Липень 2005 – Сторінка 2

Все або нiчого

Все або нiчого (The Longest Yard / Все или ничего). Спортивна комедiя. США, 2005. Режисер Пiтер Сiгал. У ролях: Адам Сендлер, Крiс Рок, Берт Рейнольдс, Ед Лотьe, Вiльям Фiхтнер, Джеймс Кромвелл, Неллi, Клорiс Лiчмен, Браян Босворт, Майкл Iрвiн, Трейсi Морган.

Пол Крю (Сендлер), знаменитий квотербек, потрапляe до в’язницi. Про його футбольний талант знають всi, i начальник тюрми Хейзен (Кромвелл) пропонуe Крю зiбрати команду i зiграти матч проти охоронцiв. Пол починаe готувати свою команду за допомогою знаменитого чемпiона та тренера Нейта Скарборо (Рейнольдс), який теж сидить у цiй тюрмi.

Справжня назва фiльму – “Найдовший ярд”, i це римейк знятоi у 1974 р. однойменноi картини Роберта Олдрiча з Бертом Рейнольдсом у головнiй ролi. Про рiшення робити римейк студiя “Парамаунт” повiдомила у липнi 2003 р. Шукати головних виконавцiв почали у сiчнi 2004 р.: саме тодi у цьому списку з’явилось iм’я Адама Сендлера. Спочатку комiк збирався обмежитись продюсерськими функцiями, однак, ознайомившись з останнiм варiантом сценарiю Шелдона Тернера та Тiма Херлiхi, вирiшив зiграти головну роль. Режисер Сiгал ранiше працював з Сендлером над фiльмами “50 перших поцiлункiв” та “Керування гнiвом”. На початку травня 2004 р. стало вiдомо, що одну з ролей у картинi гратиме Берт Рейнольдс. “Я радий, що фiльм, знятий 30 рокiв тому, все ще актуальний сьогоднi”, – каже вiн. У “Все або нiчого” дебютував на кiноекранi репер Неллi. Ролi охоронцiв зiграли чемпiон з кiкбоксингу Боб Сеп, борцi-чемпiони Бiлл Голдберг, Стiв Остiн, Кевiн Неш та колишнi гравцi Нацiональноi футбольноi лiги – це мало додати достовiрностi футбольним сценам. Чотириразовий чемпiон свiту Бiлл Романовський зiграв найжорстокiшого охоронця. “Пiсля уходу з футболу втрачаeться вiдчуття товариства, – каже вiн. – Сумуeш за командою, за друзями. Ця роль багато в чому компенсувала це”. Серед акторiв, з якими вели переговори, але якi не з’являться на екранi, – Гарi Олдмен i Снуп Догг.

Комiк Крiс Рок, який виконав у стрiчцi одну з головних ролей, розповiдав, що актори i автори фiльму надихались картиною 1974 р. Перед початком зйомок Сендлера тренували колишнiй професiйний квотербек Шон Селiсберi та тренер Марк Еллiс. Продюсери запевняють, що актор робив великi успiхи на тренуваннях. Автори стрiчки обшукали всю краiну вiд Чикаго до Лос-Анджелесу у пошуках тюрми в повнiй iзоляцii. Такою виявилась в’язниця пiд назвою “Стара труба” у штатi Нью-Мексико, закрита 20 рокiв тому. Ця тюрма також давала потрiбний вид на пустелю. Зйомки почались 19 липня 2004 р. Фiнальний футбольний матч знiмали на стадiонi коледжу Ель Камiно в Лос-Анджелесi.

Крикуни

Крикуни (Screamers / Крикуны). США, 1996. Режисер Крiстiан Дюгей. У ролях: Пiтер Веллер, Рой Дюпуi, Дженнiфер Рубiн, Ендi Лоeр, Рон Вайт.

ICTV, понедiлок 25 липня, 21.00

Джозеф Хендрiксон (Веллер), офiцер Альянсу, армii повстанцiв, керуe обороною застави на Сiрiусi 6Б, опорному пунктi у протистояннi з НЕБ – Новим Економiчним Блоком. Новий козир НЕБ у вiйнi з Альянсом – “крикуни”, зброя, запрограмована на знищення усiх форм життя. Однак головнi проблеми починаються, коли ця зброя починаe саморозвиватись… Стрiчка маe зацiкавити прихильникiв творчостi Фiлiпа К. Дiка, бо це екранiзацiя одного з його творiв (за оповiданнями й романами Дiка знято такi стрiчки, як “Блейд-раннер”, “Згадати усе”, “Особлива думка”). Як для фантастики з невеликим бюджетом i без вiдомих iмен – дуже непогано.

ICTV, понедiлок 25 липня, 21.00

Мiсячна миля

Мiсячна миля (Moonlight Mile / Лунная миля). США, 2002. Режисер Бред Сiлберлiнг. У ролях: Дастiн Хоффман, Сюзан Сарандон, Джейк Гiлленхаал, Еллен Помпео, Холлi Хантер, Дебнi Коулмен.

ENTER-фiльм, недiля 24 липня, 18.10

Пiсля трагiчноi загибелi своei нареченоi юнак Джо Наст змушений робити важливий вибiр. З одного боку – приголомшенi нещастям батьки нареченоi, торговець нерухомiстю Бен Флосс та його дружина, письменниця Джоджо, якi наполягають, щоб Джо жив з ними i став дiловим партнером Бена. З iншого – нове кохання i надiя на щасливе життя…

ENTER-фiльм, недiля 24 липня, 18.10

Стрiчка, названа на честь знаменитоi пiснi “Роллiнг Стоунз”, була третьою роботою у кiно телевiзiйного режисера Сiлберлiнга (“Каспер”, “Мiсто янголiв”) та його сценарним дебютом. Усi його фiльми так чи iнакше пов’язанi з темою смертi; причиною цього e шок, пережитий постановником у 1989 р., коли його кохану, перспективну актрису Ребекку Шеффер, вбив прихильник-психопат, а сам Сiлберлiнг опинився у числi пiдозрюваних. “Хоча картина частково e вигадкою, ii емоцiйнi корiння сягають мого власного досвiду, коли менi довелося пережити втрату, схожу на втрату Джо, – розповiдаe режисер. – Iнколи життя e твоiм найкращим сценаристом. Джо не може зрозумiти, повинен вiн зберiгати вiрнiсть тiй, якоi бiльше немаe, чи маe продовжувати жити далi. У такiй ситуацii правил не iснуe, кожен вирiшуe самостiйно”. Найбiльшою похвалою постановнику стала вдячнiсть батькiв Шеффер, якi полюбили “Мiсячну милю” пiсля першого ж перегляду.

Сiлберлiнг зiзнаeться, що писав сценарiй спецiально для Хоффмана та Сарандон, яких мрiяв поeднати на екранi. “Оскарiвськi” лауреати, якi ранiше нiколи не працювали разом, зiграли сiмейну пару надзвичайно переконливо. Для Хоффмана (“Людина дощу”), який востаннe з’являвся на екранi у “Жаннi д’Арк” Люка Бессона, роль Бена Флосса була довгоочiкуваним поверненням у кiнематограф. Сарандон (“Тельма i Луiза”) за “Милю” отримала найбiльший у своiй кар’eрi гонорар – 7 млн. доларiв.

“Я довго шукав актора на роль Джо, – каже режисер. – Кемерон Кроу вважав, що моя проблема у тому, що я написав iсторiю про себе. Коли я зустрiв Джейка Гiлленхаала, я побачив себе у молодостi i припинив пошук”. Джо Наст у виконаннi Гiлленхаала нагадуe головного героя “Випускника” – стрiчки, яка у 1967 р. прославила Хоффмана; на зйомках славетний актор охоче дiлився досвiдом зi своiм молодим колегою. “Iнколи, – згадуe Джейк, – вiн казав менi, що 35 рокiв тому виглядав так само, як я”. Завдяки вiдмiнним акторським роботам та вiдсутностi характерних для фiльмiв подiбноi тематики мелодраматичних штампiв “Миля” e гiдною уваги усiх любителiв тонких психологiчних кiнотворiв.

Перекладачка

Хоча Поллак казав, що йому нецiкаво було б знiмати агiтку на користь ООН, вiн в якiйсь мiрi зробив це. Показав органiзацiю солiдну й мудру, здатну вирiшувати неоднозначнi конфлiкти i справедливо судити мiжнародних злочинцiв – саме такий образ залишаeться в пам’ятi пiсля перегляду. Був ще шанс додати сюди кiлька добрих слiв на адресу американських спецслужб, але режисер ним не скористався, навiть навпаки. Бо, якщо мислити логiчно, на будь-яку роботу в примiщеннi ООН повиннi брати людей максимально перевiрених, без плям в бiографii, i аж нiяк не уродженцiв краiн третього свiту з вкрай нестабiльною полiтичною ситуацieю, якi в юностi бавились в революцiю з автоматом в руках. Головна героiня каже на це, що вона дещо збрехала i деякi факти своei бiографii приховала, але, люди, хто в наш прогресивний час вiрить комусь на слово? Якщо так компетентно працюють спецслужби всього свiту, то час купувати рушницю i ховати ii на нiч пiд подушку. Про всяк випадок.

