Про кіно українською
Назва, як і прес-реліз, певною мірою вводять в оману. Бо йдеться у фільмі зовсім не про вибрики людського мозку, а про свідомі і часом логічні маніпуляції з часом. Якщо не брати до уваги декілька цілком особистих вражень головних героїв, зумовлених саме цією причиною, то термін “дежа вю” тут взагалі не до чого. Це зовсім не означає, що кіно вам не сподобається.
Це професійно і досить майстерно зроблений “блокбастер для недурних”. Теорії Ейнштейна, маніпуляції з минулим і паралельні світи – все це подається з достатньою для двохгодинного фільму переконливістю, з розумними обмеженнями щодо подорожей у часі. Щодо проблеми змін у минулому, які можуть суттєво змінити теперішнє (питання, яке взагалі-то виходить за межі голлівудського світогляду), тут у “фабрики мрій” є два головних штампи. Перший – будь-яка найменша зміна у минулому призведе до наслідків (найчастіше руйнівних) у теперішньому – ефект метелика, продемонстрований в однойменному фільмі. Другий – як не намагайся, хід історії не змінити: у “Машині часу”, наприклад, скільки не намагається головний герой врятувати кохану у минулому, нічого не виходить.
Назва, як і прес-реліз, певною мірою вводять в оману. Бо йдеться у фільмі зовсім не про вибрики людського мозку, а про свідомі і часом логічні маніпуляції з часом. Якщо не брати до уваги декілька цілком особистих вражень головних героїв, зумовлених саме цією причиною, то термін “дежа вю” тут взагалі не до чого. Це зовсім не означає, що кіно вам не сподобається.
Просто сказати, що цей фільм чекали, буде недостатньо. Навіть екранізація славнозвісної гри “DOOM” не наробила такого шуму на пострадянському просторі, як повідомлення про початок роботи над створенням фільму за книжкою Марії Семьонової – популярність “Вовкодава” в середовищі фанів фентезі поступається хіба що Професору та серії Сапковського про Цирі і Геральта.
Зроблений за незмінними з часів Говарда канонами, “Вовкодав” вигідно відрізнявся незвичним матріархатним ухилом та магічною частиною, що базувалась на слав’янській міфології, яка виглядала новинкою на фоні ельфів та гномів, що заполонили собою сторінки фентезійних книжок – все інше було на місці: самотній герой, який виріс та змужнів на каторзі, куди він був проданий вбивцями своєї сім’ї, і відтепер живе бажанням помсти, а після неї намагається знайти своє місце в такому незвичному для нього світі.
Просто сказати, що цей фільм чекали, буде недостатньо. Навіть екранізація славнозвісної гри ["DOOM"->doom] не наробила такого шуму на пострадянському просторі, як повідомлення про початок роботи над створенням фільму за книжкою Марії Семьонової – популярність "Вовкодава" в середовищі фанів фентезі поступається хіба що Професору та серії Сапковського про Цирі і Геральта.
Дежа вю (Deja vu / Дежа вю). Фантастичний трилер. США, 2006. Режисер Тоні Скотт. У ролях: Дензел Вашингтон, Пола Петтон, Вел Кілмер.
Агент ФБР Даг Карлін отримує можливість подорожувати у часі і запобігати скоєнню злочинів. Під час одного з таких візитів він закохується у жінку, яку невдовзі мають вбити. Чи зможе Даг врятувати кохану і не змінити хід історії?
Дежа вю (Deja vu / Дежа вю). Фантастичний трилер. США, 2006. Режисер [Тоні Скотт->tony-scott]. У ролях: [Дензел Вашингтон->denzel-washington], Пола Петтон, [Вел Кілмер->val-kilmer].
Агент ФБР Даг Карлін отримує можливість подорожувати у часі і запобігати скоєнню злочинів. Під час одного з таких візитів він закохується у жінку, яку невдовзі мають вбити. Чи зможе Даг врятувати кохану і не змінити хід історії?
Макс (Max / Макс). Канада-Німеччина, 2002. Режисер Менно Мейджес. У ролях: Джон К’юсак, Ноа Тейлор, Моллі Паркер, Лілі Собєскі, Ульріх Томсен, Джанет Сузман, Дейвід Горовіч, Пітер Капалді, Кевін Маккідд, Джон Грілло, Каролін Фіні, Джудіт Хернаді, Андор Тімар.
К1, п’ятниця 19 січня, 00.05
Дія відбувається у Німеччині у 1918 р. Макс Ротман (К’юсак), власник художньої галереї і ветеран Першої світової війни, знайомиться з капралом Адольфом Гітлером (Тейлор), який мріє стати художником. Але командир Гітлера звертає увагу на надзвичайні ораторські здібності підлеглого і пропонує йому бути «голосом нової Німеччини»…
Макс (Max / Макс). Канада-Німеччина, 2002. Режисер Менно Мейджес. У ролях: [Джон К’юсак->john-cusak], Ноа Тейлор, Моллі Паркер, [Лілі Собєскі->lili-sobieski], Ульріх Томсен, Джанет Сузман, Дейвід Горовіч, Пітер Капалді, Кевін Маккідд, Джон Грілло, Каролін Фіні, Джудіт Хернаді, Андор Тімар.
