Рок на віки

Спроба поєднати дві речі, які не дуже добре пасують одна одній, – класичний мюзикл про Попелюшку (тобто Попелюшок) і рок-н-рол з усією його атрибутикою – мала певний успіх на Бродвеї, тому сюжет перенесли на кіноекран. Тому оцінювати його слід відразу за двома категоріями – як мюзикл і як художній фільм.

rock_of_ages1.jpg

Як мюзикл стрічка працює цілком гідно. Пісень і танців дуже багато, музичні номери, фактично, переходять один в інший із зовсім короткими зв’язками – звичайними сценами з діалогами. Використано багато хітів, які легко впізнати, деякі з них отримали яскраві і досить нестандартні варіації (це стосується, наприклад “Hit Me with Your Best Shot” у виконанні [Зети-Джонс->catherine-zeta-jones]). У плані співу і рухів хороший професійний рівень демонструють і головні виконавці, і другорядні, в тому числі [Круз->tom-cruise].

Якщо ж розглядати “Рок на віки” як художній фільм взагалі, то помітні деякі проблеми. У першу чергу це двоє головних виконавців, яким бракує і зіркової присутності, і акторського таланту: якщо [Хаф->julianne-hough] може працювати хоча б у двох режимах (або пускати бісики очима, або не пускати), то у Бонети вираз обличчя майже не змінюється, в якому б настрої не був головний герой. Тому й хронометраж працює проти фільму: цим двом приділено забагато екранного часу, протягом якого інтерес до картини падає практично до нуля, особливо з урахуванням того, що сюжет майже повністю повторює не дуже вдалий “Бурлеск”. Краще було б не робити голосистих закоханих головними героями, а просто дати їм далекі від центру сюжету місця в загальному ансамблі.

rock_of_ages2.jpg

Стрічку рятують другорядні персонажі. [Гіаматі->paul-giamati], як завжди, переконливий у ролі слизького менеджера, [Болдуїн->alec-baldwin] колоритно грає власника клубу, а [Бренд->russel-brand] одночасно розважає і розважається у ролі його помічника (музичний номер цих двох – окрема пісня). Зета-Джонс нагадує про те, що “Оскар” за [“Чикаго”->chicago] був цілком заслуженим, хоча у неї екранного часу цього разу зовсім небагато. А Круз виконав тут одну зі своїх найцікавіших ролей за, напевно, всю його кар’єру: його рок-ідол, весь час п’яний і наколотий “динозавр”, який проводить час в оточенні табуна дівуль і дресированого гамадрила, ніби збирає фільм докупи і надає йому зміст. Якби рок у стрічці уособлювали лише Хаф і Бонета, було б важко зрозуміти, чому ж він “на віки”.

rock_of_ages3.jpg

Підсумок: непоганий рок-мюзикл, який виграє за рахунок акторів у другорядних ролях, у першу чергу Круза. Сюжет стандартний, але велика кількість якісних музичних номерів може зацікавити прихильників жанру і року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *