Чергова екранізація безсмертного роману Дюма, яку зараз можна переглянути у форматі 3D у львівській “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”, викликає суперечливі почуття. З одного боку, намішали у фільмі багато чого, часто недоречного, з метою “осучаснити”. З іншого – ця адаптація принаймні краща за “Трьох мушкетерів” Герека та “Мушкетера” Хаямса, і її можна назвати хоча б в якійсь мірі близькою до першоджерела за духом.
Чимало епізодів та сюжетних ліній роману в картині зберегли, в тому числі завжди популярну гонитву за підвісками (хоча останню відчутно підкоректували). Стосунки між центральними персонажами більш-менш відповідають класиці, фарсу немає – тільки окремі жарти, і навіть відчуття старомодної романтики час від часу виникає. Але при цьому ми маємо початок фільму не для слабкодухих (трійця мушкетерів виконує місії в інших країнах у стилі Бонда, а четверта у їхній команді… Міледі), літаючі кораблики, абордажні бої, що намагаються перевершити [“Піратів Карибського моря”->pirates-of-the-caribbean], коди да Вінчі і ще багато чого спеціально для сучасної публіки. В результаті межу між історично-пригодницьким фільмом і коміксом “Мушкетери” перетинають досить-таки часто.
Акторів підібрали дуже непогано, причому найкраще виглядають маловідомі. З Логана Лермана вийшов чудовий д’Артаньян, енергійний і нахабний. Метью Макфейден – майже ідеальний Атос, просто у нього не завжди добрий сценарний матеріал. Портос і Араміс теж картини не псують – з четвіркою автори фільму вгадали, тут сперечатись важко, тільки аби ж ця четвірка ще не роз’їжджала на літаючих кораблях… [Крістоф Вальц->christoph-waltz] – гідний Рішельє, але не найкращий, і в “Безславних покидьках” він виглядав значно жвавішим. [Орландо Блум->orlando-bloom] як Бекінгем емоцій майже не викликає, бо неможливо зрозуміти, лиходій його персонаж чи просто фанат літаючих корабликів. У [Мілли Йовович->milla-jovovich] є окремі хороші моменти, але бажання авторів перетворити Міледі на агента 007 у сукні фільму шкодить однозначно, – виходить ще гірше, ніж з Ірен Адлер в останньому “Шерлоку”.
Саме з “Холмсом” від Дауні “Мушкетерів” порівняти найпростіше. З метою привабити якомога ширше коло глядачів напхали в сценарій багато зайвого – інколи це зайве розважає, інколи просто смішить, а часом ні те, ні інше, як, наприклад, стосунки між королем і королевою, про яких краще забути відразу після перегляду. Але книжку автори явно читали і навіть постаралися зберегти основу. Вони не змусили мушкетерів битися за допомогою кунг-фу, не вбили батька д’Артаньяна і не втопили кардинала в підземній річці. На 60% це Дюма – дуже непоганий відсоток за нинішніми стандартами. Приємні молоді актори, грамотно знятий екшн та нестаріючий сюжет про справжню дружбу – хіба не привід проголосувати за продовження, яке студії, судячи з фіналу, ну дуже хочеться зняти?