Якщо змиритись з тим, як у фiльмi написано, м’яко кажучи, неординарну бiографiю Сильвii Брум, то кiно загалом вийшло непоганим. Шон Пенн граe дуже добре, хоча й не так, як в “Таeмничiй рiчцi” i навiть в “21 грамi”, але й рiвень драматургii в “Перекладачцi” не той. Свого не надто багатого на нюанси агента актор вiдпрацьовуe на 150%. Що ж стосуeться Кiдман, то, знову ж таки, героiню з такою бiографieю, як у ii перекладачки, абсолютно переконливою не змогла б зробити, напевно, навiть Мерiл Стрiп. Переходи вiд примирення з горем до бажання знищити ката i назад вийшли занадто рiзкими, хоча в цiлому акторка тримаeться на досить високому професiйному рiвнi, нижче якого в останнi роки просто не опускаeться. Однак цього разу не слiд чекати вiд неi одкровень в стилi “Догвiлля”.

Поллак мiг пiти одним з трьох можливих шляхiв. Перший – зробити наголос на полiтичнiй складовiй, зробити центральний конфлiкт бiльш актуальним, складним i неоднозначним, нiж протиставлення дрiбного африканського диктатора великiй могутнiй самi-знаeте-чиiй демократii. Другий – сильнiше закрутити сюжет, передбачити кiлька обманних ходiв i зробити розв’язку по-справжньому несподiваною. Третiй – вивести на перший план почуття головних героiв, перетворивши iх на повноцiнну любовну лiнiю. Але режисер зупинився на перепуттi i вирiшив, що далi iхати нiкуди не буде: i реальнi полiтичнi проблеми трактуються у “Перекладачцi” досить однобоко, i вiдгадати, хто насправдi зацiкавлений в усуненнi африканського президента, не дуже важко, i стосунки мiж героями прямують в нiкуди.

Незважаючи на безумовний професiоналiзм режисера i акторiв, залишаeться враження, що встиг скуштувати дуже смачне перше, друге i десерт, а все одно залишився голодним. Хоча не виключено, що комусь здасться, що вiн отримав повноцiнний обiд. Все залежить вiд апетиту.

Щелепи

Щелепи (Jaws / Челюсти). США, 1975. Режисер Стiвен Спiлберг. У ролях: Рой Шейдер, Роберт Шоу, Рiчард Дрейфус, Лоррейн Герi, Мюррей Хемiлтон.

Новий канал, субота 23 липня, 21.45

На узбережжi Новоi Англii, бiля острова Мартас-Вiньярд, з’являeться велетенська акула, яка починаe тероризувати населення. Ситуацiя стаe ще гiршою, коли влада вiдмовляeться визнати наявнiсть небезпеки у водi. Все ж таки шерифу Бродi (Шейдер) вдаeться переконати начальство у необхiдностi експедицii по знищенню морського хижака. Разом з мисливцем на акул Квiнтом (Шоу) та вiдомим iхтiологом Купером (Дрейфус) Бродi вирушаe на полювання, але чи не стануть вони самi здобиччю?.. Перший мегахiт Спiлберга зараз навряд чи налякаe когось так, як в 70-х, але лише тому, що його знахiдки давно розкрали спритнi ремiсники. Вiн залишаeться вiчнозеленою класикою з мiцним саспенсом, переконливими характерами трьох головних героiв i “страшною” музичною темою, що запам’ятовуeться назавжди. Премii “Оскар” за звук, монтаж, музику.

Новий канал, субота 23 липня, 21.45

Лiнiя iспанського кiно

Поняття “артхаус” виникло у США: так там називають кiнотеатри, де йдуть фiльми не на англiйськiй мовi. Iнколи жартують, що такi картини в Штатах дивляться двi з половиною людини, i доля правди у цьому жартi e. Отже, з самого початку слово “артхаус” використовувалось як синонiм видовища не масового, не кiнорозваги i не чергового голлiвудського кiнопродукту.

