Гнів титанів

Після слабенької [“Битви титанів”->clash-of-the-titans] на продовження чекали вже без великого ентузіазму, але усі задіяні в проекті запевняли, що в ньому все буде набагато краще. В принципі, так воно і є – якщо й не набагато, то принаймні краще.

wrath_of_the_titans1.jpg

Цього разу на експозицію витрачається зовсім небагато часу: змови і битви починаються мало не з самого початку. [Вортінгтон->sam-worthington] у головній ролі – все ще середній рівень, але ниє на життя він вже значно менше, майже без заперечень береться за меч, коли лихо стукає у двері. [Розамунд Пайк->rosamund-pike] у ролі Андромеди – суттєве покращення у порівнянні з виконавицями обох жіночих ролей у “Битві”. Тобі Кеббел непогано впорався з амплуа комічного помічника, який розбавляє жартами найнебезпечніші ситуації.

wrath_of_the_titans2.jpg

[Нісон->liam-nison] у ролі Зевса теж сприймається трохи краще, ніж у “Битві”: персонаж все ще більше нагадує Санту з блискавкою, ніж суворого й владного царя богів, проте тут йому дали можливість показати себе у битві. Аїд [Фіннеса->ralph-fienness] цього разу є не найголовнішим і не найзлішим лиходієм, що пішло йому на користь: цей актор краще виглядає у ролях людей (або істот), які борються зі своєю темною стороною, ніж в амплуа стовідсоткового лиходія (його Волдеморт все ж таки ніколи не був по-справжньому страшним). На тлі Фіннеса Едгар Рамірес у ролі Ареса здається дуже одноманітним, ну а третій лиходій – Кронос – це просто великий ходячий спецефект, хоча й досить вражаючий. Краще за всіх запам’ятовується [Білл Найджи->bill-nijy] у ролі напівбожевільного бога-вигнанця.

wrath_of_the_titans3.jpg

Спецефекти використані відносно економно (якщо порівнювати з “Джоном Картером”, наприклад). Скажімо, лише декілька чудовиськ справді детальні й виразні, а на решті (наприклад, на Мінотаврі, який, до речі, заблукав у зовсім не свій міф) помітно зекономили, хоча завдяки IMAX-3D ефект справжнього великого видовища все ж таки виникає (у Львові у подібному форматі стрічку можна переглянути у “Планеті кіно” торгівельно-розважального комплексу “King Cross Leopolis”).

Підсумок: сіквел, який залишає позаду оригінал, хоча й не хапає зірок з неба. Рекомендується тим, хто любить грецьку міфологію, але спокійно ставиться до її вільного використання на екрані.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *