн сварився з Харрiсоном Фордом, вимагав розширити роль i написати для його персонажа романтичну лiнiю, якоi не було в сценарii. Потiм Бред влаштував справжню “антирекламну кампанiю”, переконуючи усiх, що це найгiрший фiльм за його участю. Не дивно, що картина провалилась у прокатi. А пiсля стрiчки “Сiм рокiв у Тибетi” (1997) Жан-Жака Анно китайська влада заборонила актору в’iзд на територiю цiei краiни, оскiльки на екранi вiн подiляв погляди революцiйних тибетцiв.

Пiсля провальноi мiстичноi мелодрами “Познайомтесь з Джо Блеком” (1998) Мартiна Бреста Пiтт знову знявся у Дейвiда Фiнчера, i цього разу iх спiльна робота була ще бiльш яскравою, суперечливою i провокацiйною. Всi, хто бачив “Бiйцiвський клуб” (1999), не зможуть не погодитись з тим, що таким Бред на екранi ще не з’являвся. Пiсля цього фiльму актор заявив, що ненавидить битися.

Подальшi ролi Пiтта (“Мексиканець”, “Шпигунська гра”, “11 друзiв Оушена”) на тлi його гри у Фiнчера здаються кроком назад. Але це в жодному разi не впливаe на його популярнiсть на “фабрицi мрiй”: актор, який знiмаeться у двох 100-мiльйонних хiтах за рiк (скажiмо, у 2004-му це були “Троя” Вольфганга Петерсена та “12 друзiв Оушена” Стiвена Содерберга), в Голлiвудi може отримати будь-яку роль у будь-якому фiльмi.

У 2000 р. Пiтт одружився з актрисою Дженнiфер Аннiстон. Весiлля пройшло зi справжнiм голлiвудським розмахом i обiйшлось подружжю в мiльйон доларiв (350 тисяч пiшло на iжу, 20 – на салют, 75 – на квiти i 100 – на охорону). Чотири роки шлюб здавався майже безхмарним i лише нещодавно наблизився до розлучення – як вважаe бiльшiсть журналiстiв, з вини Анжелiни Джолi, яка була партнеркою Бреда в його останньому фiльмi, комедiйному бойовику “Мiстер i мiсiс Смiт”.

Крiстiан Чарлз Фiлiпп Бейл (Christian Bale) народився 30 сiчня 1974 р. у
Пемброкширi (Захiдний Уельс). Його батько, Дейвiд Бейл, був пiлотом
комерцiйних авiалiнiй з Пiвденноi Африки, а мати, Дженнiфер, – цирковою
артисткою. Сiм’я багато переiздила: Крiстiан розповiдаe, що за першi 15
рокiв свого життя встиг змiнити 15 рiзних мiст по всiй Англii. Деякий
час родина жила в Португалii. Потiм батьки розлучились: мати залишилась
в Англii, а батько, активний учасник рiзних рухiв на захист тварин,
жiнок та голодних, перебрався в Лос-Анджелес i повнiстю присвятив себе
громадськiй дiяльностi.

Дiд та двоюрiдний дiд Крiстiана мали
вiдношення до кiно. Останнiй, Рекс Бейл, був досить вiдомим британським
актором i знявся у понад 20 фiльмах. Крiстiан вперше з’явився на
британських телеекранах у 8 рокiв, знявшись в рекламних роликах
“Ленору”. У 10 рокiв Бейл дебютував на професiйнiй сценi Вест-Енду в
постановцi The Nerd, де його партнером був популярний комiк Ровен
Аткiнсон. На телебаченнi його першою помiтною роботою стала роль
Олексiя Романова у мiнi-серiалi “Анастасiя: таeмниця Анни” (1986).
Наступного року Крiстiан знявся у стрiчцi спiльного виробництва СРСР,
Швецii, Норвегii та Англii “Мiо, мiй Мiо” Володимира Грамматiкова, для
якоi десять днiв вчився азам верховоi iзди. А далi Стiвен Спiлберг
вибрав його з 4000 претендентiв на головну роль у картинi “Iмперiя
сонця” (1987). Фiльм в цiлому був визнаний не дуже вдалим, але Бейла
вiдзначили нагородою Нацiональноi асоцiацii кiнокритикiв у номiнацii
“Видатна робота молодого актора”, а також премieю Young Artist Award.

Пiсля “Iмперii сонця” Крiстiан зрозумiв, що значить бути молодою
знаменитiстю. Рекламна кампанiя, пов’язана з виходом стрiчки,змусила
його назавжди зненавидiти об’eктиви телекамер. “Я благав батькiв не
примушувати мене знову робити щось подiбне”, – згадуe актор. Наступнi
два роки вiн не знiмався зовсiм, а у 1989-1991 рр. зiграв у трьох
екранiзацiях – в “Генрiху V”, “Островi скарбiв” та в детективi Джона Ле
Карре “Вбивство по-джентльменськи”. Однак переломним моментом у кар’eрi
Бейла стала робота в мюзиклi “Продавцi новин” (1992), спецiально для
якого вiн разом з iншими молодими виконавцями два з половиною мiсяцi
вчився танцям, спiву i бойовим мистецтвам. Пiсля виходу фiльму Крiстiан
твердо вирiшив стати справжнiм актором i переiхав в Лос-Анджелес, до
батька.

У 1992-2003 рр. Бейл знявся у 17 фiльмах, найвiдомiшими з яких e
“Маленькi жiнки” (1994), “Американський психоз” (2000), “Шафт” (2000),
“Вибiр капiтана Кореллi” (2001) та “Еквiлiбрiум” (2002). Вiн також брав
участь в озвучуваннi анiмацiйного хiта “Покахонтас” (1995). Пiд час
зйомок в “Маленьких жiнках” актор подружився з Вайноною Райдер, яка
досi називаe його одним з найулюбленiших людей. Крiстiан пробувався на
роль Меркуцiо в “Ромео i Джульeттi” (1996), але не отримав ii. Потiм
вiн претендував на роль Джека Доусона в “Титанiку”, але Джеймс Кемерон
не захотiв, щоб обидвi головнi ролi (американцiв) виконували англiйцi.
Актор привернув до себе увагу в екранiзацii роману Джулiана Барнса
“Метроленд” (1997), не загубився в зоряному складi виконавцiв в
адаптацii п’eси Шекспiра “Сон в лiтню нiч” (1999) i зiграв Iсуса в
телепостановцi 1999 р. “Марiя, мати Iсуса”.

На роль в трилерi “Американський психопат” спочатку вибрали Бейла, потiм
ЗМI повiдомили, що головного героя гратиме Леонардо Дi Капрiо, але на
екранi глядачi побачили все ж таки Крiстiана. Для того, щоб зiграти
манiяка Патрiка Бейтмана, вiн замiнив собi чотири переднiх зуба. За цю
роботу Бейл був номiнований на премiю Iнтернет-критикiв, лондонських
критикiв i на нагороду Empire Award як найкращий британський актор року.

Ювiлейний випуск Entertainment Weekly назвав Бейла однieю з 8 найбiльш
культових фiгур останнього десятилiття i одним з найбiльш творчих людей
в iндустрii розваг, а Premiere – одним з найяскравiших акторiв молодше
30 рокiв. У 2003 р. Крiстiан знявся в драмi незалежного режисера Лiзи
Холоденко “Лавровий каньон”, а в 2004-му – у психологiчному трилерi
“Машинiст”.
29 сiчня 2000 р. Бейл одружився з Сiбi Блазiч, колишньою фотомоделлю, а
нинi незалежним продюсером короткометражних фiльмiв. Вiн бере активну
участь в роботi багатьох громадських органiзацiй, переважно тих, що
займаються захистом тварин. За допомогою членiв свого фан-клубу в
Iнтернетi актор навiть усиновив… горилу.

Фани Бейла називали його наступним агентом 007, претендентом на роль
професора Люпiна в “Гаррi Поттерi”, проте актор вiддав перевагу ролi
Бетмена у картинi Крiстофера Нолана.

Iвен Макгрегор (Ewan McGregor, Ивэн МакГрегор) народився 31 березня 1972 р. Вiн вирiс у маленькому мiстечку Крiфф у невеликiй, але дружнiй родинi. Вже у восьмирiчному вiцi хлопець захопився кiнематографом, особливо голлiвудською класикою: <Якщо фiльм був чорно-бiлим, та ще й романтичним i сентиментальним, я отримував надзвичайне задоволення>.

Iвен навчався в академii Моррiсона – школi-iнтернатi. У 15 рокiв став ударником у мiсцевiй рок-групi. Вiн мрiяв про акторство, однак шкiльними п’eсами не цiкавився: <Я не мiг брати у них участi, оскiльки не вмiв грати по-справжньому. Я хотiв бути крутим, весь час крутився бiля рiзних компанiй. Але прагнув лише одного - працювати актором. Проте це не сприймали всерйоз, тому я мало не впав у депресiю>. У 16-рiчному вiцi Макгрегор почав всерйоз навчатися лицедiйству. Його прийняли на рiчний курс лекцiй у Кiркалдi, потiм Iвен поступив в Школу музики та драми Гiлдхол у Лондонi.