Пiзнiше в артхаусних кiнотеатрах почали демонструвати фiльми, знятi i в Америцi, але такi, якi виходять обмеженою кiлькiстю копiй, передбачають роздуми, емоцii, глибинний контакт глядача з кiнотвором. Артхауснi мережi швидко розвивались – як протидiя голлiвудськiй машинi, фабрицi тотальноi розваги. Цiкаво, що чiткий водороздiл мiж “розумним” i “розважальним” кiно виник саме в останнi десятилiття. Ранiше той самий Голлiвуд вмiв розважати i водночас говорити важливi речi, вести внутрiшнiй дiалог з глядачем. Адже саме на “фабрицi мрiй” були створенi i “Хрещений батько”, i “Таксист”, i “Полiт над гнiздом зозулi”. Ще цiкавiше те, що артхаусний рух набув такого розмаху, що нинi вже Голлiвуд iнодi використовуe це визначення при рекламi, розкручуючи який-небудь не позбавлений думки фiльм як “артхаусну психологiчну драму”.

Пiзнiше в артхаусних кiнотеатрах почали демонструвати фiльми, знятi i в Америцi, але такi, якi виходять обмеженою кiлькiстю копiй, передбачають роздуми, емоцii, глибинний контакт глядача з кiнотвором. Артхауснi мережi швидко розвивались – як протидiя голлiвудськiй машинi, фабрицi тотальноi розваги. Цiкаво, що чiткий водороздiл мiж “розумним” i “розважальним” кiно виник саме в останнi десятилiття. Ранiше той самий Голлiвуд вмiв розважати i водночас говорити важливi речi, вести внутрiшнiй дiалог з глядачем. Адже саме на “фабрицi мрiй” були створенi i “Новi часи”, i “Громадянин Кейн”, i “Хрещений батько”, i “Таксист”. Ще цiкавiше те, що артхаусний рух набув такого розмаху, що нинi вже Голлiвуд iнодi використовуe це визначення при рекламi, розкручуючи який-небудь не позбавлений думки фiльм як “артхаусну психологiчну драму”.

Iснуe стереотип, що кiно “розумне”, iнтелектуальне протипоказане звичайному глядачу, що це видовище виключно для “вибраних”, кiнознавцiв i кiнокритикiв. Це, звичайно ж, не так, точнiше, не зовсiм так. E, наприклад, “Вiсiм з половиною” Феллiнi й “Сьома печатка” Бергмана, до яких ключик пiдiбрати зовсiм не легко, але e й “Полiт над гнiздом зозулi” Формана з його генiальною простотою конфлiкту, загальнодоступною iдеeю i вражаючою метафорою. I це ж стосуeться певноi частини сучасного артхаусу – робiт американських “незалежних”, фiльмiв азiатських краiн, стрiчок майстрiв зi свiтовим iменем чи просто культурного eвропейського кiно. Навiть складнi за формою кiнотвори можна розумiти, вiдчувати на iнтуiтивному рiвнi. Артхаусу не треба боятись. Адже насправдi важливi не тi думки, якi заклав у фiльм автор. Важливi тi думки, якi фiльм викликав у глядача. Кiнематограф – дивовижне мистецтво, бо по-справжньому талановитий кiнотвiр приречений на безмежну кiлькiсть трактувань, про якi навiть не мiг подумати його автор.

В Украiнi e своя система обмеженого прокату високохудожнiх стрiчок – Артхаус трафiк. Мета цього проекту – знайомити любителiв кiно з маловiдомим, екзотичним кiно на 35 мм, у першу чергу з новинками. Цього лiта Артхаус трафiк запропонував украiнським кiноманам особливий подарунок – проект “Лiнiя iспанського кiно”, в межах якого демонструються такi картини, як любовна драма “Не йди” (2004, реж. Серджио Кастеллiто), мiстичний трилер “Невразливий” (2001, реж. Хуан Карлос Фреснадiйо) i сюрреалiстична драма “Порочний незайманий” (2002, реж. Артуро Рiпштейн). Усi цi фiльми встигли побувати на багатьох мiжнародних фестивалях i зiбрати колекцiю нагород i хвалебних критичних вiдгукiв. Вони дуже несхожi один на одний за жанром i стилем, i демонструють рiзнi гранi спектру художнiх можливостей сучасного iспанського кiно.

Важка мiшень

Важка мiшень (Hard Target / Тяжелая мишень). США, 1993. Режисер Джон Ву. У ролях: Жан-Клод Ван Дамм, Ленс Хенрiксен, Янсi Батлер, Арнольд Вослу, Кейсi Леммонс.

