Джек Нiколсон

Джек Нiколсон (Jack Nicholson / Джек Николсон) народився 22 квiтня 1937 р. у мiстечку Нептун (штат Нью-Джерсi). Невдовзi пiсля цього кудись зник його батько-алкоголiк, i хлопця виховували мати Етель Мей i старшi сестри Джун та Лоррейн. Тiльки на початку 70-х Джек дiзнався, що насправдi Етель Мей була його бабусею, Лоррейн – тiткою, а Джун – матiр’ю. Мабуть, таким чином родина намагалась захистити його вiд “прокляття незаконнонародженостi”.

Джек чудово вчився у школi, проявляючи здiбностi у точних та гуманiтарних науках. Вiн мiг легко вступити до унiверситету, однак пiсля закiнчення школи вирушив до Лос-Анджелесу, влаштувався клерком у вiддiлi мультфiльмiв студii “Метро-Голдвiн-Маeр” i почав вiдвiдувати рiзнi акторськi курси. Через деякий час молодий актор вже виступав на сценах маленьких театрiв, заробляючи 14 доларiв на тиждень. Вiн почав знiматися у “стрiчках класу Б” – малобюджетних вестернах, гангстерських картинах, фiльмах жахiв. Джек дебютував на екранi роллю переляканого пiдлiтка, який тримаe пiд прицiлом заручникiв, у стрiчцi “Плач, вбивця дiтей” (1958) Джаса Аддiсса, потiм грав ковбоiв, бандитiв, мотоциклiстiв. Протягом десятирiччя вiн взяв участь у створеннi 20 картин, бiльшiсть з яких знiмав або фiнансував Роджер Кормен – своeрiдний класик дешевого жанрового кiно. У 1967 р. Джек запропонував Кормену свiй сценарiй пiд назвою “Подорож”, одну з ролей у якому написав спецiально для себе. На жаль, досвiдчений ремiсник не побачив у Нiколсонi цiкавого актора i вiддав роль Брюсу Дерну. Однак “Подорож” все ж таки стала важливою подieю у життi майбутнього триразового лауреата “Оскара”: на зйомках вiн познайомився з молодими акторами Деннiсом Хоппером та Пiтером Фонда.

Через два роки Хоппер дебютував у режисурi стрiчкою “Безтурботний iздець”, в якiй вiн та Фонда зiграли двох “диких янголiв”, наiвних бунтiвникiв на мотоциклах, котрих переслiдують i врештi-решт знищують розлюченi обивателi. На невелику роль адвоката-алкоголiка Джорджа Хенсона, який разом з головними героями вирушаe на пошуки кращого життя, Хоппер запросив Рiпа Торна, але, попрацювавши з ним кiлька днiв, почав шукати замiну i згадав про Нiколсона. Наступного ранку пiсля демонстрацii “Безтурботного iздця” на Каннському фестивалi маловiдомий актор прокинувся зiркою. Його навiть висували на здобуття премii Кiноакадемii за найкращу чоловiчу роль другого плану, проте нагороду того року отримав Джиг Янг (“Загнаних коней пристрiлюють, чи не так?”).

Джек Нiколсон (Jack Nicholson / Джек Николсон) народився 22 квiтня 1937 р. у мiстечку Нептун (штат Нью-Джерсi). Невдовзi пiсля цього кудись зник його батько-алкоголiк, i хлопця виховували мати Етель Мей i старшi сестри Джун та Лоррейн. Тiльки на початку 70-х Джек дiзнався, що насправдi Етель Мей була його бабусею, Лоррейн – тiткою, а Джун – матiр’ю. Мабуть, таким чином родина намагалась захистити його вiд “прокляття незаконнонародженостi”.

Продовжити читання “Джек Нiколсон”

Пiанiст

Пiанiст (The Pianist / Пианист). Францiя-Великобританiя-Польща-Нiмеччина, 2002. Режисер Роман Поланський. У ролях: Едрiан Бродi, Томас Кречман, Ед Стоппард, Емiлiя Фокс, Френк Фiнлi, Джулiя Райнер, Джессiка Кейт Маeр, Мiхал Жебровський, Морiн Лiпман.

1+1, понедiлок 5 вересня, 00.10

1939 рiк. Нiмецькi вiйська окупують Польщу. Пiсля масових розстрiлiв у Варшавi створюють гетто, куди виселяють eврейське населення. Туди мало не потрапляe Владислав Шпiльман – знаменитий польський пiанiст. Йому вдаeться втекти i сховатися у руiнах столицi. Вижити у цих нелюдських умовах Шпiльману допомагаe нiмецький офiцер, якому дуже подобаeться його музика…

Це перший фiльм, який Поланський зняв у Польщi пiсля багаторiчноi емiграцii. З самим Шпiльманом постановник зустрiчався тричi – вперше 25 рокiв тому у Лос-Анджелесi, вдруге 10 рокiв тому у Польщi; тодi вiн навiть не пiдозрював, що колись буде екранiзувати автобiографiчну книгу цiei людини, написану вiдразу пiсля вiйни i заборонену при комунiстичному режимi. Тiльки у 2000 р. Шпiльман наважився перевидати свiй твiр, i саме тодi на нього звернув увагу Поланський. Для режисера, який пережив жахи гетто у шестирiчному вiцi, тема книги була дуже близькою, однак вiн не збирався додавати у стрiчку автобiографiчнi мотиви: “Звичайно, я внесу у картину своi знання про тi часи та подii, але я нiколи не роблю фiльми про себе. Це буде не чергова стрiчка про Холокост, а iсторiя виживання, дуже оптимiстична розповiдь про те, як людину врятувало ii мистецтво. Менi iмпонуe стиль книги Шпiльмана – вiдсторонено-безоцiночний, i ми намагатимемось зберегти його у картинi”.

Пiанiст (The Pianist / Пианист). Францiя-Великобританiя-Польща-Нiмеччина, 2002. Режисер Роман Поланський. У ролях: Едрiан Бродi, Томас Кречман, Ед Стоппард, Емiлiя Фокс, Френк Фiнлi, Джулiя Райнер, Джессiка Кейт Маeр, Мiхал Жебровський, Морiн Лiпман.

1+1, понедiлок 5 вересня, 00.10

1939 рiк. Нiмецькi вiйська окупують Польщу. Пiсля масових розстрiлiв у Варшавi створюють гетто, куди виселяють eврейське населення. Туди мало не потрапляe Владислав Шпiльман – знаменитий польський пiанiст. Йому вдаeться втекти i сховатися у руiнах столицi. Вижити у цих нелюдських умовах Шпiльману допомагаe нiмецький офiцер, якому дуже подобаeться його музика…

Це перший фiльм, який Поланський зняв у Польщi пiсля багаторiчноi емiграцii. З самим Шпiльманом постановник зустрiчався тричi – вперше 25 рокiв тому у Лос-Анджелесi, вдруге 10 рокiв тому у Польщi; тодi вiн навiть не пiдозрював, що колись буде екранiзувати автобiографiчну книгу цiei людини, написану вiдразу пiсля вiйни i заборонену при комунiстичному режимi. Тiльки у 2000 р. Шпiльман наважився перевидати свiй твiр, i саме тодi на нього звернув увагу Поланський. Для режисера, який пережив жахи гетто у шестирiчному вiцi, тема книги була дуже близькою, однак вiн не збирався додавати у стрiчку автобiографiчнi мотиви: “Звичайно, я внесу у картину своi знання про тi часи та подii, але я нiколи не роблю фiльми про себе. Це буде не чергова стрiчка про Холокост, а iсторiя виживання, дуже оптимiстична розповiдь про те, як людину врятувало ii мистецтво. Менi iмпонуe стиль книги Шпiльмана – вiдсторонено-безоцiночний, i ми намагатимемось зберегти його у картинi”.

Продовжити читання “Пiанiст”

Нiчний рейс

Як мiнiмум одне достоiнство у цього фiльму e: вiн короткий. Воно й не дивно: скiльки можна побудувати саспенс-сцен на тему “кат i жертва сидять поруч в лiтаку”? Отож, небагато.