У 21 рiк Макгрегор дебютував у стрiчцi <Помада на моeму комiрi> Деннiса Поттера. Пiсля не надто вдалоi картини <Бути людиною> та телефiльму >Червоне i чорне> фортуна нарештi посмiхнулася юному актору: вiн зiграв одного з основних персонажiв жорсткого трилеру Деннi Бойла <Неглибока могила> (1994). Похмуру стрiчку порiвнювали з <Кримiнальним чтивом> i буквально засипали рiзними нагородами (премiя Британськоi кiноакадемii за найкращий дебют, головнi призи фестивалю полiцейських картин у Коньяку та фестивалю фiльмiв Великобританii у Дiнарi тощо).

Режисер вiдразу зрозумiв, що знайшов виконавця, який iдеально вiдповiдаe його стилiстицi, i доручив Iвену центральну роль у стрiчцi <На голцi> (1996) – трагiкомiчнiй замальовцi з життя молодих шотландських наркоманiв. Втiм, Макгрегор вважаe, що <наркотики - просто збiльшуване скло, i тема картини - людство пiд цим склом>. Його герой – аморальний маргiнал Марк Рентон, котрий пiсля багатьох диких витiвок та злочинiв видираeться на вищий соцiальний поверх, зрадивши i обiкравши колишнiх друзiв.

Фiльм отримав культовий статус, був визнаний британськими критиками найкращою стрiчкою року i став подieю Каннського фестивалю. Водночас у Каннi демонструвалася ще одна картина за участю Макгрегора – Пiтера Грiнуея, внаслiдок чого актор перетворився на головну зiрку найпрестижнiшого щорiчного кiнофоруму свiту.

Пiсля мiжнародного успiху <На голцi> (фiльм виявився найрентабельнiшим проектом року) Макгрегор прийняв запрошення з Голлiвуду. Його американським дебютом стала <Нiчна варта> (1996) Оле Борнедаля – моторошна кримiнальна iсторiя про студента юридичного факультету, який пiдробляe сторожем у мiському моргу i випадково викриваe пiдступного манiяка-некрофiла.

На <фабрицi мрiй> Макгрегор продовжив спiвпрацю з Деннi Бойлом: разом вони створили дотепну <чорну комедiю> <Неординарне життя> (1997). Постановник планував запросити улюбленого виконавця у свою наступну стрiчку <Пляж>, довго розмовляв з ним про його майбутнього персонажа, але студiя , що фiнансувала зйомки, примусила Бойла вiддати роль Леонардо Дi Капрiо. Iвен почувався зрадженим i в численних iнтерв’ю висловлював презирство до голлiвудськоi системи.

Невдача з <Пляжем> не вплинула на стрiмкий рiст популярностi Макгрегора. Талановитий шотландець продовжував дивувати рiзноплановiстю робiт: вiн однаково переконливо грав хороброго галактичного воiна (Обi-Ван Кенобi у <Зоряних вiйнах>), двозначного героя <чорного кримiналу> (<Око спостерiгача>) та Джеймса Джойса (<Нора>).

Каннський фестиваль 2001 р. вiдкрився прем’eрою дорогого мюзиклу База Лурменна <Мулен Руж>, де Макгрегор виконав роль поета Крiстiана. У цiй картинi вiн змiг продемонструвати не лише драматичнi, а й непересiчнi вокальнi здiбностi. Однак на прес-конференцii пiсля показу стрiчки Iвен та його партнерка Нiколь Кiдман на прохання журналiстiв заспiвати <вживу> вiдповiли вiдмовою: <Ми присягнули, що не будемо цього робити, навiть якщо нап'eмося>.

Спроба зробити ставку на стиль ретро в дуетi з Рене Зельвегер в романтичнiй комедii <До бiса любов!> (2002) стала творчою поразкою актора, як i всiei знiмальноi групи: замiсть <ностальгiйноi> картина вийшла холодною й штучною, з надуманим сюжетом i перманентним акторським переграванням. Набагато вдалiшим для Макгрегора було повернення до драматичного жанру в <Молодому Адамi>, де актор втiлив на екранi образ типового представника <втраченого поколiння>. Залишаeться сподiватись, що роботами такого рiвня Макгрегор буде радувати нас частiше, нiж черговими ролями у голлiвудських стрiчках.

