У 1997-му Баррі Левінсон зняв чудову і вельми гостру стрічку “Шахрайство” (або, якщо взяти дослівний переклад, “Хвіст махає собакою”), в якій йшлося про владу засобів масової інформації, які використовують у своїх цілях політики та великий бізнес. Тому, йдучи на “Людину року”, заздалегідь готуєшся до подібного задоволення, враховуючи, що акторський ансамбль майже не слабший, ніж у “Шахрайстві”. Однак отримуєш не зовсім те, чого чекав.
Комедіант, який йде у політику, – сюжет з безмежним потенціалом для політичної сатири, і на початку стрічка дійсно рухається у цьому напрямку. Хоча й без зайвого блазнювання – можна було, наприклад, зробити відверті карикатури з обох основних кандидатів у президенти, але автори від цього утримуються. І правильно роблять: у даному випадку чим реалістичніше, тим смішніше, бо потрібний ефект виникає саме з подібності усіх цих політичних промов, обіцянок і виразів обличчя до того, що кожен багато разів бачив і чув, незалежно від того, в якій країні живе.
У 1997-му Баррі Левінсон зняв чудову і вельми гостру стрічку “Шахрайство” (або, якщо взяти дослівний переклад, “Хвіст махає собакою”), в якій йшлося про владу засобів масової інформації, які використовують у своїх цілях політики та великий бізнес. Тому, йдучи на “Людину року”, заздалегідь готуєшся до подібного задоволення, враховуючи, що акторський ансамбль майже не слабший, ніж у “Шахрайстві”. Однак отримуєш не зовсім те, чого чекав.
Продовжити читання “Людина року”