Брехло Крейвен. Хто в прес-релiзi казав, що цього разу нiхто не буде бiгати з ножем? Бiгаe, ще й як. (А може, то так званi “труднощi перекладу”? Тодi за брехло вибач, Весе, не переймайся. Але далi не читай.) До того ж бiгають в найгiрших (чи найкращих – все залежить вiд того, як на це дивитися) традицiях “Крику”. Мабуть, по-iншому знiмати Крейвен вже не вмie. Прикро, бо така кiнцiвка була картинi зовсiм не потрiбна. Все ж можна було закiнчити ще в аеропорту одним телефонним дзвiнком. Нi, треба було тягнути сюжет до будинку головноi героiнi i там влаштовувати побиття дитини. Всi пам’ятають, як в аналогiчнiй ситуацii захищалась Сiднi “Трiнiтi” Кембелл з “Дуже страшного кiно”? Тут майже те саме. Не хвилюйтесь, нiчого важливого я не спойлернув. Чи, може, хтось дiйсно думав, що героiню “Нiчного рейсу” вб’ють?

Добиваe навiть не традицiйна для голлiвудських трилерiв двох останнiх десятилiть сила духу i здатнiсть до самозахисту маленьких американських людей (в даному випадку – покоiвки). Хоча й це трохи дратуe. Чому ж це нiколи не дратувало у фiльмах Хiчкока, наприклад? Може, актори кращi були? Ситуацii вiрогiднiшi? Або ж тому, що нiхто пафосно не заявляв у кульмiнацiйний момент: “Я присяглась, що зi мною це нiколи не трапиться знову!”

Як мiнiмум одне достоiнство у цього фiльму e: вiн короткий. Воно й не дивно: скiльки можна побудувати саспенс-сцен на тему “кат i жертва сидять поруч в лiтаку”? Отож, небагато.

Брехло Крейвен. Хто в прес-релiзi казав, що цього разу нiхто не буде бiгати з ножем? Бiгаe, ще й як. (А може, то так званi “труднощi перекладу”? Тодi за брехло вибач, Весе, не переймайся. Але далi не читай.) До того ж бiгають в найгiрших (чи найкращих – все залежить вiд того, як на це дивитися) традицiях “Крику”. Мабуть, по-iншому знiмати Крейвен вже не вмie. Прикро, бо така кiнцiвка була картинi зовсiм не потрiбна. Все ж можна було закiнчити ще в аеропорту одним телефонним дзвiнком. Нi, треба було тягнути сюжет до будинку головноi героiнi i там влаштовувати побиття дитини. Всi пам’ятають, як в аналогiчнiй ситуацii захищалась Сiднi “Трiнiтi” Кембелл з “Дуже страшного кiно”? Тут майже те саме. Не хвилюйтесь, нiчого важливого я не спойлернув. Чи, може, хтось дiйсно думав, що героiню “Нiчного рейсу” вб’ють?

Продовжити читання “Нiчний рейс”

Втiкач вiд правосуддя

Втiкач вiд правосуддя (Fugitive / Беглец от правосудия). США, 1993. Режисер Ендрю Девiс. У ролях: Харрiсон Форд, Томмi Лi Джонс, Джулiанн Мур, Йоррен Краббе, Джо Пантолiано, Андреас Катсулас.

Новий канал, субота 3 вересня, 21.15

Життя успiшного лiкаря Рiчарда Кiмбла (Форд) в одну мить летить шкереберть. Повернувшись додому, вiн бачить, як вбивають його дружину. Кiмблу не вдаeться затримати вбивцю, i його самого звинувачують у злочинi. Випадок дозволяe йому втекти з тюремного транспорту, i Рiчард розумie, що вiдтепер у нього eдиний шлях до порятунку – самому знайти вбивцю. Однак на нього починаe полювання досвiдчений мисливець за втiкачами, судовий виконавець Сем Джерард (Джонс)…

Вдалий трилер, який, здаeться, не мiстить жодних оригiнальних компонентiв, але чудово знятий i розiграний. Зайняв друге мiсце у списку найкасовiших картин 1993 р. (пiсля “Парку Юрського перiоду”) i був номiнований на “Оскар” в кiлькох категорiях, в тому числi як найкращий фiльм року, однак eдиним, хто отримав академiчну нагороду, був Томмi Лi Джонс (за роль другого плану).