Орландо Блум (Orlando Bloom) народився 13 сiчня 1977 р. у Кентерберi (Англiя). Згiдно з однieю версieю, вiн отримав своe iм’я на честь героя роману Вiрджинii Вулф <Орландо>, згiдно з iншою – на честь композитора XVII столiття Орландо Гiббонса. Пiвденноафриканський адвокат i активний борець проти апартеiду Гаррi Блум дав хлопчику своe прiзвище, однак його справжнiм батьком був Колiн Стоун. Коли Орландо було чотири роки, Гаррi Блум помер, i Стоун став його опiкуном. Про те, що Стоун насправдi e його e батьком, Орландо дiзнався у 13 рокiв.

Свiй творчий шлях майбутнiй актор почав з участi у мiсцевому фестивалi талантiв. Вiн декламував вiршi та оповiдання, якi йому подобалися, а згодом зацiкавився i акторством: у дитячi роки його кумиром був Крiстофер Рiв, виконавець ролi Супермена.

У 1993 р. Блум залишив рiдне мiсто i переiхав до Лондона, щоб виступати у складi Нацiонального молодiжного театру. Через два роки отримав стипендiю на навчання у Британськiй академii акторського мистецтва. Агент з пiдбору акторiв помiтив Орландо у виставi <Прогулянка у Вiденському лiсi> i запропонував йому невелику роль у фiльмi <Уайлд> (1997). Пiсля цiei картини Блум отримав чимало запрошень вiд кiнорежисерiв, проте вiддав перевагу навчанню у престижнiй Школi музики та драми Гiлдхол, яку закiнчили такi вiдомi актори, як Iвен Макгрегор, Бен Чаплiн, Джозеф Фiннес. Вiн також продовжував грати у театрi i брав участь у британських телешоу.

Пiд час навчання у Гiлдхол з актором стався нещасний випадок: намагаючись залiзти на дах тераси, вiн впав з висоти третього поверху i серйозно пошкодив спину. Лiкарi казали, що, можливо, Орландо нiколи не зможе ходити, але вже тиждень по тому вiн пересувався з милицями, а через деякий час i без них. Блум жартома називаe себе ходячим нещастям: за своe життя вiн примудрився зламати обидвi ноги, руку, зап’ястя, нiс та щелепу.

Через три днi пiсля закiнчення Гiлдхол актор був затверджений на роль Леголаса у <Володарi перснiв>. Спочатку вiн проходив проби на роль Фарамiра, однак ii отримав австралieць Дейвiд Венхем. До початку зйомок Блуму довелося протягом кiлькох мiсяцiв тренуватись з луком та мечем i брати уроки верховоi iзди. На зйомках йому поталанило додати ще кiлька переломiв до своei <колекцii>: одного разу вiн впав з коня, а iншого його змило з човна разом з Вiгго Мортенсеном. Незважаючи на те, що роль Орландо була далеко не головною, глядачi запам’ятали його. Блума вiдзначили премieю за <роль-прорив>, i у нього з’явились армii прихильниць в усьому свiтi. Через популярнiсть його героя стрiльба з лука стала захопленням N 1 серед простих англiйцiв.

Пiсля закiнчення зйомок у трилогii Пiтера Джексона Орландо зiграв епiзодичну роль одного з солдатiв у <Чорному яструбi> (2001) Рiдлi Скотта i перевтiлився у хороброго шукача пригод Вiлла Тернера у <Пiратах Карибського моря> (2003) Гора Вербiнскi. Остання стрiчка стала головним сюрпризом лiтнього кiносезону, зiбравши тiльки у США понад 260 млн. доларiв, а Блума деякi критики називали новим Ерролом Флiнном, хоча поруч з Джоннi Деппом вiн, безумовно, грав другу скрипку. У 2004-му актор з’явився на екранах у вестернi <Нед Келлi> i в iсторичному епосi Вольфганга Петерсена <Троя> (в ролi Парiса).

Можливiсть проявити себе у головнiй ролi в блокбастерi Блум отримав, коли Рiдлi Скотт запросив його у <Царство небесне> (2005). <Взагалi-то я не збирався знiматись у ще однiй iсторичнiй драмi, - розповiдаe актор. - Але, прочитавши сценарiй в лiтаку, що летiв з Мексики, де я щойно закiнчив знiматись в <Троi>, я вирiшив вiдразу ж пiсля посадки подзвонити Рiдлi Скотту. Менi сподобалось, що Балiан не схожий на моiх попереднiх персонажiв: вiн справжнiй чоловiк>. Для цiei ролi Орландо довелось накачати м’язи, набрати 10 кг, тренуватись зi зброeю i навiть брати уроки вокалу, щоб голос став гучнiшим.