Iнтер, п’ятниця 22 липня, 23.30

Злочинна органiзацiя, очолювана персонажем Л. Хенрiксена, влаштовуe для багатiiв полювання, жертвами в якому e люди – нiкому не потрiбнi бродяги, переважно ветерани в’eтнамськоi вiйни. Дочка однiei з жертв (Батлер) починаe пошуки, i на допомогу iй, звичайно ж, приходить мужнiй герой з довгим волоссям i обличчям Ван Дамма… Голлiвудський дебют гонконгiвського короля “екшн” Джона Ву. Вiн став першим азiатським кiнематографiстом, з яким захотiли мати справу великi американськi кiнокомпанii. За нього боролись 22 студii; перемогла “Юнiверсал”. В результатi вийшов досить ефектний бойовичок, який став однieю з найпомiтнiших стрiчок Ван Дамма (зараз про це смiшно згадувати, але тодi всi вiрили, що вiн ось-ось стане зiркою). Нинi зрозумiло, що для Ву це була усього лише розминка: вiн став знiмати щоразу масштабнiшi баталii зi справжнiми зiрками – Джоном Траволтою, Нiколасом Кейджем, Томом Крузом, а Ван Дамм помандрував у клас “Б”.

Iнтер, п’ятниця 22 липня, 23.30

Порочний незайманий

Порочний незайманий (La virgen de la lujuria / Порочный девственник). Сюрреалiстична драма. Iспанiя-Мексика-Португалiя, 2002. Режисер Артуро Рiпштейн. У ролях: Луiс Фелiпе Товар, Арiадна Гiль, Патрiсiя Реeс Спiндола.

Двi хвилини щастя перетворюють маленьку людину, офiцiанта з мексиканського кафе, на терплячого й мудрого чоловiка. Заради кохання до падшоi жiнки невiдомого походження (чи то росiйськоi графинi-емiгрантки, чи то нiмкенi-революцiонерки), нинi повii й наркоманки, герой готовий на все, навiть на вбивство.

Класика iспаномовного кiно вiд режисера Рiпштейна, колишнього асистента Луiса Бунюеля, жорстка мелодрама, стилiзована пiд фiльми 40-х рр., де дiя розгортаeться всього у трьох-чотирьох декорацiях. Фiльм був вiдзначений призом Святого Марка “Спецiальна згадка” на Венецiанському кiнофестивалi 2002 р., також брав участь в програмах фестивалiв в Ротердамi, Сан-Франциско й Мельбурнi 2003 р.

Класика iспаномовного кiно вiд режисера Рiпштейна, колишнього асистента Луiса Бунюеля, жорстка мелодрама, стилiзована пiд фiльми 40-х рр., де дiя розгортаeться всього у трьох-чотирьох декорацiях. Зйомки проходили в Мексицi. На екрани Iспанii стрiчка вийшла у вереснi 2002 р. Фiльм був вiдзначений призом Святого Марка “Спецiальна згадка” на Венецiанському кiнофестивалi 2002 р., також брав участь в програмах фестивалiв в Ротердамi, Сан-Франциско й Мельбурнi 2003 р.

Пограбування

Пограбування (The Stickup / Ограбление). США, 2001. Режисер Роудi Херрiнгтон. У ролях: Джеймс Спейдер, Леслi Стефансон, Дейвiд Кiт, Джон Лiвiнгстон, Роберт Мiано.

ICTV, четвер 21 липня, 21.00

Джон Паркер (Спейдер) приiздить у маленьке мiстечко i наступного ж дня стаe головним пiдозрюваним у пограбуваннi банку. Полiцiя та ФБР полюють на героя, котрий переховуeться у будинку медсестри (Стефансон), з якою познайомився у барi. Виявляeться, що Паркер був полiцейським i разом з колегами вiдбирав грошi у торговцiв наркотиками… Сюжет стрiчки Херрiнгтона e настiльки ж оригiнальним, наскiльки ii назва. Це черговий витвiр класу “Б” зi слабким сценарieм та тривiальною режисурою. Картина може зацiкавити хiба що участю Спейдера. У 80-х цей актор був популярним, у 1989-му здобув премiю Каннського фестивалю, але не змiг втриматися у перших рядах голлiвудських знаменитостей.

ICTV, четвер 21 липня, 21.00

Перекладачка

Перекладачка (The Interpreter / Переводчица). Полiтичний трилер. США, 2005. Режисер Сiднi Поллак. У ролях Нiколь Кiдман, Шон Пенн, Кетрiн Кiнер.