Втiкач вiд правосуддя (Fugitive / Беглец от правосудия). США, 1993. Режисер Ендрю Девiс. У ролях: Харрiсон Форд, Томмi Лi Джонс, Джулiанн Мур, Йоррен Краббе, Джо Пантолiано, Андреас Катсулас.

Новий канал, субота 3 вересня, 21.15

Життя успiшного лiкаря Рiчарда Кiмбла (Форд) в одну мить летить шкереберть. Повернувшись додому, вiн бачить, як вбивають його дружину. Кiмблу не вдаeться затримати вбивцю, i його самого звинувачують у злочинi. Випадок дозволяe йому втекти з тюремного транспорту, i Рiчард розумie, що вiдтепер у нього eдиний шлях до порятунку – самому знайти вбивцю. Однак на нього починаe полювання досвiдчений мисливець за втiкачами, судовий виконавець Сем Джерард (Джонс)…

Продовжити читання “Втiкач вiд правосуддя”

Рене Зельвегер

Рене Зельвегер (Renee Zellweger / Рене Зельвегер) народилася 25 квiтня 1969 р. у мiстi Кетi (штат Техас). Мiстечко було настiльки маленьким, що у ньому не було кiнотеатрiв i телебачення, тому свiй перший фiльм майбутня акторка побачила вже пiд час навчання у коледжi. Рене вiдвiдувала драматичну студiю, була активною учасницею шкiльних команд з легкоi атлетики та баскетболу i головою групи пiдтримки футбольноi команди. Дiвчина хотiла потрапити на Олiмпiйськi iгри, для чого серйозно займалася бiгом та гiмнастикою, але через травму про цю мрiю iй довелося забути. Пiсля закiнчення школи у 1987 р. Рене залишила рiдне мiстечко i вступила в унiверситет мiста Остiн на факультет журналiстики. Вона брала участь у кiлькох студентських постановках i час вiд часу iздила на рiзнi кiнопроби, проте eдине, чого iй вдалося тодi досягти, – це зйомки у рекламi пива та кiлькох телевiзiйних стрiчках.

Свою першу помiтну роль Зельвегер зiграла в однiй з частин кiносерiалу жахiв “Техаська рiзанина бензопилою” (1994). “Менi радили не ходити на проби, – згадуe вона, – однак я подумала, що або я пiду туди i прочитаю якийсь монолог, або все одно буду сидiти весь вечiр бiля телевiзора з пивом”. Пiд час зйомок у “Рiзанинi” Рене вдалося отримати роль у картинi “Кохання i кольт 45-го калiбру”, завдяки якiй ii помiтили у Голлiвудi.

Переiхавши у Лос-Анджелес, акторка зiграла шкiльну вчительку, закохану в автора роману “Конан-варвар” Роберта Говарда, у мелодрамi “Цiлий свiт” (1996). Ця ii робота справила враження на агентiв, якi шукали актрису на роль самотньоi молодоi матерi Доротi Бойд у фiльмi “Джеррi Магвайр”. Незважаючи на те, що конкурентками Зельвегер були справжнi зiрки (Патрiшiя Аркетт, Марiса Томей, Вайнона Райдер, Брiджет Фонда, Мiра Сорвiно), режисер Кемерон Кроу, продюсер Джеймс Л. Брукс та головний виконавець Том Круз обрали саме ii. “У нiй поeднуються зворушлива простота i доброта, – казав про свою партнерку Круз. – Це i була наша Доротi”. За “Джеррi Магвайра” Рене вiдзначили призом “Блокбастер” за другорядну роль.

Рене Зельвегер (Renee Zellweger / Рене Зельвегер) народилася 25 квiтня 1969 р. у мiстi Кетi (штат Техас). Мiстечко було настiльки маленьким, що у ньому не було кiнотеатрiв i телебачення, тому свiй перший фiльм майбутня акторка побачила вже пiд час навчання у коледжi. Рене вiдвiдувала драматичну студiю, була активною учасницею шкiльних команд з легкоi атлетики та баскетболу i головою групи пiдтримки футбольноi команди. Дiвчина хотiла потрапити на Олiмпiйськi iгри, для чого серйозно займалася бiгом та гiмнастикою, але через травму про цю мрiю iй довелося забути. Пiсля закiнчення школи у 1987 р. Рене залишила рiдне мiстечко i вступила в унiверситет мiста Остiн на факультет журналiстики. Вона брала участь у кiлькох студентських постановках i час вiд часу iздила на рiзнi кiнопроби, проте eдине, чого iй вдалося тодi досягти, – це зйомки у рекламi пива та кiлькох телевiзiйних стрiчках.