Незважаючи на провал <Царства небесного> в американському прокатi, голлiвудське майбутнe екс-ельфа поки що видаeться безхмарним. Нещодавно Блум знявся в <Елiзабеттаунi> Кемерона Кроу з Кiрстен Данст; цього разу йому довелось вчитись iмiтувати орегонський акцент. Зараз його називають кандидатом на роль наступного Джеймса Бонда, i невдовзi вiн маe зустрiтись зi своiми партнерами з <Пiратiв Карибського моря> на знiмальному майданчику продовження цього надзвичайно популярного фiльму.

Аманда Пiт народилась 11 сiчня 1972 р. у Нью-Йорку. Ii батьки, адвокат Чарлз Пiт i соцiальний робiтник Пеннi, розлучились у 1990 р. Те, що акторство – покликання Аманди, стало зрозумiло, коли одного разу, будучи разом з матiр’ю у мiсцевому театрi, вона посеред вистави вилiзла на сцену i почала iмпровiзувати. Однак пiсля закiнчення школи дiвчина пiшла вчитись до Колумбiйського унiверситету на iсторичний факультет: думка про акторство задавалась iй несерйозною. Через кiлька рокiв, вже навчаючись на передостанньому курсi унiверситету, вона опинилась на прослуховуваннi у легендарноi викладачки драматичного мистецтва Ути Хаген. Заняття у класi Хаген змусили Пiт повнiстю змiнити свiй графiк: iй довелось витримати справжнiй марафон, оскiльки унiверситет i акторська студiя знаходились у протилежних кiнцях мегаполiсу.

Через деякий час Амандi вже був потрiбен агент. Разом з подругою вона розiслала 80 своiх фотографiй в усi агентства. Пiт запросили в чотири з них, однак враження вона нiде не справила. Потiм у Аманди все ж таки з’явився свiй агент i вона почала ходити на проби для рекламних роликiв. На гонорар вiд реклами цукерок акторка жила цiлий рiк. На кiноекранi дебютувала у 1996 р. у стрiчцi Едварда Бернса <Вона eдина>. Пiт зiграла два десятка персонажiв в серiалах (<Закон i порядок>, <Центральний парк>) та малобюджетних проектах, серед яких – <Рутина> (1997) i <Оголенi тiла> (1999), однак час вiд часу з’являлась ненадовго i в бiльш престижнiй продукцii, наприклад, у комедii <Одного чудового дня> (1996) з Мiшель Пфайффер та Джорджем Клунi. Ii помiтили у комедiйному серiалi <Джек i Джил>: пiсля ролi Жаклiн Барретт на прiзвисько Джек Пiт потрапила до списку 50 найвродливiших людей планети, складеного журналом . У 2000 р. актриса з’явилась на екранах у своeму першому високобюджетному проектi – кримiнальнiй комедii <Дев'ять ярдiв> з Брюсом Вiллiсом та Метью Перрi. У цiй досить популярнiй стрiчцi вона зiграла Джилл, асистентку стоматолога, яка мрie стати найманою вбивцею. У 2002 р. Аманда знялась у трьох фiльмах: в вона зiграла музу в наркотичному дурманi, який мучить головного героя (Кiран Калкiн), в трилерi <Особливо тяжкi злочини> – подругу героiнi Ешлi Джадд, а в драмi <У чужому рядi> – дружину героя Бена Аффлека. Наступних пропозицiй вона чекала цiлих вiсiм мiсяцiв.

Сильне враження на Пiт справила спiвпраця з Джеком Нiколсоном на зйомках комедii <Кохання за правилами та без них> (2003) Ненсi Маeрс: <Я все ще намагаюсь усвiдомити факт, що я зовсiм недавно знiмалась з ним в одних сценах. Джек дивиться просто у вiчi i граe так переконливо! Це нiби ти граeш у тенiс, i хтось посилаe тобi м'яч точним ударом>. У картинi, де також знялись Даян Кiтон, Кiану Рiвз та Френсiс Макдорманд, Аманда зiграла молоду подругу героя Нiколсона, спiвробiтницю аукцiону Мерiн Баррi.
Нова зустрiч акторки з партнерами з <Дев'яти ярдiв> у продовженнi цiei картини у 2004 р. була однозначно невдалою, що пiдтвердив провал фiльму в прокатi. Натомiсть романтична комедiя <Бiльше, нiж кохання> (2005), в якiй Пiт знялась з Ештоном Катчером, змусила критикiв знову писати про неi як про багатообiцяючу актрису.

Серед зiрок, чиi кар’eри надихають ii, Аманда називаe Рiз Вiзерспун i Нiколь Кiдман. Вона сподiваeться, що наступного разу iй пощастить втiлити на екранi енергiйну героiню у стилi Ерiн Брокович.