Перекладачка ООН, випадково пiдслухавши розмову про пiдготовку змови проти лiдера однiei з африканських держав, сама стаe потенцiйною жертвою вбивць. Агент ФБР, який розслiдуe цю справу, вважаe, що жiнка не каже всю правду. Кожен з них судить про iншого згiдно з власними переконаннями: перекладачка, яка знаe цiну правильним формулюванням, вiрить, що слова можуть бути небезпечнiшими за зброю, а спiвробiтник таeмних служб звик звертати увагу не на балаканину, а на вчинки.

Поллак притримуeться тiei ж точки зору, що й головна героiня: “Картина розповiдаe про мирнi альтернативи вiйськовим розв’язанням конфлiктiв. Хорошi фiльми можуть бути аргументами у подiбних суперечках. Чим кращi стрiчки, тим сильнiший аргумент i бiльше надii на перемогу”. Режисер заперечуe, що сюжет про замах на лiдера краiни, котра загрузла у внутрiшнiх конфлiктах i громадському протистояннi, e алегорieю вторгнення США в Iрак, “хоча iдеi, звичайно ж, носяться у повiтрi – невловимi, наче сигаретний дим”.

Перекладачка (The Interpreter / Переводчица). Полiтичний трилер. США, 2005. Режисер Сiднi Поллак. У ролях: Нiколь Кiдман, Шон Пенн, Кетрiн Кiнер.

Основна дiя “Перекладачки” вiдбуваeться в примiщеннi ООН у Нью-Йорку. Досi там дозволяли знiмати лише документальнi картини. Вiдмовили навiть великому Хiчкоку пiд час зйомок його класичного трилера “Пiвнiч – пiвнiч-захiд” (1959). Прохання Поллака попрацювати в iнтер’eрах ООН Генеральний секретар Кофi Аннан теж спочатку вiдхилив, однак департамент зi зв’язкiв з громадськiстю переконав його змiнити думку. Дипломати розумiли, що фiльм з кiнозiрками може змiцнити репутацiю ООН, викликавши iнтерес до повсякденноi роботи органiзацii, авторитет якоi останнiм часом невмолимо падаe. Втiм, Поллак стверджуe, що не збирався займатися пiаром ООН: “Я дуже поважаю Органiзацiю Об’eднаних Нацiй, але робити за 80 млн. доларiв агiтку – це нудно”. Вiн також розповiв, що, проживши все життя в Нью-Йорку, сотнi разiв проходив бiля штаб-квартири ООН, але жодного разу не був всерединi.

Кiнематографiстiв пустили у примiщення тiльки пiсля численних бесiд зi службою безпеки i головою Генеральноi Асамблеi. У сценi замаху пiстолет заборонили заряджати навiть холостими набоями, а от ножi та iншi потрiбнi для зйомок гострi предмети голлiвудський техперсонал проносив з собою без проблем. Студiя оплатила оренду примiщення i пообiцяла внести чимале пожертвування у соцiальнi фонди ООН. Коли дипломати почали цiкавитись, де можна записатись у масовку, на них чекало розчарування: компанiя “Юнiверсал” не могла використовувати у якостi статистiв представникiв зарубiжних держав, бо вони не мають права на роботу у США (ООН не американська структура i не e для послiв наймачем). Побоюючись проблем з профспiлками, студiя вiдмовила навiть тим дипломатам, якi були готовi працювати безплатно. “Шкода! Адже це наш театр, а ми всi – члени постiйноi трупи, – казав посол Йорданii принц Зейд Аль Хуссейн. – Нам тут усе вiдомо до дрiбниць, в тому числi i накладки в роботi перекладачiв; ми знаeмо, як реагувати на невчасно включений мiкрофон”. Принц розраховавував продовжити сiмейну традицiю: його батьки знiмались у масовцi в iталiйських сценах “Клеопатри” у 1963 р. Вiдмова також засмутила посла Iспанii Iносенсiо Арiаса, який не раз з’являвся на екранах у нацiональних кiнопроектах: “Менi не потрiбнi iх грошi. Я все одно вiддав би весь гонорар в науковi фонди або на боротьбу зi СНIДом. А тепер вони позбавили мене шансу отримати номiнацiю на “Оскар”!”

Кiдман готувалась до ролi, непомiтно прослизнувши у примiщення, де сидiла у перекладачiв, кабiнки яких нависають над залою, пiд час засiдання Ради Безпеки, на якому обговорювали ситуацiю в Iраку.