Місяць: Лютий 2007

Француз Баблуані повернув трилер до його початкового призначення (саме слово означає збудження, глибоке хвилювання) – створення відчуття тривоги, що переходить у неконтрольований жах і примушує хвилюватись за героя. Тому що, відмовившись від багатьох сучасних жанрових принад (його стрічка не має високого бюджету та зоряного акторського складу, і знято її на чорно-білу плівку), він створив саме жанрове кіно, продемонструвавши силу конкретного жанру.

Як відомо, можливості жанру найкраще проявляються і випробовуються саме у постановці малобюджетній (тому культовий статус мають, наприклад, фільми Роджера Кормена), тоді як високобюджетні часто розмивають жанрові кордони і намагаються відволікти глядацьку увагу на якісь яскраві деталі, цікаві самі по собі. У “13” аскетична картинка з мінімумом діалогів (не більше, ніж треба, щоб зрозуміти, що відбувається на екрані) часом може викликати жах справжній, тваринний. Можливо, тому, що до цього не докладаються великі, надмірні зусилля: ніякого залякування, стрибків з темряви на глядача та інших дешевих ефектів. Тільки людина, її непродуманий, дурний вибір, який, фактично, був стрибком навмання, і пістолети, один з яких вона тримає в руці, а інший націлений їй у голову.

Кілька років тому один двадцятирічний телепень на ім’я Джессі Джеймс Голівуд сам собі, як це водиться у підлітків, створив велику проблему в житті – він занадто загрався у гру в “бандитів-жертв”. На превеликий його жаль вона виявилась дуже реальною, і після вбивства Ніка Марковіца, молодшого брата одного свого боржника, йому довелось кидати усі свої спортивні машини та шикарні будинки і тікати в Бразилію, де він працював викладачем англійської мови доки його не знайшла поліція. Затриманий менше року тому Джессі зараз чекає суду, який майже гарантовано винесе йому смертельний вирок – викрадення та вбивство дітей в США дуже не люблять і від наслідків, зазвичай, не рятують ані гроші, ані зв’язки.

А поки поліція бігала за реальним вбивцею, в Голівуді “по гарячим слідам” вже писався сценарій фільму – просто вражаюча оперативність, адже до закриття справи не можна розкривати її обставини навіть в місцевій газеті, тим паче в блокбастері зі світовим прокатом. Власне, мабуть кінематографістам набридло чекати, поки Джессі упіймають – але його спіймали якраз під оголошення прем’єри фільму і за вироком суду її довелось відкласти на рік, змінити імена та деякі обставини. Стрічку назвали “Альфа-дог” – так називають першу собаку в упряжці або вожака зграї, хоча їй пасували б і назви на зразок “Молоді скажені пси” чи “Pulp Fiction для підлітків”. Кримінальна тематика завдяки людям, яким властиво зневажати будь-які закони, практично невичерпна – кожна справа із сейфів правоохоронних органів може слугувати за основу для нового фільму, а подробиці цих справ мають таку життєву реалістичність, якої не вигадає жоден сценарист.