К1, п’ятниця 19 січня, 00.05
Дія відбувається у Німеччині у 1918 р. Макс Ротман (К’юсак), власник художньої галереї і ветеран Першої світової війни, знайомиться з капралом Адольфом Гітлером (Тейлор), який мріє стати художником. Але командир Гітлера звертає увагу на надзвичайні ораторські здібності підлеглого і пропонує йому бути «голосом нової Німеччини»…
номінації “Найкраща драма” приз отримав “Вавилон” Алехандро Гонсалеса Іньярріту (на Каннському фестивалі цю стрічку відзначили преміями за режисуру та монтаж і нагородою екуменічного журі). Натомість картина “Дрімгерлз” виборола три нагороди: її визнали найкращим фільмом у жанрі “Комедія / мюзикл”, а Дженніфер Хадсон та Едді Мерфі – найкращими виконавцями ролей другого плану.
Кримінальна драма Мартіна Скорсезе “Відступники” здобула лише одну нагороду – за найкращу режисуру. Більшість критиків та кіноманів безпомилково вгадали переможців у боротьбі за “Глобуси” за найкращі драматичні ролі – ними стали англійка Хелен Міррен, яка зіграла англійську королеву Єлизавету ІІ у стрічці “Королева”, та афро-американець Форест Вітекер, який створив образ президента Уганди Іді Аміна у фільмі “Останній король Шотландії”. “Золоті глобуси” за найкращі комедійні ролі дістались Меріл Стріп (“Диявол носить “Прада”) та Саші Барону Коену (“Борат”).
У номінації “Найкраща драма” приз отримав [“Вавилон”->babel] Алехандро Гонсалеса Іньярріту (на Каннському фестивалі цю стрічку відзначили преміями за режисуру та монтаж і нагородою екуменічного журі). Натомість картина [“Дрімгерлз”->dreamgirls] виборола три нагороди: її визнали найкращим фільмом у жанрі “Комедія / мюзикл”, а [Дженніфер Хадсон->jennifer-hudson] та [Едді Мерфі->eddie-murphy] – найкращими виконавцями ролей другого плану.
У маленького поросяти Вілбура вочевидь погана карма, через яку його постійно підстерігає смерть. Першого разу вона прийшла по нього одразу після народження – Вілбур народився слабким та зайвим, за що повинен був бути вбитий господарем, але тоді маленька донька містера Цукермана відвоювала пацика і зробила з нього живу ляльку, з якими так полюбляють гратися маленькі дівчатка. Після такої невдачі невблаганна смерть вирішила зачекати до зими, адже воно “весняне”, тому його майбутнє – чільне місце на різдвяному столі. І знову, дякуючи долі, йому допоможе сліпий випадок і життєва недосвідченість – він потоваришує з павучихою Шарлотою, а вона за добре ставлення обов’язково допоможе йому усіма методами, які тільки доступні для її маленьких восьми лапок.
Цей рік буде мабуть самим “тваринним” за всю історію голівудського кінематографу – кількість стрічок різного роду, в яких задіяно маленьких сусідів людини по планеті, просто неймовірна. Цілком логічним виглядає завершення року так само, як він пройшов – під чергову стрічку про тварин. Іншою закономірністю сучасного кінематографу стають екранізації – вся рать сценаристів Голівуду не може забезпечувати індустрію прийнятної якості оригінальними сценаріями з такою швидкістю, тому за основу все частіше беруться або вже випущені колись фільми, або книжки.
У маленького поросяти Вілбура вочевидь погана карма, через яку його постійно підстерігає смерть. Першого разу вона прийшла по нього одразу після народження – Вілбур народився слабким та зайвим, за що повинен був бути вбитий господарем, але тоді маленька донька містера Цукермана відвоювала пацика і зробила з нього живу ляльку, з якими так полюбляють гратися маленькі дівчатка. Після такої невдачі невблаганна смерть вирішила зачекати до зими, адже воно "весняне", тому його майбутнє – чільне місце на різдвяному столі. І знову, дякуючи долі, йому допоможе сліпий випадок і життєва недосвідченість – він потоваришує з павучихою Шарлотою, а вона за добре ставлення обов’язково допоможе йому усіма методами, які тільки доступні для її маленьких восьми лапок.
Про голлівудську хворобу подвоювати я вже писав. Виходили в один сезон два фільми про Робін Гуда і два фільми про Колумба, дві стрічки про вулкани і дві стрічки про гігантські метеорити. Цього разу на екранах з’явились майже одночасно дві картини, присвячені боротьбі за виживання індіанських племен у прадавні роки.
Більш за все “Слідопит” нагадує варіант гібсонівського “Апокаліпто” для бідних. Звичайно, в них описуються різні історичні періоди, але сюжетна схема напрочуд подібна: молодий чоловік стає свідком майже повного знищення свого племені вкрай жорстокими загарбниками, випадково рятується і знищує якусь частину своїх нових кровних ворогів, використовуючи свій розум та м’язи. Не можна сказати, що це кінотвори одного рівня: на тлі більш драматичного, безжалісного до глядача і зовсім не дурного “Апокаліпто” “Слідопит” здається нудним, позбавленим сенсу і майже дитячим, незважаючи на зовсім не дитячий рівень жорстокості.
Про голлівудську хворобу подвоювати я вже писав. Виходили в один сезон два фільми про Робін Гуда і два фільми про Колумба, дві стрічки про вулкани і дві стрічки про гігантські метеорити. Цього разу на екранах з’явились майже одночасно дві картини, присвячені боротьбі за виживання індіанських племен у прадавні роки.