Продовжити читання “Рене Зельвегер”

Нокдаун

Нокдаун (Cinderella Man / Нокдаун). Бiографiчна драма. США, 2005. Режисер Рон Говард. У ролях: Расселл Кроу, Рене Зельвегер, Коннор Прайс, Пол Гiаматтi, Крейг Б’eрко, Педдi Консiдайн.

Боксеру-важковаговику Джиму Бреддоку (1905-1974) пiсля кiлькох переломiв рук заборонили виходити на ринг. Остаточно спустошений економiчною кризою, вiн брався за будь-яку роботу, щоб прогодувати дружину та трьох дiтей. Одного разу йому дозволили попрацювати “грушею” у претендента на чемпiонський титул, однак невдовзi Бреддок здобув кiлька перемог i сам став чемпiоном. 13 червня 1935 р., вийшовши на ринг голодним, Джим виграв 15-раундовий двобiй у Макса Баeра, вiдомого своeю жорстокiстю спортсмена, який вбив на рингу двох противникiв.

Цю стрiчку дехто називаe “Фаворитом-2”, оскiльки ii дiя вiдбуваeться у часи Великоi депресii 30-х рокiв. Iнша неофiцiйна назва цiei картини – “Iгри розуму-2”, тому що на ii знiмальному майданчику знову зустрiлись Расселл Кроу, режисер Рон Говард, сценарист Акiва Голдсман та продюсер Браян Грейзер. Насправдi ж фiльм називаeться “Чоловiк на прiзвисько Попелюшка”. Як i “Фаворит”, стрiчка розповiдаe про невдаху, який пiд час Великоi депресii став кумиром мiльйонiв.

Проект розроблявся у Голлiвудi з 2000 р. Головна роль призначалась Бену Аффлеку, а на мiсце режисера претендували Бiллi Боб Торнтон та Лассе Хальстрьом. Проте всi вони через деякий час вiдмовились, i проектом зайнялись Кроу i Говард, якi пiсля “Iгор розуму” хотiли знову попрацювати разом. Лауреат “Оскара” за “Гладiатора” почав готуватись до новоi ролi вiдразу ж пiсля завершення зйомок “Володаря морiв”. Робити з кiнозiрки боксера доручили австралiйцю Джо Багнеру, але потiм його без пояснень замiнили Анджело Дандi. Патрiарх серед тренерiв, який готував Вiлла Смiта до ролi Мохаммеда Алi, провiв мiсяць в Австралii, допомагаючи Расселлу оволодiти боксерською технiкою 30-х. Пiсля початку зйомок режисер зробив Дандi консультантом з боксерських боiв. Пiд час тренувань Кроу отримав травму плеча i перенiс другу операцiю (вперше вiн пошкодив плече пiд час пiдготовки до фiльму “Флора Плам”), однак навiть це використав собi на користь: актор змiг зрозумiти, що вiдчував його герой – професiонал, часто змушений вiдпочивати через травми.

Нокдаун (Cinderella Man / Нокдаун). Бiографiчна драма. США, 2005. Режисер Рон Говард. У ролях: Расселл Кроу, Рене Зельвегер, Коннор Прайс, Пол Гiаматтi, Крейг Б’eрко, Педдi Консiдайн.

Боксеру-важковаговику Джиму Бреддоку (1905-1974) пiсля кiлькох переломiв рук заборонили виходити на ринг. Остаточно спустошений економiчною кризою, вiн брався за будь-яку роботу, щоб прогодувати дружину та трьох дiтей. Одного разу йому дозволили попрацювати “грушею” у претендента на чемпiонський титул, однак невдовзi Бреддок здобув кiлька перемог i сам став чемпiоном. 13 червня 1935 р., вийшовши на ринг голодним, Джим виграв 15-раундовий двобiй у Макса Баeра, вiдомого своeю жорстокiстю спортсмена, який вбив на рингу двох противникiв.

Продовжити читання “Нокдаун”